Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Організація виробництва продукції. Тести

Тема 11. Планування та організація виробництва продукції рослинництва

50 Питання 1.: Для раціональної організації виробництва окремих видів продукції рослинництва складають: 
1. технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур.
2. спеціальні довідники.
3. паспорти полів
50 Питання 2.: Технологічна карта вирощування сільськогосподарської культури – це: 
1. документ, який являє собою топографічні карту земельних угідь підприємства, на яких вирощують сільськогосподарські культури.
2. документ, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, розмір матеріальних витрат на вирощування сільськогосподарської культури на певній площі.
3. документ, в який характеризує біологічні особливості сільськогосподарської культури .
50 Питання 3.: Технологічну карту вирощування сільськогосподарської культури складають для :
1. кожної культури і по окремих видах незавершеного виробництва.
2. всіх культур одразу і по окремих видах незавершеного виробництва.
3. окремих видів незавершеного виробництва.
50 Питання 4.: Технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур складають на : 
1. 1 га посіву кожної культури.
2. 10 га посіву кожної культури.
3. 100 га посіву кожної культури.
4. 1000 га посіву кожної культури.
5. 1000 га посіву кожної культури.
50 Питання 5.:  Зернове господарство є :
1. важливою галуззю, що визначає рівень розвитку всього аграрного сектору економіки України і мають найвищу питому вагу в структурі посівних площ та валових зборів продукції серед інших сільськогосподарських культур.
2. місцем зберігання урожаю зернових культур: тік, комора, складські приміщення.
3. сукупністю машин для доставки, сушіння і очищення зерна.
50 Питання 6.: При організації основних виробничих процесів, а також для складання робочих планів у рільництві використовують : 
1. спеціальні довідники
2. картографічні документи.
3. технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур.
50 Питання 7.: В організації виробництва зерна основними є два періоди:
1. підготовка ґрунту і сівба; збирання врожаю.
2. вибір партнерів і виконання перед ними своїх зобов’язань .
3. підготовка засобів виробництва і їх експлуатація.
50 Питання 8.: До технічних відносять такі культури, які :
1. виробництво яких  потребує використовуються технічних засобів механізації технологічних процесів.
2. забезпечують надходження певної продукції після їх переробки на заводах і фабриках.
3. є найкращими попередниками основних культур і їх виробництво не має суттєвого значення.
50 Питання 9.: Продукцію технічних культур широко використовують  для :
1. харчування , виготовлення одягу та інших виробів, технічних потреб, у парфумерії .
2. як найкращими попередниками основних культур .
3. для годівлі робочої і продуктивної худоби у не переробленому вигляді.
50 Питання 13.: До основних технічних культур в Україні відносяться :
1. цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець.
2. озиму пшеницю, ярий ячмінь, горох.
3. помідори, огірки, капусту та інші овочеві культури.
50 Питання 10.: Існує кілька способів збирання цукрових буряків:
1. потоковий.
2. потоково-перевалочний.
3. гуртовий, перевалочно гуртовий.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
75 Питання 11.: Потоковий способів збирання цукрових буряків:
1. цукрові буряки від комбайна навантажують у транспортні засоби й вивозять на цукровий завод, якщо відстань не перевищує 15 км;
2. частину врожаю від комбайна транспортують на завод, а частину на край поля у кагати (таке збирання доцільне, якщо завод розташований на відстані 15-25 км, а транспортних засобів не вистачає).
3. врожай від комбайна скидається на землю де коренеплоди достигають, через 10 днів  їх збирають, закладають у місткості для перегнивання і в подальшому використовують як добриво.
75 Питання 12.: Потоково-перевалочний способів збирання цукрових буряків:
1. цукрові буряки від комбайна навантажують у транспортні засоби й вивозять на цукровий завод, якщо відстань не перевищує 15 км;
2. частину врожаю від комбайна транспортують на завод, а частину на край поля у кагати (таке збирання доцільне, якщо завод розташований на відстані 15-25 км, а транспортних засобів не вистачає).
