Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ

  1. Інфраструктура ринку та її складові
  2. Організація роботи товарних бірж
  3. Суть і завдання товарних бірж, види біржових угод, котирування цін.
  4. Основні поняття про елементи ринкової інфраструктури.
  5. Організація агросервісу в системі АПК.
  6. Організація здійснення лізингових операцій.
  7. Організація соціальної інфраструктури.

1. Інфраструктура ринку та її складові

Прибуток підприємця залежить від його спроможності реалізувати максимальну кількість продукції  за максимально високою ціною. Таку можливість йому надає відкрита та доступна, з максимальною концентрацією попиту і пропозиції система, яка складається з місцевих, зовнішніх і національного ринків.

Особливо гостро проблема реалізації продукції постає перед виробниками сільськогосподарської продукції, оскільки їхній товар, як правило, об’ємний, швидко псується, потребує спеціальних видів транспорту чи попередньої підготовки до реалізації. До того ж рослинницька продукція має сезонний характер виробництва, тому виникають проблеми, пов’язані з довгостроковим її зберіганням, великими партіями, створенням власних каналів розподілу.

Ринок - це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарів.

Сільське господарство обслуговується системою ринків, що включає такі їх види:

  • ринок основних видів с.г. продукції (зерна, цукрового буряка);
  • ринок засобів виробництва;
  • ринок послуг;
  • ринок робочої сили;
  • ринок цінних паперів.

Інфраструктура ринку – це сукупність допоміжних ланок і установ виробничої і невиробничої сфери, які прискорюють та полегшують укладання й здійснення ринкових угод.

Елементи ринкової інфраструктури:

  • товарні біржі (ж постійно діючий ринок оптової торгівлі)
  • брокерські контори
  • біржі праці
  • комерційні банки
  • торгові дома
  • аукціони
  • консалтингові  фірми
  • рекламні агентства
  • аудиторські та податкові установи
  • оптово-продовольчий ринок
  • ярмарок сільськогосподарської продукції
  • споживча кооперація

2. Організація роботи товарних бірж

Товарна біржа – це організація, що об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, яка полягає в наданні послуг в укладанні біржових угод, виявленні цін, попиту й пропозиції на товари, вивчення, упорядкува­ння, прискорення товарообігу і пов’язаних з ним торгових операцій.

Завдання товарної біржі:

  • організація постійно діючого товарного оптового ринку;
  • здійснення котирування (визначення) цін на продукцію, яка реалізується через дану товарну біржу;
  • надання членам та відвідувачам організаційно-посередницьких та інформаційних послуг при здійсненні угод;
  • збір, обробка, аналіз, розповсюдження інформації про кон’юнктуру біржової торгівлі.

Основні учасники біржової торгівлі:

  • брокери – торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду;
  • дилери (спекулянти) – самостійно торгують, використовуючи власні кошти;
  • маклери – працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди. ;
  • спеціалісти – аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників;
  • організатори торгів – забезпечують функціонування біржового процесу;
  • керівники біржі – відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі;
  • працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

Місце на біржі – це окремий столик (кабіна), обладнаний телефоном, телефаксом, комп’ютером з виходом на електронне інформаційне табло біржі. Кожне місце має свій номер. Члени біржі можуть здавати власне місце в оренду згідно з установленими правилами біржі.

Види біржових угод :

Біржова угода – це угода купівлі-продажу, або угода про взаємну передачу прав і обов’язків щодо біржового товару, допущеного до обігу на біржі.

Угоду вважають укладеною, якщо є усна домовленість брокера, зафіксована маклером.

Біржові угоди прийнято поділяти на дві групи – угоди з реальним товаром; угоди з правами на товар.

Угода з коротким строком поставки (у міжнародній практиці такі угоди називаються “касові” або “спот”). Виконання таких угод починається із моменту їх укладання, а поставка товару здійснюється в термін протягом 1 до 30 днів.

Угоди з відстроченою поставкою (“форвард”) – це взаємопередача прав і обов’язків на реальний товар з відстроченою поставкою, на агропродукцію – 3,6,9 місяців. Об’єктом торгівлі при форвардних угодах є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Такі угоди дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Ф’ючерсні угоди – укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції. Мета укладання ф’ючерсної угоди – одержання різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то продавець програє.

Опціонна угода – це контракт між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов’язання продати чи купити, а другий сплачує премію та одержує право купити чи продати певний товар за конкретною ціною протягом визначеного терміну.

