Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Основи плодівництва

  1. Значення плодів і ягід. Класифікація плодово-ягідних культур.
  2. Сорти плодово-ягідних культур.
  3. Закладання саду.
  4. Збирання та зберігання врожаю плодово-ягідних культур.

Самостійне опрацювання:

  1. Догляд за молодим садом,  ягідниками за плодоносним садом. Особливості вирощування ягідних культур.

Література:

1.І. М. Карасюк Технологія виробництва продукції сільського господарства.

2. О. Ю. Барабаш та ін. Овочівництво і плодівництво.

3. В. П. Ступаков Основи землеробства.

*1*

Плодівництво — це галузь сільського господарства, зав­данням якої є забезпечення населення плодами і ягодами.

Всі плодові і ягідні культури, звичайно, поділяють на такі групи:

зерняткові — яблуня, груша, айва, горобина, глід, муш-мула, ірга;

кісточкові — вишня, черешня, слива, терен, терно­слива, алича, абрикос, персик;

ягідні — смородина, малина, виноград, аґрус, ожина, суниці, чорниця, брусниця, журавлина та ін.;

горіхоплідні — ліщина, волоський горіх, мигдаль, фісташки;

–  субтропічні — мандарин, лимон, апельсин, інжир, маслина, хурма та ін.

В Україні найбільш поширені зерняткові (особливо яблуня), кісточкові (переважно вишня, слива), ягідні та горіхоплідні культури.

Всі плодові і ягідні є багаторічними культурами. Вони дуже розрізняються за будовою, зимо- і посухостійкістю, а також вимогами до навколишнього середовища.

Коренева система у яблуні і груші проникає в грунт на глибину до 3—4 і навіть до 10 м та по горизонталі на 7—10, а в старшому віці — до 18 м. У ягідних рослин коренева система значно менша. На чорноземах коренева система розростається більше в глибину, а на дерново-підзолистих грунтах у верхньому шарі. Як правило, корені менш зимостійкі ніж надземна частина пло­дових порід, тому в суворі безсніжні зими пристовбурні смуги треба вкривати гноєм або іншим матеріалом, особливо у молодих насаджень.

Більшість сортів основних плодових порід (яблуні, груші, сливи, вишні, черешні) для нормального плодоутворення потребує перехресного запилення з іншими сортами. Отже, закладаючи нові сади, треба садити не менше 2—3 сортів, які можуть добре запилювати один одного. Для абрикоса та персика це не обов’язково.

Яблуня. Найбільш поширена досить зимостійка зерняткова порода. В Україні вона займає близько 1,7 млн. га. Яблуня починає плодоносити у віці від 4 до 10 років. Тривалість її життя 60 і більше років.

Вирощують яблуню в основному на сильнорослих або карликових підщепах, дерева ростуть з сильно розвиненою кроною на високому штамбі (стовбурі). Середня врожайність плодів з одного високорослого дерева яблуні становить 60— 90 кг, а при зрошенні значно більше.

Всі сорти яблуні за часом достигання і споживання плодів поділяють на три групи: літні, осінні, зимові. В Україні поширені такі сорти: літні Папіровка, Боровинка. Астраханське червоне та ін.;

осінні Антонівка звичайна, Пепінка литовська, Ренет ландсберзький та ін.;

зимові Бойкен, Ренет, Симиренка, Ро-савка, Кальвіль сніговий та ін.

Груша за поширенням займає друге місце після яблуні. Дерева починають плодоносити у віці 4—10 років, тривалість життя до 100 років. Цю породу вирощують так само, як і яблуню, на високорослих і карликових підщепах. Груша менш зимостійка ніж яблуня. До родючості грунту вимоглива.

За тривалістю життя груша подібна до яблуні, але в суворі зими дерева її гинуть частіше, тому грушеві сади швидше зріджуються. За сприятливих умов вирощування груша плодо­носить регулярніше ніж яблуня і має здатність до партєнокарпії (угворення плодів без насіння).

Вишня — основна кісточкова порода і одна з найбільш зимо­стійких порід. Починає плодоносити на 3—4-й рік після садіння. Тривалість життя до 25 років; добре плодоносить 15— 18 років.

