Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ОРГАНІЗАЩЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ.

  1. Організаційно-економічні основи функціонування с.г. обслуговуючих кооперативів.
  2. Організація створення кооперативу(проекту).
  3. Підготовка установчих документів та проведення установчих зборів.
  4. Організація функціонування кооперативу.
  5. Формування та діяльність адміністрації кооперативу.
  6. Вибір виду діяльності кооперативу.
  7. Організація господарської діяльності та формування базового капіталу.
  8. Особливості управління в кооперативах.
  1. Ціноутворення та результати діяльності обслуговуючих кооперативів.

1. Організаційно-економічні основи функціонування с.г. обслуговуючих кооперативів.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це неприбуткове підприємство, утворене групою товаровиробників для задоволення своїх  потреб у товарах і послугах за їх собівартістю та вигідної реалізації оптових партій виробленої продукції.

Перелік послуг, що їх можуть надавати обслуговуючі кооперативи:

  • Зберігання і реалізація сільськогосподарської продукції.
  • Переробка сільськогосподарської продукції і лісової сировини.
  • Матеріально-технічне постачання.
  • Ремонт сільгосптехніки та її технічне обслуговування.
  • Транспортне обслуговування.
  • Газифікація, телефонізація, комп’ютеризація сільського господарства.
  • Виконання окремих видів сільськогосподарських робіт (оранка, збирання врожаю,                                                  боротьба з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, штучне осіменіння тварин, ветеринарне обслуговування).
  • Виконання будівельних робіт і виготовлення проектної документації.
  • Консультаційне обслуговування (бухгалтерське, фінансове, аудиторське, агрономічне, зоотехнічне, економічне тощо).

Специфічною характерною рисою сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є те, що його члени поєднують в одній особі співвласника кооперативного підприємства і його клієнта. Це має важливе стимулююче значення, сприяє орієнтації інтересів учасників кооперативного підприємства перш за все на пошук економічної вигоди в групових діях.

2. Організація створення кооперативу(проекту).

Організація створення кооперативу(проекту) – це здійснення комплексу послідовних, взаємозв’язаних дій підприємців, які усвідомили суть бізнесової ідеї, визначили сферу її реалізації, для досягнення основної мети – отримання прибутку та покращення свого добробуту.

Послідовність проектних дій :

  • Проведення  зборів  ініціативної групи для обговорення доцільності організації проекту.
  • Виявлення проблем і перешкод на шляху до реалізації цієї цілі і способів їх усунення.
  • Розробка  бізнес-плану проекту.
  • Проведення кампанії із залучення до кооперативу  учасників (співзасновників) .
  • Проведення установчих зборів та затвердження установчих  документів.
  • Реєстрація підприємства в держадміністрації та інших органах.
  • Призначення виконавчого директора та головного бухгалтера.
  • Підбір і наймання персоналу.
  • Відкриття   тимчасового   банківського   рахунку,   збір   грошових і членських та пайових внесків, залучення кредитних коштів.
  • Придбання  засобів  виробництва, необхідних кооперативу для його діяльності.
  • Початок діяльності.

2. Організація функціонування кооперативу.

2.1. Формування та діяльність адміністрації кооперативу

Організаційна робота полягає у:

  • формуванні адміністрації кооперативу та найманого персоналу;
  • розподілі функцій між правлінням та адміністрацією;
  • розробці організаційної структури кооперативу;
  • організації внутрішньої господарської діяльності;
  • поповненні капіталу в кооперативах.

Виконавчий директор –  несе відповідальність за :

  • практичну реалізацію всіх рішень органів управління;
  • розробляє короткотермінові плани згідно з політикою та завданнями, що визнаються правлінням;
  • складає річний кошторис поточних витрат,
  • періодично звітує про поточні справи перед правлінням,
  • проводить фінансову та інші види звітності відповідно до встановленого порядку;
  • забезпечує щоденну діяльність кооперативу;
  • формує в межах встановленого штатного розкладу адміністрацію і робочий персонал кооперативу та організовує і координує їх роботу.

Головним завданням спеціалістів-технологів  є формування матеріально-технічної бази – кількості, складу  і співвідношення основних і оборотних засобів виробництва.

3. Вибір виду діяльності кооперативу.

Обирають вид діяльності кооперативу його засновники в процесі створення проекту, кооперативи бувають таких видів :

Переробні кооперативи –  займаються переробкою с.г. сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів).

Збутові (переробно-збутові) кооперативи створюються для вигідної реалізації виробленої  членами продукції. Він має змогу сформувати і  продати  партію товарів за вищою, оптовою ціною безпосередньо споживачу або зберігати продукцію щоб реалізувати її  коли ціна неї буде вищою.

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо .

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі по нижчих, оптових цінах і безпосередньо від виробника засобів виробництва та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції.

