Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Основні форми міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки - це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, їх суб’єктами є банки, експортери та імпортери, і В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

У сучасних умовах основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо, відкритий рахунок. Переважна більшість міжнародних розрахунків вітчизняних господарюючих суб’єктів здійснюється у вигляді банківського переказу.

Акредитив - це зобов’язання банку за дорученням клієнта-імпортера і відповідно до його вказівок здійснити розрахунок з експортером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів. Тобто документарний акредитив – це зобов’язання, оформлене банком на запит клієнта-імпортера (апліканта) щодо кредитування визначеної суми в обумовленій валюті для розрахунків з експортером (бенефіціаром).

Документарні акредитиви можуть виступати в різних формах, які відрізняються за ступенем забезпечення безпеки та терміном дії.

Відзивний акредитив - акредитив, який може бути змінений або взагалі анульований (за наказом апліканта) у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Він не є юридичним документом, який зобов’язує банк здійснити платіж. Відзивний акредитив не забезпечує бенефіціару належного ступеня безпеки і не може бути підтверджений банком-кореспондентом. Тому сьогодні використання відзивних акредитивів при здійсненні міжнародних розрахунків не дуже поширено. Найчастіше застосовуються безвідзивні акредитиви, тобто чіткі зобов’язання банку-емітента здійснити оплату. Безвідзивний акредитив не може бути змінений або анульований без попередньої згоди з боку бенефіціара.

У разі використання непідтвердженого безвідзивного акредитива банк-кореспондент просто повідомляє бенефіціара про те, що на його користь відкрито акредитив. При цьому він не бере на себе ніяких зобов’язань щодо оплати за цим акредитивом. І якщо бенефіціар надасть банку-кореспонденту документи до оплати, то останній не буде зобов’язаний сплатити визначену в акредитиві суму. Таким чином, при непідтвердженому акредитиві бенефіціар залежатиме від закордонного банку, який відкрив акредитив. Це означає, що дана форма акредитива прийнятна у тому разі, коли ступінь політичного та валютного ризику незначні.

Підтверджений безвідзивний акредитив. Підтверджуючи акредитив, банк-кореспондент зобов’язується сплатити документи, надані бенефіціаром, які оформлені відповідно до умов акредитива. У цьому разі бенефіціар отримує не тільки зобов’язання з боку банку-емітента, але й незалежну гарантію сплати з боку банку-кореспондента. З юридичної точки зору ця гарантія має таку ж вагу, як і зобов’язання банку-емітента.

Використання даної форми акредитива значно підвищує ступінь безпеки експортера, оскільки підтвердження звичайно надається банком, розташованим з ним в одній країні. Найнадійнішим для експортера є безвідзивний акредитив, підтверджений банком, в якому відкритий його рахунок.

У міжнародній практиці застосовується класифікація акредитивів залежно від використання того чи іншого методу оплати.

Акредитив на пред’явника. При використанні цього акредитива бенефіціар одержує оплату відразу після пред’явлення означених в акредитиві документів при повному дотриманні вказаних у ньому умов.

При використанні акцептного акредитива оплата здійснюється у формі строкового переказного векселя, виписаного на імпортера, банк-емітент або банк-кореспондент. Як тільки бенефіціар виконає умови акредитива, він може вимагати, щоб переказний вексель був акцептований та повернений йому.

Бенефіціар може пред’явити акцептований вексель у свій банк для оплати з настанням строку або для врахування, залежно від того, бажає він отримати кошти відразу після пред’явлення векселя чи ні.

Акцептний акредитив застосовується у тому разі, коли імпортеру необхідний деякий проміжок часу, щоб здійснити платіж.

Акредитив із відстроченим платежем. При використанні такого акредитива бенефіціар одержує оплату не відразу після надання документів, а у визначений в акредитиві строк. Подаючи необхідні документи, бенефіціар отримує від банку офіційне письмове зобов’язання сплатити кошти з настанням строку. При цьому імпортер стає власником відповідних документів (а отже, товарів і послуг) до виникнення в нього заборгованості на суму, обумовлену в акредитиві.

У разі використання цього акредитива з “червоним застереженням” експортер може одержати позику на визначену суму від банку-кореспондента. Вона витрачається на виробництво або купівлю товарів, які мають бути вказані в документарному акредитиві. Позика виплачується банком-кореспондентом, але при цьому передбачається, що відповідальність за неї несе банк-емітент.