Слива починає плодоносити на 4—6-й рік. Вона більш сильноросла, ніж інші кісточкові, і плодоносить щороку; продуктивна протягом 15—20 років.

Черешня поширена, в основному, на півдні України та в Закарпатті, оскільки вона порівняно малозимостійка. З усіх порід кісточкових черешня найбільш скоростигла. Плоди дости­гають рано — наприкінці травня — на початку червня. Куль­турні сорти черешні починають плодоносити на 4—6-й рік після садіння.

КУЩІ:

Чорна смородина, порічки, аґрус — є чагарниковими ягід­никами, які починають плодоносити на третій рік після садіння. Зимостійкі, поширені в усіх зонах України. Плоди їх, зокрема чорної смородини, містять багато вітаміну С.

Коренева система не має справжнього кореня, тому поширю­ється в грунті переважно горизонтально, а вглиб проникає на 40 см. Квітки самозапильні, але високі врожаї мають при пере­хресному запиленні. У зв’язку з цим у саду слід висаджувати 2—3 сорти. Середня врожайність ягід 60—80 ц/га.

Суниці. Серед трав’янистих ягідників важливе місце нале­жить суницям. Ростуть вони кушами до 25—30 см заввишки. Коренева система неглибока, мичкувата. Плодоносять на другий рік після садіння. Ягоди починають достигати рано — в другій половині травня.

Малина — напівкущова культура. Стебла в неї живуть всього два роки. Плодоносить на другий рік. Коренева система неглибока і не витримує тривалої посухи. Малина — самозапильна культура, але при перехресному запиленні з іншими сортами врожай ягід збільшується.

Середня врожайність — 70—80 ц/га ягід. Насадження її дають добрий урожай протягом 12—14 років.

*2*

Вирощування садивного матеріалу. Садивний матеріал виро­щують у плодово-ягідних розсадниках, де проводять його початкове формування, а також, відбір та підготовку до садіння на постійне місце.

Розмноження плодових і ягідних порід має свої особливості. При розмноженні насінням плодові породи змінюють свої властивості, часто втрачаючи цінні господарські ознаки — високу якість плодів, урожайність тощо. При розмноженні вегетативне (бруньками, пагонами, кореневими паростками) властивості сорту зберігаються. Тому насінне розмноження використовують у селекції плодово-ягідних культур для одер­жання дичок з метою щеплення на них культурних рослин.

Бруньку або пагін культурної плодової рослини, які прижив­люють до дички-підщепи, називають прищепою. Для вирощу­вання підщеп використовують насіння диких лісових яблунь, груші і черешень, що ростуть у місцевих лісах

Заготовлене насіння повинно бути крупним, добре виповне­ним, непошкодженим шкідниками і хворобами, без затхлого запаху і старанно очищеним від домішок. Ядро насіння повинно мати білий колір.

Насіння плодових порід не проросте відразу після збирання і навіть навесні, якщо його не підготувати до сівби.

Щоб прискорити появу сходів, насіння стратифікують, тобто змішують з вологим піском (на 1 частину насіння 4— 5 частин піску), і витримують при температурі 4—5°С протягом трьох (зерняткові породи) або шести (кісточкові) місяців. Найкраще для цього використати підвальне приміщення.

Правильно підготовлене насіння перед висіванням дає про­ростки — кільчиться.

Глибина загортання насіння яблуні і груші становить 2—3 см, вишні і черешні — 3—4, аличі, сливи і абрикоса 5 см.

Сходи зерняткових порід проріджують на відстані 7—8, а кіс­точкових — на 4—5 см. Щоб поліпшити утворення бокових роз­галужень коренів, сходи сіянців яблуні та груші пікірують (у фазі сім’ядольних або першої пари справжніх листочків) укоро­ченням головного кореня при пересаджуванні молодих рослин.

Надалі догляд за шкілкою сіянцін полягає в розпушуванні грунту у міжряддях, знищенні бур’янів і боротьбі з хворобами та шкідниками. Дички викопують восени, коли припиниться їх ріст і почне опадати листя (неопале листя обривають, щоб воно не випаровувало вологи). На зиму їх прикопують у канавках 25—30 см завглибшки.

загрузка...