3. врожай від комбайна скидається на землю де коренеплоди достигають, через 10 днів  їх збирають, закладають у місткості для перегнивання і в подальшому використовують як добриво.
50 Питання 13.: Соняшник – просапна культура, вимоглива до тепла, агротехніки і удобрення., розміщують її в одному полі сівозміни так, щоб повторно вирощувати на тому самому місці не раніше як через: 
1. 1-2 років.
2. 2-3 років.
3. 4-5 років.
4. 6-7 років.
5. 7-8 років.
50 Питання 14.: Овочівництво –  галузь, до її складу входять:
1. овочівництво відкритого ґрунту;
2. овочівництво закритого ґрунту ;
3. овочівництво  утепленого ґрунту;
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
50 Питання 15.: Овочівництво – складна галузь, яка має ряд специфічних особливостей:
1. низька транспортабельність продукції; утруднена механізація окремих виробничих процесів;
2. висока транспортабельність продукції; легка механізація окремих виробничих процесів;
3. галузь не має особливостей виробництва, як і будь яка інша галузь.
50 Питання 1.: Овочівництву відкритого ґрунту властива чітка зональна спеціалізація, тому формувалися такі зони вирощування овочів, до таких зон не відноситься :
1. приміська зона, сировинні зони переробної промисловості.
2. індустріальна зона
3. глибинні зони дешевого виробництва овочів.
4. зони, що історично спеціалізуються на вирощуванні окремих культур
5. насіннєві підприємства
75 Питання 1.: Овочівництву відкритого ґрунту властива чітка зональна спеціалізація, тому зокрема сформувалася приміська зона вирощування овочів, яка характеризується:
1. поєднанням овочівництва відкритого і закритого ґрунту, завданням є цілорічне забезпечення населення великих міст і промислових центрів овочевою продукцією.
2. сприятливішими кліматичними умовами для вирощування окремих культур, що найбільше  підлягають переробці й консервуванню  (помідори, зелений горошок, перець, баклажани, кабачки);
3. виробництвом овочів для транспортування їх у великі промислові центри, це теплолюбиві культури, які можна вирощувати в даних зонах із значно меншими витратами, ніж у приміській.
4. історичною спеціалізацією та сприятливим мікрокліматом
5. розмноженням одержаного від науково-дослідних установ насіння овочевих культур із метою постачання його сільськогосподарським підприємствам.
75 Питання 1.: Овочівництву відкритого ґрунту властива чітка зональна спеціалізація, тому зокрема сформувалася сировинна зона  вирощування овочів, яка характеризується:
1. поєднанням овочівництва відкритого і закритого грунту, завданням є цілорічне забезпечення населення великих міст і промислових центрів овочевою продукцією.
2. сприятливішими кліматичними умовами для вирощування окремих культур, що найбільше  підлягають переробці й консервуванню  (помідори, зелений горошок, перець, баклажани, кабачки);
3. виробництвом овочів для транспортування їх у великі промислові центри, це теплолюбиві культури, які можна вирощувати в даних зонах із значно меншими витратами, ніж у приміській.
4. історичною спеціалізацією та сприятливим мікрокліматом
5. розмноженням одержаного від науково-дослідних установ насіння овочевих культур із метою постачання його сільськогосподарським підприємствам.
75 Питання 1.: Овочівництву відкритого ґрунту властива чітка зональна спеціалізація, тому зокрема сформувалася глибинна зона дешевого вирощування овочів, яка характеризується:
1. поєднанням овочівництва відкритого і закритого ґрунту, завданням є цілорічне забезпечення населення великих міст і промислових центрів овочевою продукцією.
2. сприятливішими кліматичними умовами для вирощування окремих культур, що найбільше  підлягають переробці й консервуванню  (помідори, зелений горошок, перець, баклажани, кабачки);
3. виробництвом овочів для транспортування їх у великі промислові центри, це теплолюбиві культури, які можна вирощувати в даних зонах із значно меншими витратами, ніж у приміській.
