Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Підходи до вибору зарубіжного ринку

Вибір ринку та можливість виходу з нього — це суттєва відмінність міжнародного маркетингу від внутрішнього. Саме тому управлінське рішення щодо виходу на певний зарубіж­ний ринок може мати як позитивні, так і негативні довгостро­кові наслідки. Залежно від глибини обґрунтування управлін­ського рішення можна виділити три підходи до вибору зовнішнього  ринку.

1. Суб’єктивний підхід ґрунтується на суб’єктивних відчут­тях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення про вихід на конкретний ринок. Цей підхід має тільки одну перевагу — відсутність витрат на обґрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь обґрунтованості рішення» відповідно, мінімальна. Слід зазначити, що у чистому вигляД1 цей підхід майже не застосовується. Найчастіше він буває пріоритетним, але доповнюється елементами дискретного. Найбільш поширеними причинами застосування суб’єктив­ного підходу є:

— позитивне ставлення осіб, що приймають рішення, до країни або її культури;

—   наслідки закордонного відрядження або несподіваних зустрічей;

—   інтуїтивна довіра до зарубіжного партнера;

—   прагнення працювати на новому або дуже складному ринку, бути першим;

—   бажання легалізувати за кордоном певні дії.

2. Дискретний підхід ґрунтується на оцінці 2—3 найбільш важливих для підприємства показників розвитку ринку або інших критеріїв. Успішність використання дискретного підхо­ду залежить від правильного вибору цих показників, які ма­ють відповідати цілям виходу підприємства на зовнішній ри­нок; об’єктивно характеризувати стан чи особливості розвитку зарубіжного ринку; бути дослідженими за певний період часу. Загальною вимогою до інформаційної бази за дискретного підходу є надійність, правдивість, перевіреність обраних по­казників. Єдиних правил відбору показників немає, але най­частіше для обґрунтування рішення про вибір зарубіжного ринку за дискретного підходу використовують такі показники та критерії:

—   розмір ринку;

—   динаміка зростання ринку;

—   власні конкурентні переваги;

—   потенціал ринку;

— доступність ринку;

—стабільність (оцінка ризиків).

3. Комплексний підхід передбачає кількісну оцінку кожно­го ринку за системою показників або глибоке аналітичне об­ґрунтування. Цей підхід є найбезпечнішим, оскільки він міні­мізує ризик від виходу підприємства на неадекватний ринок, Підвищує обґрунтованість управлінського рішення, але і потре­бує значних витрат на проведення дослідження. Тому за обме­женості фінансових ресурсів підприємства найчастіше засто­совують дискретний підхід.

Ідея комплексного підходу до обґрунтування вибору зару­біжного ринку полягає у всебічному аналізі та оцінці системи Показників, яка характеризує не тільки ринок певного товару, й економічні, політико-правові та соціально-культурні про­цеси, що відбуваються в країнах, які досліджуються. Для організації такого дослідження розробляється спеціальна таблиця, яка містить:

—  перелік показників, що аналізуються;

—  кількісну чи якісну характеристику показника;

—  кількість балів за кожну кількісну та вартісну характе­ристику показника;

—  перелік країн, що досліджуються.

Для порівняння ринків кожної країни, що досліджується, складають таблицю показників, простав­ляють бали, а потім підсумовують ці бали  за кожною країною окремо. Ринок, який набрав максимальну кількість балів, вважається найбільш сприятливим.

загрузка...