Особливістю опціонних угод є те, що покупець опціону, сплативши його вартість (премію) продавцеві, надалі має право на вибір – купити товар за визначеним контрактом ціні чи відмовитися від його купівлі.

Отже, як ф’ючерсні, так і опціонні угоди певною мірою забезпечують страхування від коливання цін і мають важливе значення .

Котирування цін :

Ціни на біржі формуються вільно, визначаються на кожен вид сільськогосподарської продукції, виходячи із попиту та пропозиції. На біржі використовуються такі поняття цін:

  • Ціна продавця – зазначається в заявці на продаж.
  • Ціна покупця – вказується в заявках на купівлю.
  • Ціна біржової угоди – остання з тих, які названі покупцем та продавцем під час біржових торгів на конкретну позицію товарів, що зафіксована біржовим маклером.
  • Котирувальна ціна – це ціна, визначена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців і покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів.

3. Основні поняття про елементи ринкової інфраструктури.

Агроторговий дім – це оптова фірма, яка здійснює операції з реальним товаром за власний рахунок або від імені виробників, споживачів

.

Аукціони – це відкритий продаж товару у встановленому місці та визначений час на основі змагальності покупців. Ціною укладеної угоди є найвища із них. що названа в процесі торгу.

Ярмарки – це  періодична форма оптового ринку на основі огляду товару або його зразків.

Оптово-продовольчий ринок (ОПР) – це місце здійснення регулярних торгових угод на підставі організованої продажі та купівлі певних видів сільськогосподарської продукції і продовольства.

Споживча кооперація – це об’єднання громадян для виробництва товарів та надання послуг  на засадах економічного співробітництва.

Фірмові магазини – власні магазини підприємств через які здійснюється  реалізація виробленої продукції.

5. Організація агросервісу в системі АПК.

Сервіс – це надання послуг чи постачання товарів  необхідних для здійснення основної виробничої діяльності.

Агросервіс – це сфера аграрного бізнесу, яка являє собою систему підприємств різних форм власності, що забезпечують  с.г. товаровиробників товарами та послугами виробничого характеру, а саме:

  • матеріально-технічне забезпечення (постачання техніки, запасних частин, пально-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, сортового та гібридного насіння).
  • ремонт і обслуговування машинно-тракторного парку.
  • транспортні послуги.
  • агрохімічні роботи .

6. Організація здійснення лізингових операцій

Лізинг-це договір, укладений двома сторонами, відповідно до якого лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу об’єкт лізингу на визначений період і за певну плату, лізингодавець зберігає за собою право володіння переданим в оренду майном.

Зокрема об’єктом лізингу можуть бути такі основні засоби виробництва:

  • трактори
  • комбайни
  • сівалки
  • машини для обробітку фунту
  • устаткування для ремонтних майстерень
  • різні виробничі будівлі та споруди

Суть лізингової операції:

  1. с.-г. підприємство, в якого відсутні власні кошти,  вибирає виробника необхідних йому основних засобів виробництва.
  2. с.-г. підприємство звертається в лізингову компанію з пропозицією про укладання лізингової угоди.
  3. лізингодавець придбаває такі засоби і передає їх лізингоодержувачу в тимчасове користування за відповідну плату згідно з договором.

Є два види лізингу:

  • фінансовий лізинг
  • оперативний.

Фінансовий лізинг – по завершенні строку угоди фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг – після завершення строку угоди об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю.

7. Організація соціальної інфраструктури

Соціальна інфраструктура – це сукупність підприємств, установ і закладів, які забезпечують соціально-культурні та житлово-побутові умови сільського населення.

Соціальна інфраструктура складається з таких двох блоків :

І. Служби і підрозділи, що функціонують безпосередньо на підприємствах:

  • навчально-виробничі класи
  • їдальні, буфети, польові кухні
  • читальні зали
  • кімнати відпочинку
  • фельдшерсько-акушерські пункти
  • душові кімнати
  • профілакторії
  • служби охорони праці
  • служби доставки працівників до робочих місць
  • виїзна торгівля

ІІ. Служби та організації, що обслуговують все населення села:

  • Дошкільні дитячі заклади
  • Відділення зв’язку
  • Заклади освіти, спорту і культури
  • Медичні заклад (лікарні, поліклініки, амбулаторії)
  • Магазини, кафе,  громадське харчування
  • Житлово-комунальні служби
  • Будинки (центри) побуту
  • Торговельні заклади
загрузка...