Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Основи обліку і відображення у фінансовій звітності банківських операцій

Банк може надати клієнтам інформацію про свою надійність та .переваги тільки через опублікування фінансової звітності, де знаходить концентроване відображення вся діяльність комерційного банку.

Фінансові звіти є найважливішими джерелами інформації для осіб та організацій, які бажають вести спільні справи з банком. Вони можуть визначити свою думку щодо конкретного банку на підставі фінансової звітності. Коли банк готує фінансову звітність, потрібно пам’ятати, хто буде користуватися звітами, і які вимоги ці особи висуватимуть до інформації. Зміст, викладений у прийнятному форматі, знайомому користувачам, допоможе їм зрозуміти інформацію.

Актуальність, надійність і повнота інформації, представленої (шиком у фінансових звітах, визначають його репутацію.

Фінансові звіти, підготовані для зацікавлених осіб, є кінцевим пунктом системи обліку.

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), до основних фінансових звітів банків належать:

• звіт про прибутки та збитки;

• балансовий звіт;

звіт про рух грошових коштів.

Структура фінансових звітів регламентується МСБО № ЗО “Розкриття інформації у фінансових звітах банків та інших фінансових установ”. Розглянемо більш детально структуру двох перших фінансових звітів.

У звіті про прибутки і збитки оцінюється діяльність банку. Звіт про прибутки і збитки включає доходи та витрати, зареєстровані ипродовж певного періоду.

До елементів, що безпосередньо пов’язані з оцінкою фінансового стану у звіті про прибутки і збитки, входять:

Доходи – збільшення майбутніх економічних вигод протягом (пітного періоду у формі припливу чи зростання активів, або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу.

Витрати – зменшення майбутніх вигод у звітному періоді у формі відпливу чи використання активів, або виникнення заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу.

Прибуток (чи збиток) – це економічний показник діяльності банку.

Облікова формула звіту про прибутки та збитки:

Доходи – Витрати = Фінансовий результат (прибутки/збитки).

Баланс – це метод економічного групування і відображення коштів комерційного банку за складом, розміщенням та джерелами утворення, це основа фінансової звітності, яка відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

У балансі здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними правилами. Баланс є готовим Інструментом для вивчення діяльності банку.

Елементи, що безпосередньо пов’язані з оцінкою фінансового стану в балансовому звіті, визначають:

–         активи – ресурси,   що  контролюються  установою  банку  в результаті   попередніх   подій   і   з   яких   передбачається   отримання майбутньої   економічної   вигоди,   яка   врешті   призведе   до   потоку грошових коштів для установи.

–         зобов’язання – поточні обов’язки установи банку, що випливають з попередніх подій, виконання яких пов’язане з відпливом ресурсів (активів).

–         капітал – залишкова частка в активах після відрахування всіх зобов’язань.

Основи обліку і відображення у фінансовій звітності банківських операцій

В основу побудови балансу комерційних банків покладено такі принципи:

інформація в балансі відображається методом подвійного запису. Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації в балансі, аналізується з позиції бухгалтерської моделі облікової формули

балансу:

Активи = Зобов’язання + Капітал;

баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою формою – за статтями балансу. Баланс, складений за скороченою формою, називається балансовим звітом;

• балансовий звіт та звіт про прибутки і збитки взаємопов’язані. Цей зв’язок може бути представлений в обліковій моделі:

Активи = Зобов’язання + Капітал + (Доходи – Витрати);

банк повинен представляти балансовий звіт, у якому групуються активи і зобов’язання за їх характером і подається перелік у порядку їх відносної ліквідності;

• повне і чітке відображення стану всіх коштів і цінностей, зосереджених у комерційних банках за окремими видами (це забезпечує контроль за їх збереженням та цільовим використанням);

• одностороння форма складання балансу. Таблиця балансу складається з двох частин:

перша – актив – характеризує стан (тобто залишки і розміщення коштів);

друга – пасив – характеризує джерела цих же коштів і їх цільове призначення. Пасив включає зобов’язання та капітал. Різниця між доходами і витратами банку на певну дату показується в капіталі на статті “Фінансовий результат поточного року” і може впливати на капітал як позитивно, так і негативно. Правильно складений баланс має рівність сум статей активу і пасиву;

• відображення однорідних за економічною суттю операцій на одній і тій же статті балансу;

• щоденне складання балансу пов’язане з оперативністю обліку н комерційних банках. Забезпечення своєчасного щоденного складання балансу на даному етапі досягається шляхом використання сучасних банківських технологій, комп’ютеризації.

Таким чином, у балансі банку відображені всі операції за звітний період (день, місяць, рік) та залишки на рахунках на відповідні дати. Чалишки відображають фактичну наявність коштів банку, його матеріальних засобів, а також фінансові результати.

Облікова формула балансу – це водночас алгебраїчна і економічна модель. Як алгебраїчна вона може бути представлена по­річному, наприклад:

Активи — Зобов’язання = Капітал.

Як економічна модель вона символізує істину – те, що мені належить, за вирахуванням того, що я вам винен, становить мій капітал.

Отже, використання цього бухгалтерського рівняння дозволяє загагальними даними балансового звіту визначити платоспроможність банку. Різниця між банківськими активами і зобов’язаннями становить реальну величину власного капіталу банку. Банк є платоспроможним доти, доки величина його власного капіталу більша за нуль.

Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації в балансі, аналізується з позиції його облікової формули. Операція завжди відображається як мінімум двома змінами в бухгалтерському рівнянні. Після запису кожної операції повинна зберігатися рівність між правою і лівою частинами рівняння. Можна виділити чотири типи операцій (табл. 2):

№ п/п Типи операцій Актив Пасив (зобов’язання і капітал)
1 2 3 4
11 Прийнято готівкою початковий внесок на депозитний вклад (операція одночасно збільшує актив та пасив)
2

2

Перераховано з рахунку клієнта за партію продукції постачальнику в інший банк (операція одночасно зменшує актив і пасив)

Перераховано НБУ за куплені облігації ВДП (операція змінює структуру активів) Перераховано з поточного рахунку клієнта на депозитний (операція змінює структуру пасив)

Збір даних і процес складання звітності можна полегшити шляхом створення окремого запису, що називають рахунком. Рахунки відкриваються для кожної статті в елементах фінансової звітності і необхідні для:

• полегшення підготовки періодичної фінансової звітності, що полягає в простеженні сум для кожного елемента, встановленні окремого рахунку для кожного елемента, що відображається у фінансовій звітності так, що всі збільшення вносяться на одну частину, а всі зменшення – на протилежну. Система рахунка дуже гнучка, наприклад, замість форми “Т-рахунку” можна вживати інші форми. Система рахунку може бути представлена на папері, комп’ютеризована < або комбінована;

• забезпечення постійної перевірки точності запису операцій, що означає забезпечення систематичного контролю за точністю в процесі реєстрації. Для вирішення цієї проблеми рахунок забезпечує дві рівності або два баланси, які можна коротко викласти так :

Використання рахунків для контролю за записами обліковій системі

Рівність Основа
Активи = Зобов’язання + Капітал

Дебет = Кредит

Алгебраїчний взаємозв’язок у фундаментальній обліковій моделі

Алгебраїчний взаємозв’язок між збільшенням і зменшенням рахунку

Ці рівності можна пояснити:

Перша рівність: Активи = Зобов’язання + Капітал. Ця модель представляє в алгебраїчній формі економічний стан у банку в будь-який час. Отже, перший контроль за точністю, зазначений вище, застосовується безперервно протягом облікового процесу, як тільки реєструється кожна операція.

Друга рівність: Дебет = Кредит. У цьому контексті треба уявляти рахунок, який має дві сторони (тобто частини): ліву, яка завжди називається дебетовою, і праву – кредитову.

До створеного Т-рахунка з двома частинами (для збільшень та зменшень) можна додати ще одну алгебраїчну балансову ознаку шляхом простої зміни “збільшень” та “зменшень” у рахунку на протилежні частини фундаментальної облікової моделі. Вона має “+” і “-” у зворотному порядку на протилежних частинах облікової моделі: Активи = Зобов’язання + Капітал

Дебет Кредит   Дебет Кредит              Дебет Кредит
+ +

Витзати «»,-       дебет     Кредит

Дох Дебет ь

оди Кредит

+             - +

Зверніть увагу на те, що дебет завжди міститься ліворуч, а кредит – праворуч. Отже, розташування дебету і кредиту не змінюється, міняються місцями лише знаки плюс та мінус. Отже, система, яка застосовується для реєстрації збільшень та зменшень на рахунках, може бути представлена так:

Збільшення Зменшення

Активи Дебет                         Кредит Зобов’язання                                 Кредит                       Дебет Капітал                                         Кредит                       Дебет               ‘

Небагато практики – і вам легко буде використовувати слова “дебет” і “кредит” для визначення змін на рахунках активів, зобов’язань і капіталу. Але дехто плутає ці терміни для відображення змін на рахунках доходів та витрат. Потрібно пам’ятати, що капітал збільшується за кредитом, а зменшується – за дебетом. Доходи збільшують капітал, тому доходи реєструються як кредит рахунків. Витрати зменшують капітал, тому витрати реєструються як дебет рахунків. Іншими словами, співвідношення дебет – кредит для рахунків капіталу стосується також рахунків доходів та витрат.

Рахунки можна класифікувати за різними ознаками. За приналежністю до фінансових звітів рахунки можуть бути балансовими, які поділяються на рахунки активів, зобов’язань і капіталу; рахунками доходів і витрат; позабалансовими.

За економічним змістом рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні.

За функціональним призначенням рахунки можна поділити на реальні, або постійні, рахунки (до них належать балансові рахунки) і рахунки номінальні, або тимчасові, на яких дані накопичуються тільки протягом облікового періоду (до них належать рахунки доходів, витрат, фінансових результатів).

Рахунки можуть поділятися за призначенням і структурою (схема 1).

Основні рахунки

призначені

для обліку

господарських

. засобів і джерел

к утворення

і Регулюючі використовують

і і для регулювання (уточнення)

І оцінки господарських засобів

і і їх джерел, показаних

і        на основних рахунках

І І

Операційні рахунки

використовують для відображення та контролю затрат, і фінансових         і результатів         |

!

•КоІІтрактивиі рахунки

; призначені для і   регулювання оцінки і    окремих основних ‘• активних рахунків, ‘і а тому самі : е пасивними. ;        За їх кредитом і      відображаються і       Ібільшенпя сум, ‘(‘      які підлягають )         вирахуванню ; з основного активного рахунку, а за дебетом —  \

зменшення цих сум.      і Сальдо показує

остаточну суму, яка      : підлягає вирахуванню

•  о залишку основного  і активного рахунку

1 Конірнаснвні рахунки

‘-, призначені для регулювання основних пасивних рахунків, а самі с активними. Вони призначені для зменшення сум джерел засобів, обліковуваних на основних пасивних

рахунках. Дебет контрпасивного рахунку вказус на збільшення сум,

що підлягають

вирахуванню із залишку

основного пасивного

рахунку

| До контрарно- { ; доповнюючих рахунків і належать такі, які можуть!

мати дебетове і або кредитове сальдо. При цьому уточнення і оцінки на регульованих рахунках здійснюється в бік збільшення або зменшення

Схема’ 1. Поділ рахунків за призначенням та структурою

загрузка...