4. історичною спеціалізацією та сприятливим мікрокліматом
5. розмноженням одержаного від науково-дослідних установ насіння овочевих культур із метою постачання його сільськогосподарським підприємствам.
75 Питання 1.: Овочівництву відкритого ґрунту властива чітка зональна спеціалізація, тому зокрема сформувалася  зона, що історично спеціалізуються на вирощуванні окремих овочевих культур, яка характеризується:
1. поєднанням овочівництва відкритого і закритого ґрунту, завданням є цілорічне забезпечення населення великих міст і промислових центрів овочевою продукцією.
2. сприятливішими кліматичними умовами для вирощування окремих культур, що найбільше  підлягають переробці й консервуванню  (помідори, зелений горошок, перець, баклажани, кабачки);
3. виробництвом овочів для транспортування їх у великі промислові центри, це теплолюбиві культури, які можна вирощувати в даних зонах із значно меншими витратами, ніж у приміській.
4. історичною спеціалізацією та сприятливим мікрокліматом
5. розмноженням одержаного від науково-дослідних установ насіння овочевих культур із метою постачання його сільськогосподарським підприємствам.
75 Питання 1.: Овочівництву відкритого ґрунту властива чітка зональна спеціалізація, тому зокрема сформувалася зона розміщення насіннєвих підприємств, яка характеризується:
1. поєднанням овочівництва відкритого і закритого грунту, завданням є цілорічне забезпечення населення великих міст і промислових центрів овочевою продукцією.
2. сприятливішими кліматичними умовами для вирощування окремих культур, що найбільше  підлягають переробці й консервуванню  (помідори, зелений горошок, перець, баклажани, кабачки);
3. виробництвом овочів для транспортування їх у великі промислові центри, це теплолюбиві культури, які можна вирощувати в даних зонах із значно меншими витратами, ніж у приміській.
4. історичною спеціалізацією та сприятливим мікрокліматом
5. розмноженням одержаного від науково-дослідних установ насіння овочевих культур із метою постачання його сільськогосподарським підприємствам.
50 Питання 1.: Завданням овочівництва закритого ґрунту є :
1. забезпечення населення свіжою продукцією в міжсезонний період, а також вирощування садивного матеріалу для відкритого ґрунту.
2. виробництвом овочів для транспортування їх у великі промислові центри, це теплолюбні культури, які можна вирощувати в даних зонах із значно меншими витратами, ніж у приміській.
3. розмноженням одержаного від науково-дослідних установ насіння овочевих культур із метою постачання його сільськогосподарським підприємствам.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
50 Питання 1.: Закритий ґрунт складається із : 
1. всіх наявних сільськогосподарських угідь підприємства.
2. зимових і весняних теплиць (під склом та плівкою), парників й утепленого ґрунту (з обігріванням і без нього).
3. зразків ґрунту у ємкостях,  що зберігаються в науково-дослідних установах.
50 Питання 1.: Овочівництво закритого ґрунту доцільно розміщувати :
1. будь де на території держави.
2. навколо невеликих сіл, хуторів, а також у на крайній півночі.
3. навколо великих міст, промислових центрів, а також у курортних зонах.
50 Питання 1.: Виробництво в галузі садівництва і виноградарства пов’язано з багаторічними культурами, тому насадження відносять до:
1. оборотних засобів виробництва.
2. основних засобів виробництва.
3. допоміжних засобів виробництва.
4. другорядних засобів виробництва.
5. інтенсивних засобів виробництва.

Тема 12. Організація і планування виробництва кормів

50 Питання 1.: Кормова база – це :
1. місце зберігання кормів.
2. склад, кількість та якість кормів, система виробництва та їх використання .
3. місце годівлі робочої і продуктивної худоби.
50 Питання 2.: Розвиток тваринництва, кількість поголів’я тварин на підприємстві, його продуктивність і валове виробництво продукції головним чином визначається :
1. наявною кормовою базою.
2. породним складом робочої і продуктивної худоби.
