Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ПОНЯТТЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Правопорушення — це суспільне шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність.

Щоб встановити, чи є конкретний вчинок або поведінка правопорушенням, необхідно проаналізувати склад правопорушення: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона.

Необхідною ознакою суб’єктивної сторони правопорушення є вина у формі умислу чи необережності.

При умислі суб’єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел).

При необережності особа передбачає можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпевненість), чи не передбачає можливості настання цих наслідків, хоч могла і повинна була це зробити (недбалість).

Об’єктивна сторона правопорушення — це зовнішній вираз протиправного діяння. Ця сторона відповідає на запитання, яким саме чином скоєно правопорушення, якою була діяльність (бездіяльність) суб’єкта правопорушення; об’єктом правопорушення є суспільні відносини, соціальні цінності, які охороняються правом і на які зазначене правопорушення посягає.

Ознакою правопорушення є і караність протиправного діяння (поведінки) — юридична відповідальність.

Залежно від ступеня суспільної небезпечності всі правопорушення підрозділяють на злочини і проступки (провини).

Злочинами визнаються правопорушення, з якими пов’язана найбільша небезпека для суспільства та особи.

Проступок – це суспільно – шкідливе діяння, що посягає на окремі сторони суспільних відносин.

Залежно від галузі права розрізняють кримінальні, адміністративні, цивільні, трудові, фінансові, екологічні, процесуальні та інші правопорушення.

Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, який полягає у застосуванні до правопорушника заходів впливу, які визначені санкцією правової норми і полягають у позбавленні його матеріальних, духовних чи особистих благ.

Підставою для юридичної відповідальності повинен бути факт скоєння правопорушення, наявність у діях особи складу правопорушення, який, як зазначалося, включає чотири елементи: суб’єкт, суб’єктивну сторону, об’єктивну сторону та об’єкт.

Для всіх правопорушень загальним об’єктом є суспільні відносини (правопорядок), що охороняються законом. Безпосереднім об’єктом є ті конкретні суспільні відносини, яким заподіяно шкоди зазначеним правопорушенням. Ними можуть бути права і свободи громадян, права та інтереси організацій тощо.

Підставами юридичної відповідальності, крім факту скоєння правопорушення, є:

1)норма права, яка передбачає можливість покладання відповідальності (наприклад, стаття Кримінального кодексу);

2)акт застосування права (вирок суду, рішення адміністративного органу, представника органу влади та ін.).

Незнання закону не звільняє від відповідальності. Коли б цей принцип не діяв, тоді більшість правопорушників, очевидно, спробували б послатися на своє незнання закону, щоб уникнути відповідальності за правопорушення.

Залежно від характеру, ступеня суспільної небезпечності правопорушень розрізняють кілька основних видів юридичної відповідальності:

—кримінальна, яка є найсуворішим видом відповідальності;

—адміністративна;

—цивільно-правова;

—матеріальна;

— дисциплінарна.

Необхідна оборона та інші обставини, що виключають юридичну відповідальність

Необхідна оборона — це правомірний захист від суспільне не- безпечного посягання шляхом нанесення шкоди нападникові. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості і уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Діяння, які сталися при необхідній обороні без перевищення її меж, не підлягають кримінальній відповідальності.

Перевищення меж необхідної оборони може здійснюватися тільки свідомо і карається лише у випадках настання смерті або тяжких тілесних ушкоджень нападника.

Крайня необхідність — це особливі обставини, за якими особа вимушено заподіює шкоду. Це дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але скоєна в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі, її правам або правам інших громадян, якщо цю небезпеку за обставин, що склалися, не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута.

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності або необхідної оборони, не підлягає й адміністративній відповідальності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕВІРКИ:

1. Як ви розумієте поняття і призначення соціальних норм ?

2. Дайте порівняльну характеристику норм моралі та правових норм.

3. Назвіть функції права.

4. Що таке джерела права ?

5. Що таке система права? Дайте характеристику галузей права.

6. Які способи систематизації ви знаєте?

7. Які види правопорушень вам відомі?

8. Назвіть цілі та підстави притягнення до юридичної відповідальності.

загрузка...