Сервісні кооперативи здійснюють надання  послуг кращої якості(транспортних, ремонтних, будівельних, ветеринарних, аудиторських) за їх фактичною собівартістю.

Багатофункціональні кооперативи можуть поєднувати кілька видів діяльності.

3. Організація господарської діяльності та формування базового капіталу

Внутрішньгосподарська діяльність  передбачає:

  • збір заяв на продаж продукції або купівлю товарів та послуг;
  • встановлення вимог щодо якості і кількості продукції, товарів, послуг;
  • запровадження порядку та умов постачання продукції кооперативу;
  • взаєморозрахунки.

Для постачання матеріально-технічних засобів виробництва, розробляється каталог засобів із зазначенням їх індикативних цін.

Заявка на збут продукції містить, крім обсягів, терміни поставок продукції у кооператив для її подальшої реалізації у сировинному або переробленому вигляді.

Заявки щодо зберігання і переробки продукції формуються на кожну партію продукції із зазначенням термінів поставок, розміру партій, терміну тимчасового чи довготермінового зберігання та порядку одержання власником своєї продукції назад у переробленому, розфасованому, очищеному вигляді.

Основна частина капіталу спрямовується на формування:

основних фондів:

  • виробничих приміщень ;
  • офісних приміщень;
  • технологічного обладнання для переробки сировини;
  • склади для зберігання та оптового збуту продукції;
  • автотранспорт;
  • земельні ділянки для розміщення  матеріально-технічної бази.

обігового капіталу (поточних витрат):

  • виплат товаровиробникам за доставлену ними продукцію;
  • закупівлю засобів виробництва.

Первісний капітал кооперативу формується за рахунок вступних та пайових внесків, що здійснюються відповідно до фінансової частини базового бізнес-плану та Статуту кооперативу.

Поповнення капіталу здійснюється шляхом відрахувань з кожної одиниці товару або послуг ґрунтується на домовленості між членами кооперативу щодо утримання кооперативом фіксованої частини вартості одиниці поставленої або реалізованої продукції.

Капітал, залучений різними методами від членів-клієнтів, йде на поповнення подільного пайового і неподільного резервного капіталу та інших фондів.

3. Особливості управління в кооперативах

Управління в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі має характерні особливості, зумовлені тими обставинами, що його члени працюють не в кооперативі, а у власному окремому господарстві; від кооперативу вони отримують послуги, потрібні для ведення своєї діяльності. Власники обслуговуючого кооперативу є його клієнтами. Вони мають власну землю, майно і вносять лише частину своєї власності в кооператив у вигляді паїв. Тому управління кооперативом будується так, що стає безпосередньо відповідальним перед його власниками.

Здебільшого структура управління має незначну кількість рівнів управління. Статут кооперативу визначає компетентність кожного рівня, але чіткі обмеження встановлюються Правилами внутрішньої господарської діяльності, а також контрактом з виконавчим директором після його обрання. У контракті зазначаються обов’язки директора та сфера його повноважень щодо ухвалення рішень.

Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначається, що управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Органами управління обслуговуючого кооперативу є загальні збори та правління.

Ревізійна комісія створюється в кооперативі для контролю за фінансово-господарською діяльністю за наявності не менш десяти членів, якщо їх менше, функції комісії виконує ревізор.

Ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними зборами з числа кооперативу відповідно до порядку голосування, встановленого Статутом кооперативу.

Спостережна рада створюється для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб. Рада обирається на загальних зборах з членів кооперативу в складі трьох-п’яти осіб, які є членами кооперативу Рада подає свої зауваження правлінню і звітує перед загальними зборами.

4. Ціноутворення та результати діяльності обслуговуючих кооперативів

Суть ціноутворення в кооперативі ґрунтується на одному з основних принципів його діяльності – неприбутковій природі, коли послуги його членам надають за ціною, найближчою до собівартості.

Собівартість може бути визначена лише на кінець фінансового року, коли відомі всі витрати кооперативу. Тому ціна встановлюється в два етапи:

1.на початку сезону (тобто перед доставкою членами своєї продукції або перед наданням їм засобів виробництва чи послуг) кооператив встановлює попередні ціни;

2.на кінець фінансового року фінансовий результат діяльності кооперативу (в більшій частині) розподіляється серед членів у вигляді кооперативних виплат, які додаються до попередніх цін, що були виплачені їм за продукцію (надбавки), або віднімаються від попередніх цін за послуги та засоби виробництва (знижки),що становить кінцеву ціну.