3. наявністю відповідних виробничих приміщень
50 Питання 3.: Система кормовиробництва – це раціональне співвідношення зоотехнічних, агрономічних та організаційно-економічних вимог при виробництві кормів, мета якого:
1. забезпечення потреби рослинництва  в збуті продукції.
2. забезпечити потреби населення якнайбільшою кількістю високоякісних і дешевих продуктів тваринництва .
3. забезпечити потреби тваринництва якнайбільшою кількістю високоякісних і дешевих кормів.
50 Питання 4.: Для тваринництва виробляють і використовують багато видів кормів, які мають різну поживність, тому їх об’єднують у споріднені групи, а саме:
1. головні, другорядні, поживні, непоживні.
2. концентровані, грубі, соковиті, зелені, мінеральні і азотні, тваринного походження.
3. специфічні, неспецифічні та універсальні.
50 Питання 5.: Головним джерелом виробництва кормів у сільських господарствах є :
1. кормова площа.
2. всі с.г. угіддя.
3. луки і пасовища.
50 Питання 6.: Головним джерелом виробництва кормів у сільських господарствах є кормова площа, яка включає :
1. посіви зернофуражних кормових культур та природні сіножаті і пасовища.
2. всі с.г. угіддя.
3. угіддя несільськогосподарського призначення.
75 Питання 7.: При науковій організації кормової бази слід враховувати зоотехнічну сторону кормової бази :
1. склад і якість кормів.
2. агротехніку зернофуражних і кормових культур, розміщення їх у сівозмінах, підвищення врожайності, а також підвищення продуктивності природних сіножатей і пасовищ.
3. потребу в кормах та посівних площ зернофуражних і кормових культур; заходи щодо інтенсифікації кормовиробництва та здешевлення кормів; вибір найбільш вигідних видів кормів та встановлення ефективних типів і норм годівлі тварин; організацію зберігання, підготовки і роздавання кормів.
75 Питання 8.: При науковій організації кормової бази слід враховувати агрономічну сторону кормової бази :
1. склад і якість кормів.
2. агротехніку зернофуражних і кормових культур, розміщення їх у сівозмінах, підвищення врожайності, а також підвищення продуктивності природних сіножатей і пасовищ.
3. потребу в кормах та посівних площ зернофуражних і кормових культур; заходи щодо інтенсифікації кормовиробництва та здешевлення кормів; вибір найбільш вигідних видів кормів та встановлення ефективних типів і норм годівлі тварин; організацію зберігання, підготовки і роздавання кормів.
75 Питання 9.: При науковій організації кормової бази слід враховувати організаційно-економічну сторону кормової бази:
1. склад і якість кормів.
2. агротехніку зернофуражних і кормових культур, розміщення їх у сівозмінах, підвищення врожайності, а також підвищення продуктивності природних сіножатей і пасовищ.
3. потребу в кормах та посівних площ зернофуражних і кормових культур; заходи щодо інтенсифікації кормовиробництва та здешевлення кормів; вибір найбільш вигідних видів кормів та встановлення ефективних типів і норм годівлі тварин; організацію зберігання, підготовки і роздавання кормів.
75 Питання 10.: Система польового кормовиробництва поширена в районах з великою розораністю земель і малими площами природних кормових угідь, зокрема в Україні – це Лісостеп і Степ, основне джерело кормів :
1. посіви культур у польових і кормових сівозмінах на орних землях, тому тут переважає стійлова, найбільш інтенсивна система тваринництва.
2. посіви культур у польових і кормових сівозмінах на орних землях та з природних угідь, тому система тваринництва тут стійлово-пасовищна.
3. природні луки і пасовища, які забезпечують тварин кормами не тільки в літній період (зеленою масою), а й узимку (сіном, сінажем, трав’яним борошном), тобто запроваджена пасовищна система тваринництва.
75 Питання 11.: Комбінована посівно-лукопасовищна система кормовиробництва поширена на Поліссі та в передгірних районах Карпат, корми тут надходять з:
1. посівів культур у польових і кормових сівозмінах на орних землях, тому тут переважає стійлова, найбільш інтенсивна система тваринництва.
