Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Поняття, ознаки, склад злочину

Злочин – вчинок людини, що отримує кримінально-правову оцінку, це суспільно-небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння.

Ознаки злочину:

  1. суспільна небезпечність;
  2. винність особи;
  3. передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність.

Суспільна небезпечність полягає в тому, що при цьому завдається шкода відносинам, які охороняються кримінальним законом, або міститься реальна небезпека заподіяння такої шкоди.

Винність – кримінальна відповідальність настає тільки за наявності вини (особа невинна доки це не доведено в судовому порядку).

Протиправність – складає правову оцінку суспільної небезпечності злочину, що закріплено в конкретній нормі закону.

Караність – за злочин наступає покарання.

Відповідно до ч.1 ст.2 ККУ  ”підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину”.

Склад злочину являє собою певну сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, що визначає конкретне суспільно-небезпечне діяння як злочинне. Перелік складів злочинів є вичерпним. Склад злочину трансформується у відповідальності за вчинений злочин.

Елементи складу злочину:

  1. 1. об’єкт відображає те, на що завжди посягає злочин, чому або кому він заподіює певної шкоди.
  2. 2. об’єктивна сторона – це зовнішня сторона діяння. Вона відображається у дії чи бездіяльності, якою заподіюється шкода чи створюється загроза.

Суб’єкт злочину – це фізична особа, яка вчиняє злочин. Суб’єктом може бути тільки осудна особа – тобто така, яка під час злочину усвідомлювала свої дії (бездіяльність) і керувала ними. Кримінальна відповідальність наступає з 16 років, а за окремі види злочинів з 14 років.

Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість, волю особи в момент вчинення злочину.

Ознаками суб’єктивної сторони є вина, мотив і мета злочину. Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та наслідків вчинку, виражене у формі умислу чи необережності. Умисел є прямий і непрямий. Зміст необережності включає два види:

  1. Злочинна самовпевненість – полягає у специфічному ставленні суб’єкта злочину до суспільно-небезпечних наслідків діяння у вигляді передбачення нею їх настання, але легковажного розраховування на їх відвернення.
  2. Злочинна недбалість – це коли особа взагалі не передбачає навіть можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, але повинна була їх передбачити.

Кваліфікація злочинів – це процес встановлення відповідності (або невідповідності) вчиненого особою суспільно-небезпечного діяння тому складу злочину, який формулюється у чинному кримінальному законі.

загрузка...