Пропозиція банку-кореспонденту оплатити позику традиційно пишеться червоними чорнилами, звідси і назва – акредитив з “червоним застереженням”.

Автоматично відновлюваний (револьверний) акредитив застосовується в тому випадку, коли товари відправляються партіями через визначені часові інтервали. Сума, що сплачується кожного разу за акредитивом, дорівнює вартості часткового відвантаження товару, яке здійснюється у цей момент.

Револьверний акредитив може бути кумулятивним або некумулятивним. Кумулятивність означає, що часткові суми, не використані або використані частково у попередніх проміжках часу, можуть бути сплачені у наступних проміжках. Якщо акредитив некумулятивний, то ці суми не використовуються в подальшому.

Оборотний акредитив. Оборот означає купівлю та продаж переказного векселя або іншого прийнятного для продажу (“оборотного”) розрахункового документа. Оборотним є товарний акредитив, відкритий банком-емітентом у валюті тієї країни, де цей банк розташований. Цей акредитив уповноважує названого в ньому бенефіціара виписати вексель на банк-емітент, на будь-якого іншого трасата чи на апліката цього акредитива. Бенефіціар потім може надати цей вексель будь-якому банку для обороту разом із оригінальним акредитивом та документами, обумовленими в ньому.

Допоміжний акредитив використовується в основному в США. За його допомогою гарантуються такі види оплати та контрактні зобов’язання:

• оплата строкового переказного векселя;

• виплата банківських позик;

• оплата товарів;

• поставка товарів відповідно до умов контракту.

Трансфертні акредитиви добре адаптовані до сучасних вимог міжнародної торгівлі. Торговець (посередник), який одержує оплату від покупця у формі трансфертного документарного акредитива, може скористатися ним для розрахунків зі своїми постачальниками, що дає йому можливість здійснити цю трансакцію практично без використання власних ресурсів. Покупець уповноважує банк відкрити безвідзивний акредитив на користь торговця. Банк-емітент повинен чітко вказати, що акредитив є трансфертним.

Серед зазначених видів акредитивів виділяються покриті та непокриті. Тобто може бути передбачене або непередбачене валютне покриття, що виступає забезпеченням та джерелом платежів бенефіціару за даним акредитивом. Покриття може перераховуватись одночасно з виставленням акредитива на всю суму або в міру фактичних виплат з акредитива.

Поширеною формою міжнародних розрахунків у сучасних умовах виступають інкасові операції.

Інкасо - це операції з комерційними і фінансовими документами або тільки з комерційними документами, що здійснюються банками на підставі одержаних від клієнтів інструкцій з метою:

  • одержання акцепту та (або) платежу;
  • видачі   комерційних   документів   проти   акцепту   та   (або) платежу;
  • видачі документів на інших умовах.

Залежно від документів, які подаються експортерами до банку, розрізняють чисте та документарне інкасо.

Чисте інкасо — це інкасо векселів, чеків, платіжних розписок та інших документів, що використовуються для одержання платежу.

Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.

Процес застосування інкасо включає велику кількість етапів, однак всі вони можуть бути згруповані у три основні стадії.

Перша стадія

Визначення умов інкасо

Експортер обумовлює форму оплати у своїй діловій пропозиції чи приходить до згоди з покупцем щодо умов оплати в ході підписання договору купівлі-продажу. Наприклад, документи проти оплати (documents against payment) або документи проти акцепту (documents against accehtance).

Встановлені умови оплати визначають такі типи документарного інкасо:

Документи проти платежу (О/Р). Банк, якому пред’являються документи, має право передати їх трасату тільки у тому разі, якщо він здійснить негайний платіж. Слово “негайний” (іттеdіаіе) в міжнародній торгівлі означає “не пізніше дати прибуття товарів”.

Документи проти акцепту (О/А). Банк, якому пред’являються документи, передає їх після того, як імпортер акцептує переказний вексель, котрий сплачується, як правило, протягом 30-180 днів після пред’явлення або у визначений строк у майбутньому.