Схематично процес розрахунку кінцевої ціни можна відобразити так: Виробник одержує за свою продукцію

остаточна ціна = попередня ціна + кооперативні виплати (надбавка до ціни) – кінцева

Виробник платить за постачання і послуги

остаточна ціна = попередня ціна – кооперативні виплати (знижка) – кінцева

У цьому разі остаточна ціна (кінцева) дорівнює собівартості. Вона підраховується лише в кінці року і залежить від результатів спільної діяльності членів кооперативу. Виходячи із суті ціноутворення в кооперативі дуже важливо правильно визначити попередню ціну. Вона встановлюється з урахуванням:

^ очікуваної собівартості на послуги і продукцію, де якнайточніше мають бути оцінені: постачальницькі закупки для кооперативу, продаж продукції кооперативу, накладні витрати;

^ ситуації, що склалася на ринку, і насамперед умови, які пропонуються конкурентами.

У розрахунках слід також передбачити досить велику страхову надбавку, щоб перекрити непередбачені витрати кооперативу, і досить низьку, щоб ціна залишилася привабливою для виробників. Всі витрати і доходи кооперативу мають бути прораховані наперед. Якщо кооператив займається декількома видами діяльності, витрати між ними слід розподілити пропорційно.

Надбавки і знижки до попередньої ціни не є результатом автоматичного обчислення собівартості. Вони визначаються відповідно до обраної стратегії кооперативу, яка розділяється згідно з поставленими питаннями:

^ яка частина доходів має бути розподілена відповідно на розвиток кооперативу та серед членів кооперативу;

^ який вид діяльності кооператив хоче розвивати;

^ які дії учасників треба заохотити пропонуванням привабливих цін;

^ в яких видах діяльності кооператив конкурентоспроможний;

^ на які види діяльності кооператив має зробити ставку, щоб залучити учасників.

Рішення про визначення знижок і надбавок до ціни приймаються загальними зборами або правлінням в кінці кожного року.

Обслуговуючі кооперативи в Україні мають застосовувати однаковий розмір знижок чи надбавок до попередньої ціни в розрахунках зі своїми членами. Це зменшить ризик виникнення конфліктних ситуацій на початковому етапі діяльності кооперативів.

Перевагою кооперативів є те, що вони можуть протистояти конкурентам, формуючи, наприклад, великі партії продукції. Окремий товаровиробник неспроможний зробити і змушений погоджуватися на ціну, яку йому пропонують різні комерційні посередники.

Найважливіший напрям діяльності кооперативів – забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкодування витрат виробництва та обігу, своєчасних розрахунків з державою, банками, іншими суб’єктами господарювання, формування прибутку. Внутрішні грошові надходження кооперативів згідно з усталеною практикою обліку і звітності включають:

  • • виручку від реалізації продукції, робіт і послуг, яку кооперативи отримують внаслідок основної операційної діяльності;
  • • виручку від іншої реалізації, яку кооперативи отримують внаслідок іншої операційної діяльності;
  • • доходи від інвестиційної діяльності;
  • • доходи від фінансової діяльності;
  • • доходи від надзвичайної діяльності.

Результатом господарської діяльності кооперативу є різниця між надходженням та витратами за кожним видом діяльності. Після виконання зобов’язань кооперативу та відшкодування можливих збитків за минулі періоди результат має бути розподілений загальними зборами у такому порядку:

  • •відрахування до обов’язкового резервного фонду у встановленому розмірі;
  • •розподіл частки господарської діяльності у вигляді кооперативних виплат (доплат до ціни на поставлену кооперативу продукцію або знижок ціни на поставлені членам кооперативу засоби виробництва чи послуг) пропорційно до участі кожного члена в діяльності кооперативу.
  • •Переважна частина зазначених коштів, як правило, повертається у вигляді так званих кооперативних виплат, що фактично є поверненням частини коштів, сплачених членами кооперативу за користування його послугами. Інша частина спрямовується на поповнення резервів кооперативу, потреби громади і лише обмежену частину фінансового результату можна використовувати як нарахування на паї.

Частка результату, яка розподілятиметься як результат господарської діяльності, виноситься за пропозицією правління (голови) на розгляд загальних зборів;

5.1.1.відрахування до можливих додаткових фондів;

5.1.2.розподіл у вигляді нарахувань на паї (згідно з чинним законодавством -до 20 відсотків).

Прибуток обслуговуючого кооперативу розподіляється між: його членами пропорційно до обсягу роботи, виконаної через кооператив. Загальноприйнято, що кооперативні організації мають статус безприбуткових, оскільки їх завдання не одержувати прибуток, а бути їх учасниками. У той же час кооперативи можуть мати певний прибуток, який потрібно розподіляти.

Щодо неприбуткового характеру обслуговуючого кооперативу, то виявляється, що він має місце тільки у випадку відмови від фінансування членами кооперативу свого підприємства. Зрозуміло, що таке ставлення до кооперативу зробить його неконкурентоздатним, адже кошти кооперативу потрібні не тільки на спільні потреби, а й на виробничий розвиток.

загрузка...