Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Особливості годівлі і утримання маточного поголів’я та вирощування молодняка

Годівля і утримання поросних маток спрямовані:

–         на одержання від кожної свиноматки численного та міцного приплоду 10-12 поросят (ж. м. 1,2-1,3 кг);

–         збереження матки у племінних кондиціях і хорошому фізіологічному стані.

У свинарстві застосовують вигульну і без вигульну системи утримання.

Ремонтний молодняк, кнурів-плідників, свиноматок утримують за вигульною системою, а відгодівельне поголів’я від початку до кінця відгодівлі без вигульно.

Розрізняють індивідуальний і груповий способи утримання свиней.

Індивідуально утримують – кнурів, супоросних і підсисних маток;

Для вирощування молодняку свиней застосовують три системи:

–         трифазну;

–         двофазну;

–         однофазну.

Трифазна передбачає перебування поросят у трьох приміщеннях:

  1. свинарнику-маточнику – до 60- денного віку (відлучення);
  2. цех дорощування до 90-120-денного віку;
  3. цех відгодівлі.

Дворазова передбачає перебування свиней у двох приміщеннях:

1)    свинарнику-маточнику до 90-120-денного віку;

2)    цех відгодівлі.

Однофазна передбачає:

1)    поросята від народження до досягнення технологічних м’ясних кондицій знаходяться у свинарнику-маточнику в одному й тому самому станку.

Оператор один комплексу обслуговує до 1000холостих і поросних свиноматок, 4200 відлучених поросят, 1800 свиней на відгодівлі або 60 свиноматок з приплодом.

Ефективність використання корму, вгодованість та стан здоровя тварин значною мірою залежить від організації місць годівлі та напування. Вони мають бути зручними, доступними, підтримуватись в належному санітарному стані. Місце годівлі та напування обладнують біля кормового проходу.

Напувають свиней всіх виробничих груп із корит або автонапувалок досхочу.

Плодючість – це кількість поросят, одержаних від свиноматки за її продуктивне життя;

Багатоплідність – це кількість поросят, одержаних від свиноматки за один опорос;

Великоплідність – жива маса поросяти при народженні.

● Одержання багатоплідних опоросів, добре розвиненого й життєздатного молодняку значною мірою залежить від організації годівлі свиноматок під час підготовки до парування чи осіменіння та протягом усього періоду поросності.

Важливим критерієм повноцінності годівлі свиноматок є приріст маси тіла за період поросності.

Годують свиноматок за нормами з урахуванням:

– періоду підготовки до парування чи осіменіння;

–         стану поросності (перші 84, останні 30 днів);

–         живої маси;

–         віку;

–         вгодованості.

Годують свиноматок: на кожні 100 кг живої маси:

  • холостих маток згодовують 1,5 – 1,8 корм. од., протеїну 130 – 170 г на добу;
  • поросним свиноматкам від 1,2 до 1,7 корм. од.

Потрібно забезпечувати свиноматок кальцієм, натрієм, фосфором, мікроелементами, вітамінами. Годують свиноматок 2-3 рази на добу. Напувають свиноматок водою з температурою не менше 100С. Дуже холодна вода           призводить до абортів.

За 10-15 днів до опоросу матку переганяють у індивідуальний підготовлений станок, за 3-4 дні припиняють прогулянки, зменшують раціон кормів до 50%, щоб зменшити навантаження на організм.

♦ Організація годівлі свиноматок під час лактації повинна сприяти підвищенню молочності, збереженню приплоду й вирощуванню міцних поросят від народження до відлучення.

Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності.

На 100 кг живої маси їм необхідно згодувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 – 0,38 к. од. на кожне порося.

Концентровану частину повинні складати зернові злаки й зернобобові культури, а також корми тваринного походження.

У раціоні підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять соковиті корми (буряки, моркву), а влітку – зелені корми.

Протягом двох днів після опоросу свиноматки одержують 50% даванки і лише на 6-8 –й день їх переводять на повний раціон.

Для зменшення впливу стресових ситуацій і запобігання захворювання на мастит рекомендують такий режим годівлі свиноматок при відлученні поросят у 60-денному віці. За добу до нього з раціону виводять усі молокогінні корми, даванку зменшують на 50%, увечері не дають води. В день відлучення зранку свиноматок не годують і лише ввечері їм дають половину норми раціону та води. На другий день відлучення свиноматок переводять на раціон холостих, групуючи їх у кормові групи по 2-3 голови.

Поросята, починаючи з першого дня життя, живляться виключно материнським молоком, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток організму і запобігає різним захворюванням.

Поросятам, починаючи з 3-4-го дня життя, дають воду, а з 5-6-го їх підгодовують підсмаженим зерном. З місячного віку згодовують концентровані корми в сирому вигляді.

☻ Молоко свиноматок бідне на залізо  і вже в перші дні життя у поросят знижується вміст гемоглобіну. Для запобігання анемії їм внутрішньом’язево вводять розчин феродекстринових препаратів.

У сучасних технологіях виробництва свинини існує кілька систем відлучення поросят, пов’язаних насамперед з їх віком, а саме:

– в 60-, 45-, 22- або 10-денному віці.

У період відлучення бажано згодовувати антибіотики й молочну кислоту, які гальмують розвиток кишкової палички, що запобігає захворюванню поросят.

Добова норма поживних речовин для поросят залежить від віку, живої маси, та інтенсивності росту. На 100 кг живої маси поросятам від 20 до40 кг необхідно згодовувати 5,5-6 к. од..

Кількість концентрованих кормів у раціонах становить 85-90 % за поживністю, решта – трав’яне борошно, зелені та соковиті корми.

♦ В умовах інтенсивного ведення свинарства важливого значення набуває організація вирощування ремонтного молодняку, мета якого – своєчасне поповнення основного стада свиноматок та кнурів.

Тобто, від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать показники продуктивності як племінного, так і товарного стада.

Норми годівлі ремонтного молодняку залежить від віку, статі, живої маси. На 100 кг живої маси ремонтним кнурцям від 40 до 80 кг необхідно згодовувати 5, від 80 до 120 кг – 3 к. од., а свинкам відповідно – 4,4 і 2,8 к. од.. Потреба ремонтного молодняку в перетравному протеїні становить 107 г на 1 к. од.

Обов’язковим для ремонтного молодняку є активний моціон, а в літній період – утримання в літніх таборах із випасанням.

▪ Перший раз свинок осіменяють чи пускають у парування в 9 – 10-місячному віці при живій масі не менше 120 кг. Утримують їх групами до 6-місячного віку окремо від кнурців, а пізніше – поруч з ними, що прискорює настання у них охоти.

загрузка...