2. посівів культур у польових і кормових сівозмінах на орних землях та з природних угідь, тому система тваринництва тут стійлово-пасовищна.
3. природних лук і пасовищ, які забезпечують тварин кормами не тільки в літній період (зеленою масою), а й узимку (сіном, сінажем, трав’яним борошном), тобто запроваджена пасовищна система тваринництва.
75 Питання 12.: Лукопасовищну систему кормовиробництва застосовують у гірських районах, джерелом кормів тут є:
1. посіви культур у польових і кормових сівозмінах на орних землях, тому тут переважає стійлова, найбільш інтенсивна система тваринництва.
2. посіви культур у польових і кормових сівозмінах на орних землях та з природних угідь, тому система тваринництва тут стійлово-пасовищна.
3. природні луки і пасовища, які забезпечують тварин кормами не тільки в літній період (зеленою масою), а й узимку (сіном, сінажем, трав’яним борошном), тобто запроваджена пасовищна система тваринництва.
100 Питання 13.: Економічну оцінку систем кормовиробництва проводять за показниками рівня виробництва :
1. кормопротеїнових одиниць на 1 га кормової площі і сільськогосподарських угідь, собівартості кормів і продуктивності праці на їх виробництві, обсягу та економічної ефективності виробництва продуктів тваринництва.
2. розміром матеріальних, трудових ресурсів та коштів в розрахунку на одиницю земельної площі;кількість добрив в діючій речовині, внесених на одиницю земельної площі;рівень розораності земель;питома маса площі посіву у площі ріллі;склад культур і структура посівних площ;обсяг механізованих робіт в умовних еталонних гектарах на гектар сівозмінної площі;питома маса просапних культур у структурі посівних площ.
3. вихід валової і товарної продукції на гектар сівозмінної площі, одиницю вартості виробничих фондів і виробничих затрат, людино-годину;розмір прибутку на одиницю земельної площі;урожайність сільськогосподарських культур;продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і у господарстві в цілому;собівартість одиниці продукції;рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, його галузей і окремих культур.
4. продуктивність (основна); вихід валової продукції і чистого доходу на 1 голову (на 100 голів стада);  на 1 га кормової площі; на 1 грн. виробничих затрат; вихід продукції на 1 годину або затрати праці на 1 ц продукції в люд.-год. ; виробничі затрати на утримання 1 голови (100 голів стада) і собівартість 1 ц продукції; рівень рентабельності виробництва.
50 Питання 14.: Планування кормової бази в сільськогосподарських підприємствах включає  обчислення :
1. потреби в кормах, кількості надходження від власних джерел і купівлі, розміру посівних площ, використання кормів, складання кормового балансу.
2. потреби в будівлях і приміщеннях для зберігання кормів, засобів їх транспортування.
3. кількості і способу організації місць годівлі робочої і продуктивної худоби.
50 Питання 15.: Під кормовим балансом розуміють :
1. співвідношення поживних, макро і мікроелементів(перетравного протеїну, жирів, вуглеводів та ін.) у кормі певного виду.
2. зіставлення потреби в кормах з надходженням їх із різних джерел за видами і групами та ступінь забезпеченості ними тварин.
3. сукупність і співвідношення місць годівлі робочої і продуктивної худоби.
100 Питання 15.: У пасовищний період основним видом корму для великої рогатої худоби, овець і коней є зелені корми, з метою забезпечення ними тварин протягом усього періоду, для кожної зони розроблено схеми в яких послідовно зазначені строки сівби та використання зеленої маси різних культур і природних кормових угідь, тобто організовують:
1. зелений конвеєр.
2. потоковий спосіб годівлі.
3. інтенсивний спосіб годівлі.
4. директивний спосіб годівлі.
5. компенсаторний механізм.

Тема 13. Планування та організація виробництва продукції тваринництва

50 Питання 1.: Як і в рослинництві, у тваринництві для раціональної організації виробництва окремих видів продукції складають :
1. спеціальні довідники
2. технологічні карти.
3. паспорти тваринницьких приміщень.
