Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА.

На сьогодні серед науковців-юристів, істориків, філософів, етнографів та інших вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права. Здебільшого виникнення держави і права пов’язується з економічними та соціальними чинниками, виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства — появою класів.

Причинами виникнення держави і права у правовій науці прийнято вважати:

  1. три суспільні поділи праці ( вирізнення скотарських племен, відокремлення ремесла від рільництва, виникнення й розвиток торгівлі );
  2. поява надлишкового продукту, сім’ї, приватної власності, майнової нерівності;
  3. утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами, поява міжкласових конфліктів;
  4. неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності й конфлікти.

Водночас із виникненням держави відбувався процес формування права. Спочатку право складалося із звичаїв та окремих судових рішень, яким панівний клас надавав значення загальнообов’язкової норми. Згодом, із становленням і зміцненням центральних органів державної влади, основним засобом формування правової системи стають акти (правила поведінки), які видаються цими органами і виражають інтереси домінуючих у країні верств суспільства.

Згідно із класовим соціально-економічним вченням кожному типу виробничих відносин відповідає історичний тип держави і права з характерними рисами та особливостями.

Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, властивих державам, що існували на певних етапах історії суспільства.

Найчастіше визначаються такі історичні типи держави:

1) рабовласницький;

2) феодальний;

3) буржуазний;

4) соціалістичний;

5) сучасний.

За різних часів у різних країнах існували також держави перехідного періоду.

Рабовласницький тип держави і права характеризуються такими ознаками: 1) поділ суспільства на вільних і рабів; 2) відсутність у рабів елементарних людських прав (мовне знаряддя); 3) панівна роль у середовищі вільних великих землевласників і військової верхівки; 4) зневажання фізичної праці, що вважалася таланом невільників; 5) переважно автократичний та олігархічний характер політичних режимів.

Феодальному типу держави і права притаманні такі риси: 1) власність феодалів на землю, закріплена у феодальному праві, яка складає основу суспільства; 2) закріплення у праві майнової та особистої залежності від феодалів-землевласників; 3) правове закріплення поділу суспільства на стани, належність до яких визначалася самим фактом народження; 4) набуття багатими містами права на самоврядування; 5) створення станових представницьких органів (парламенти, земські собори); 6) закріплення ієрархії взаємовідносин (сюзеренітет—васалітет) у середовищі дворянства; 7) вплив церковного (канонічного) права на суспільне та особисте життя; 8) найпоширеніша форма правління — монархія.

Характерними рисами держави буржуазного типу є: 1) правове закріплення формальної рівності громадян перед законом; 2) проголошення законності; 3) визнання особистих і політичних прав людини; 4) проголошення свободи, недоторканності й непорушності приватної власності; 5) зосередження основних зусиль держави на функціях охорони приватної власності та боротьби проти кримінальної злочинності; 6) скасування дворянських та інших станових привілеїв; 7) процес зрощування державного апарату з фінансовими монополіями; 8) множинність форм правління (парламентська монархія, парламентська і президентська республіка та ін.).

Соціалістичному типу держави і права (на прикладі СРСР) притаманні такі характерні риси: 1) проголошення диктатури пролетаріату, що поступово переростає у загальнонародну державу; 2) заперечення принципу розподілу державної влади і закріплення керівної ролі комуністичної партії; 3) офіційне закріплення марксистсько-ленінської ідеології як єдиної в країні; 4) правове закріплення переваги інтересів держави над інтересами особистості; 5) заборона приватної власності та підприємництва; 6) монополія державної власності в господарстві країни; 7) проголошення однією з головних функцій держави охорону соціалістичної власності; 8) юридичне закріплення обов’язку громадян працювати; 9) акцентування уваги на забезпеченні соціально-економічних прав громадян.

У теорії держави і права існують різноманітні концепції виникнення держави. Основні з них – це:

Теологічна (релігійна) теорія пояснює походження кожної держави і права божественною волею. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність, непорушність і святість. Відомими представниками цієї теорії у середньовічній Європі були богослови і мислителі Аврелій Августин і Фома Аквінський.

Патріархальна теорія. Сутність цієї теорії полягає у твердженні, що держава походить від сім’ї, є результатом розростання сім’ї. Сім’я як початковий осередок суспільного життя розростається у плем’я, а плем’я — у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими. Основні представники – Арістотель, Фільмер.

Договірна теорія. Згідно з цією теорією держава виникає внаслідок укладення між людьми суспільного договору — добровільної угоди для забезпечення спільної справедливості. Держава має забезпечувати безпеку громадян та охорону їхньої власності. Таким же шляхом створюється і право, яке, з погляду прихильників цієї теорії, має природний характер: кожна людина має невід’ємні права, набуті від природи. У разі порушення правителями умов договору і природних прав людини народ має право цих правителів замінити. Представниками цієї теорії були Т. Гоббс в Англії, Г. Гроцій у Голландії, Ж.-Ж. Руссо у Франції, О. Радищев у Росії, ректор Київського університету св. Володимира К. Неволін та ін.

Психологічна теорія. За цією теорією причини виникнення держави криються у властивостях психіки людей. Психіці переважної частини людей притаманна потреба покорятися видатним особистостям, залежати від еліти суспільства. Залежність членів роду, племені від старійшин і вождів згодом закріплюється в праві. На чолі держави мають стояти особистості, наділені особливою волею і тактом керівництва.

Одним із представників цієї теорії був професор Київського університету св. Володимира, а згодом Варшавського університету Л. Петражицький.

Теорія насильства. Ця теорія пояснює виникнення держави завоюванням одними племенами, народами інших. Переможці перетворюються на панівні касти, стани, класи, а переможені — на рабів, підневільних тощо. Для утримання поневолених у покорі, управління ними необхідна держава як апарат, створюваний переможцями для керування переможеними. Отже, держава, за цією теорією, — не результат Божого провидіння, а породження ворожнечі, переваги грубої сили, війни й насильства.

Представниками цієї теорії були австрійський правознавець і соціолог другої половини XIX — початку XX ст. Л. Гумплович та німецький Є. Тюрінг.

Теорія конвергенції. У пошуках відповіді на історичну перспективу розвитку держави і права чимало дослідників другої половини XX ст. звертаються до так званої теорії конвергенції (від лат. convergere — наближуватися, сходитися). За цією теорією, в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності.

Слов’янофільська теорія розвитку держави. В основу цієї теорії покладено ідею самобутності суспільного і державного розвитку слов’янських народів. Погляди представників слов’янофільського напряму суспільної думки в XIX—XX ст. засновувалися на протиставленні ідеології слов’янських народів, яким притаманні релігійність, “єдність духу” — відчуттів і розуму, колективізм, любов до ближнього, ідеології народів Західної Європи, яким притаманні індивідуалізм, раціоналізм, розсудливість, культ матеріального прогресу. Найвищою духовною цінністю слов’ян, яка обумовлює характер їх державності, слов’янофіли вважали “соборність”, що означає поєднання свободи і єдності багатьох людей на основі їх спільної любові до одних і тих же абсолютних цінностей, якими є вчення православної церкви та її святих отців.

Органічну теорію обґрунтував Г.Спенсер. Він проводив аналогію між державою та живим організмом. Держава, як і живі організми, народжується, старіє і гине. Як і біологічний організм, держава має політичне тіло – голову, тулуб, руки, ноги.

Існують також органічна, технократична, географічна, демографічна та інші теорії виникнення держави.

загрузка...