Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Особливості (системи) удобрення культур.

Система застосування добрив

Система застосування добрив — це комплекс науково обгрун­тованих прийомів раціонального використання органічних і міне­ральних добрив, який забезпечує одержання запланованої врожай­ності і підвищення родючості грунту.

В умовах достатнього зволоження треба вносити більші дози добрив. На легких грунтах легкорозчинні форми добрив потрібно вносити перед висіванням насіння і в період підживлення, бо при внесенні на зиму вони вимиваються з верхнього шару грунту.

При розробці схеми удобрення треба знати рівень хімізації, необхідність і можливість застосування добрив, враховуючи грунтово – кліматичні умови, біологічні особливості рослин, їх врожайність, потрібно користуватися результатами дослідів найближчої дослідної станції.

Важливим елементом системи удобрення є складання балансу поживних речовин.

Для цього підраховують кількість поживних речовин, що будуть внесені запланованим врожаєм, визначають кількість поживних речовин, що може дати гній, багаторічні трави, зернобобові культури, грунт. Розраховують потребу в мін.добривах для одержання запланованого врожаю. Розміщення добрив у сівозмінах повинно забезпечувати єфективне використання їх дії і після дії, зменшення негативного впливу попередників на урожайність наступних культур.

При розподілі мін.добрив в першу чергу виділяють суперфосфат, нітрофос для припосівного внесення під усі культури.

Повні дози добрив в першу чергу дають під цукрові буряки, оз.пшеницю, картоплю, кукурудзу. За ступенем чутливості на удобрення основні культури можна поділити на такі три групи:

  1. дуже чутливі (цукрові буряки, оз.жито, ячмінь);
  2. середньочутливі (просо, оз.пшениця, картопля);
  3. слабо чутливі (кукурудза, соняшник, овес, гречка).
загрузка...