50 Питання 2.: Перед складанням технологічної карти визначають вихідні дані для конкретної ферми:
1. кількість поголів’я худоби, й продуктивність, валове виробництво продукції, спосіб утримання, норми годівлі, витрачання води, вихід гною, тривалість стійлового й пасовищного періодів, наявність і вартість приміщень, обладнання.
2. її балансову вартість, суму амортизації, потребу в поточному чи капітальному ремонті, в опаленні, освітленні, тощо
3. за нормативно-довідковою літературою з вивченням досвіду роботи підприємств району.
75 Питання 3.:  Технологічна карта являє собою таблицю  в якій можна виділити такі частини:
1. У першій записують усі роботи, які виконуватимуть на фермі, зооветеринарні й організаційні вимоги до них, вказують також добовий і річний обсяги робіт.
2. У другій частині по кожному процесу визначають систему машин, обладнання та засоби автоматизації (марка, привод, вартість), їх годинну продуктивність, кількість годин роботи протягом доби, чисельність обслуговуючого персоналу.
3. У третій частині обчислюють затрати праці та експлуатаційні витрати (оплата праці з нарахуваннями, вартість палива і мастильних матеріалів, електроенергії, використані автотранспорту, амортизація й поточний ремонт обладнань тощо).
4. вірні відповіді 2,3
5. всі відповіді вірні.
50 Питання 4.: Особливе місце в технологічній карті виробництва продукції тваринництва належить підбору техноло­гічного обладнання, оскільки воно :
1. мало, тобто опосередковано впливає на економічну ефективність виробництва продукції тваринництва.
2. значною мірою визначає економічну ефективність виробництва продукції тваринництва.
3. значною мірою визначає рентабельність виробництва продукції рослинництва.
50 Питання 5.: Для підтримання необхідної кількості тварин і ритмічного виробництва продукції тваринництва на кожному сільськогосподарському підприємству потрібно проводити постійне відтворення стада. Відтворення стада  – це :
1. профілактика, лікування хвороб та ветеринарне обслуговування тварин.
2. регулярна заміна молодших тварин у такій самій або більшій кількості й того ж самого призначення, але старшими менш продуктивнішими.
3. регулярна заміна вибулих тварин у такій самій або більшій кількості й того ж самого призначення, але молодшими та ціннішими.
50 Питання 6.: Відтворення стада може бути :
1. простим, розширеним і звуженим.
2. тотальним, вибірковим, неспецифічним.
3. основним, оборотним, виробничим.
50 Питання 7.: Якщо вибулих тварин замінюють такою ж самою кількістю, то таке відтворення називають :
1. простим.
2. розширеним.
3. звуженим.
4. динамічним.
5. лімітуючим.
50 Питання 8.: При введенні в стадо більшої  кількості тварин, аніж вибуло – таке відтворення називають :
1. простим.
2. розширеним.
3. звуженим.
4. динамічним.
5. лімітуючим.
50 Питання 9.: При введенні в стадо меншої кількості тварин, аніж вибуло – таке відтворення називають : 
1. простим.
2. розширеним.
3. звуженим.
4. динамічним.
5. лімітуючим.
50 Питання 10.: На кожному  підприємстві стадо певного виду тварин складається з двох частин:
1. ремонтного і понад ремонтного молодняку.
2. дорослого поголів’я та різновікового молодняку.
3. велика рогата худоба і свині.
75 Питання 11.: На кожному підприємстві стадо певного виду тварин складається з двох частин: дорослого поголів’я та різновікового молодняку.
1. перша частина являє собою основні, а друга – оборотні засоби.
2. перша частина являє собою оборотні, а друга – основні засоби.
3. таке стадо за своєю економічною природою не може бути ні оборотним ні  основним засобом.
50 Питання 12.: Строк використання тварини у сільськогосподарському виробництві – це період, протягом якого:
1. тварина існує, тобто від народження до забою, загибелі.
2. від тварин не одержують продукцію.
3. від тварин одержують продукцію.
