Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Основні поняття економіки природокористування

На підставі аналізу взаємовідносин у системі “природа – суспільство” вихідним поняттям є “природа”. Природа в широкому розумінні слова -все оточуюче, весь світ у різноманітності його форм; у вузькому розумінні, природа – сукупність природних умов існування людського суспільства, що знаходиться всередині природи.

З поняттям “природа” тісно пов’язане “‘природне середовище”, яке розглядається як сукупність природних і незначно змінених діяльністю людей абіотичних та біотичних природних факторів, що впливають на людину, її відміні ознаки – властивості саморегуляції і самопідтримання без корегуючого впливу людини.

З діяльністю людського суспільства пов’язано поняття “географічне середовище”. Географічне середовище – це середовище географічної оболонки Землі, що складається з літосфери (земна кора), гідросфери (водна оболонка), атмосфери (повітряна оболонка) та біосфери (сфера життя).

Поняття середовище існування людини — сукупність абіотичних і біотичних умов її існування як біологічного організму — використовується при розгляді соціально-економічних питань економіки природокористування (наприклад, у випадку визначення комфортності природних умов і розрахунку соціально-економічного збитку від захворюваності населення).

Оточуюче середовище – більш широке поняття, оскільки не обмежується розглядом людини лише як біологічного організму – це природні екосистеми, природні компоненти (повітря, вода, грунт, тваринний та рослинний світ), територія, ландшафти, природні історичні, культурні пам’ятки та інші матеріальні об’єкти, що впливають на якість життя, життєдіяльність та здоров’я людини. Під поняттям природокористування розуміють всю сукупність процесів взаємовідносин природи й людини.

На думку професора Ю.Н. Куражківського, автора цього терміна, завдання природокористування як науки – розробка загальних принципів здійснення будь-якої діяльності, пов’язаної або з безпосереднім використанням природи та її ресурсів, або з впливами, що її змінюють.

Таким чином, об’єктом природокористування як науки є комплекс взаємозв’язків між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства і його соціально-економічним розвитком. Предмет природокористування є оптимізація цих відносин, прагнення до збереження і відновлення середовища життєдіяльності людини.

У більш вузькому значенні природокористування розуміють як сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й

заходів щодо його збереження. При цьому поняття природокористування включає:

V добування й переробка природних ресурсів та їх відновлення;

V використання й охорона природних умов середовища життя;

V збереження (відновлення, підтримання) екологічного балансу (рівноваги) природних систем, що служать основою збереження природно-ресурсного потенціал)’ розвитку людського суспільства.

У ще більш вузькому розумінні природокористування розглядають також як наукову дисципліну, що досліджує загальні принципи раціонального використання природних ресурсів.

Природокористування як сфера знання включає й елементи поняття “охорона природи”:

•  сукупність заходів щодо підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини і оточуючим середовищем, які забезпечують збере­ження й відновлення природно-ресурсного потенціалу, раціональне вико­ристання природних ресурсів, що попереджують шкідливий вплив резуль­татів сільськогосподарської діяльності на природу та здоров’я людини;

•  комплексна   міжгалузева  дисципліна,   що   розробляє   загальні принципи і методи збереження, відновлення й поліпшення природного середовища та природних ресурсів.

Завдання охорони природи:

* ефективна експлуатація природних ресурсів;

* використання природних компонентів за умови їх мінімального забруднення;

*  збереження унікальних об’єктів природної та культурної спадщини. Отже, охорона природи має об’єкти, які не охоплюють коло питань,

що розглядаються природокористуванням – збереження об’єктів, які не мають певного господарського значення.

загрузка...