Друга стадія

Інкасування платіжної вимоги і переказ документів

Після того, як договір купівлі-продажу підписаний, експортер відвантажує товар на адресу покупця або банку, який пред’явить покупцю документи до оплати. Одночасно він збирає всі необхідні документи (інвойс, коносамент, страховий сертифікат, сертифікат походження тощо) і надає їх своєму банку разом з інкасованою платіжною вимогою. Банк пересилає одержані документи разом із необхідними інструкціями до банку імпортера.

Третя стадія

Пред’явлення документів та їх оплата

Банк, який пред’являє документи, інформує покупця про надходження документів, а також ознайомлює його з умовами передачі цих документів. Покупець здійснює платіж або акцептує переказний вексель і після цього одержує документи. Потім банк, який пред’явив документи, здійснює трансферт одержаної від покупця суми до банку, що переслав документи, котрий, у свою чергу, кредитує рахунок експортера на цю суму.

В інкасовій операції, як правило, беруть участь такі сторони:

  • експортер (продавець, принципал);
  • банк, що пересилає документи;
  • банк, що пред’являє документи (інкасо-банк). Термін “інкасо-банк” може бути застосований до будь-якого банку (за винятком банку, що пересилає документи), який бере участь у виконанні інкасованої платіжної вимоги;
  • імпортер (покупець, трасат).

Банківський переказ є розрахунковою операцією, яка здійснюється через подання телексного або телеграфного платіжного доручення одного банку іншому. іЦе наказ одного банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми бенефіціару. Платіжне доручення банк видає на підставі відповідних вказівок клієнта банку щодо умов виплати бенефіціару суми переказу.

Здійснення банківського переказу включає такі операції:

–         відповідно до укладеного контракту експортер передає необхідні документи імпортеру;

–         імпортер виставляє платіжне доручення банк, який його обслуговує;

–         банк імпортера надсилає до свого банку-кореспондента наказ про перерахування відповідної суми на користь експортера;

–         банк-кореспондент перераховує кошти з коррахунку банку імпортера до банку експортера;

–         банк експортера зараховує одержані кошти на рахунок експортера та авізує експортера про находження на його користь відповідної суми коштів.

При надходженні коштів на користь клієнта українського уповноваженого банку іноземний банк-кореспондент зараховує відповідну суму на його коррахунок та надсилає авізо на його адресу. Український банк, у свою чергу, зараховує кошти на поточний валютний рахунок клієнта-експортера та авізує його про надходження на його користь відповідної суми в іноземній валюті.

На сьогодні переважна більшість міжнародних міжбанківських платежів здійснюється через Всесвітню систему міжбанківських фінансових телекомунікацій – SWIFT. Ця система зараз об’єднує понад 1800 банків – дійсних членів та близько 1500 банків на правах асоційованих членів у 88 країнах світу. Система SWIFT забезпечує найбільшу швидкість та велику надійність і безпеку здійснення міжбанківських розрахунків.

У цілому використання конкретних форм міжнародних розрахунків залежить від розвиненості міжнародної торгівлі, ступеня валютного регулювання і валютного контролю, рівня розвитку, інтенсивності та надійності розрахункових операцій, що здійснюються комерційними банками.

На сучасному етапі найбільш поширеною розрахунковою формою залишається банківський переказ.

Питання для самоконтролю

1. Які операції є поточними торговельними операціями в іноземній валюті?

2. Які операції є поточними неторговельними операціями в іноземній валюті?

3. Які види банківських рахунків в іноземній валюті існують?

4. Порядок відкриття та функціонування рахунків юридичних осіб в іноземній валюті.

5. Режим відкриття та функціонування поточних валютних рахунків фізичних осіб.

6. Режим відкриття та функціонування вкладних (депозитних) валютних рахунків фізичних осіб.

7. Режим відкриття та функціонування кодованих рахунків фізичних осіб.

8. Як діє механізм регулювання розрахунків в іноземній валюті за експортними операціями?

9. Як діє механізм регулювання розрахунків в іноземній валюті за імпортними операціями?

10. Порядок одержання індивідуального дозволу на подовження законодавча встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.

11.Як уповноважені банки здійснюють функції органу контролю за експортно-імпортними операціями клієнтів?

12. Поняття про акредитив.

13. За якими ознаками класифікуються акредитиви?

14. Що таке акредитив з “червоним застереженням”?

15. Що таке трансфертний акредитив?

16. Суть інкасо, його види.

17. Як здійснюється процес застосування інкасової розрахункової операції?

18. Що таке банківський переказ?

загрузка...