50 Питання 13.: Вибуття зі стада дорослих тварин внаслідок старіння, захворювання, зниження продуктивності чи з інших причин називають:
1. вибракуванням.
2. ремонтом.
3. оприбуткуванням.
50 Питання 14.: Поповнення стада дорослих тварин, взамін вибулих внаслідок старіння, захворювання, зниження продуктивності чи з інших причин, називають:
1. вибракуванням.
2. ремонтом.
3. оприбуткуванням.
50 Питання 15.: Молодняк, який використовують для ремонту стада, називають:
1. ремонтним.
2. понад ремонтним.
3. запасним.
50 Питання 1.: Молодняк, який  вирощують на м’ясо, називають:
1. ремонтним.
2. понад ремонтним.
3. запасним.
75 Питання 1.: У стаді великої рогатої худоби виділяють наступні статево-вікові групи:
1. бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше року, телиці до року, бички старше року, бички до року, дорослі тварини на відгодівлі, приплід (телята).
2. кнури-плідники, основні свиноматки, свиноматки, що перевіряються, поросята 2-х місяців,2-4 місяців, ремонтний молодняк, молодняк на відгодівлі (старше 4 місяців), доросле поголів’я на відгодівлі.
3. барани-плідники, барани-пробники, вівцематки, ярки до одного року, ярки старше року, баранчики до одного року, баранчики старше одного року, валухи, доросле поголів’я на відгодівлі, ягнята.
4. кури дорослі, в т. ч. несучки; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 60 до 150 днів; молодняк від 151 до 180 днів; качки дорослі; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 61 до 180 днів.
75 Питання 1.: У стаді свиней виділяють наступні групи:
1. бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше року, телиці до року, бички старше року, бички до року, дорослі тварини на відгодівлі, приплід (телята).
2. кнури-плідники, основні свиноматки, свиноматки, що перевіряються, поросята 2-х місяців,2-4 місяців, ремонтний молодняк, молодняк на відгодівлі (старше 4 місяців), доросле поголів’я на відгодівлі.
3. барани-плідники, барани-пробники, вівцематки, ярки до одного року, ярки старше року, баранчики до одного року, баранчики старше одного року, валухи, доросле поголів’я на відгодівлі, ягнята.
4. кури дорослі, в т. ч. несучки; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 60 до 150 днів; молодняк від 151 до 180 днів; качки дорослі; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 61 до 180 днів.
75 Питання 1.: У вівчарстві виділяють наступні групи:
1. бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше року, телиці до року, бички старше року, бички до року, дорослі тварини на відгодівлі, приплід (телята).
2. кнури-плідники, основні свиноматки, свиноматки, що перевіряються, поросята 2-х місяців,2-4 місяців, ремонтний молодняк, молодняк на відгодівлі (старше 4 місяців), доросле поголів’я на відгодівлі.
3. барани-плідники, барани-пробники, вівцематки, ярки до одного року, ярки старше року, баранчики до одного року, баранчики старше одного року, валухи, доросле поголів’я на відгодівлі, ягнята.
4. кури дорослі, в т. ч. несучки; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 60 до 150 днів; молодняк від 151 до 180 днів; качки дорослі; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 61 до 180 днів.
75 Питання 1.: По птиці виділяють наступні вікові групи:
1. бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше року, телиці до року, бички старше року, бички до року, дорослі тварини на відгодівлі, приплід (телята).
2. кнури-плідники, основні свиноматки, свиноматки, що перевіряються, поросята 2-х місяців,2-4 місяців, ремонтний молодняк, молодняк на відгодівлі (старше 4 місяців), доросле поголів’я на відгодівлі.
3. барани-плідники, барани-пробники, вівцематки, ярки до одного року, ярки старше року, баранчики до одного року, баранчики старше одного року, валухи, доросле поголів’я на відгодівлі, ягнята.
4. кури дорослі, в т. ч. несучки; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 60 до 150 днів; молодняк від 151 до 180 днів; качки дорослі; молодняк добовий; молодняк до 60 днів; молодняк від 61 до 180 днів.
загрузка...