Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Поняття, предмет, джерела екологічного права

Екологічне право – це система правових норм, що регулюють суспільні екологічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації і захисту екологічних прав.

Основними джерелами екологічного права є нормативно – правові акти: ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р., «Про природно – заповітний фонд України» від 16 червня 1992 р. та інші.

Галузь екологічного права складається з таких основних підгалузей: земельного, водного, лісового, надрового, фауністичного, повітроохоронного, заповідного права та права екологічної безпеки.

Предметом екологічного права є нормативно врегульовані відносини з охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Екологічні права та обов’язки громадян України – це система юридично закріплених за громадянами повноважень і зобов’язань в екологічній сфері, а саме: право на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, об’єднання в громадські природоохоронні організації, одержання повної і достовірної екологічної інформації. Окрім прав, громадяни мають також і певні обов’язки: берегти, охороняти та раціонально використовувати природні багатства, не порушувати екологічних прав інших суб’єктів, компенсувати завдану шкоду.

Різновидами права природокористування є:

  • право землекористування;
  • право водокористування;
  • право лісокористування;
  • право користування надрами;
  • право користування тваринним світом;
  • право користування природно – заповітним фондом.

Розрізняють загальне  і спеціальне природокористування.

Загальне природокористування – це гарантоване право громадянам використовувати природні ресурси для задоволення життєво необхідних потреб безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів.

Спеціальне природокористування – це надання громадянам, підприємствам, організаціям, установам права використовувати, володіти чи орендувати на підставі спеціальних дозволів, за плату природні ресурси. Суб’єкти спеціального користування вносять плату за забруднення навколишнього природного середовища.

Природно – заповідний фонд – це ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

До природно – заповітного фонду України належать:

  1. природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
  2. штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки – пам’ятки садово – паркового мистецтва.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно – заповідного фонду є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Порушення законодавства про природно заповідний фонд тягне за собою адміністративну, дисциплінарну, цивільну чи кримінальну відповідальність.

Відносини у сфері охорони, використання та відтворення тваринного світу регулює Закон України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р.

Об’єктами тваринного світу є:

  • хордові, зокрема хребетні ( ссавці, птахи, плазуни…) та безхребетні ( членистоногі, молюски…) в усьому Ії видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку;
  • частини диких тварин ( роги, шкіра );
  • продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск );
  • залишки викопних тварин;
  • нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло тварин.

Суб’єктом права загальнодержавної власності на тваринний світ є держава в особі Верховної Ради України. Використання тваринного світу є загальним і спеціальним ( мисливство ). Відомості про сучасний стан тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення містяться у Червоній книзі, де є такі категорії поділу :  зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі, відновлені. Рішення про занесення тварин і рослин до Червоної книги приймає Міністерство екології та природних ресурсів України.

Забезпечує охорону атмосферного повітря ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р. У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються: нормативи екологічної безпеки АТ, нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, нормативи утворення шкідливих викидів при експлуатації технологічного та іншого обладнання та ін. Державний контроль здійснюють: МЕТПР, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство здоров’я, Державна автомобільна інспекція та ін.

До водного фонду України належать:

поверхневі води:

природні водойми ( озера );

водотоки ( річки, струмки );

штучні водойми ( водосховища, ставки ) і канали;

інші водні об’єкти.

підземні води та джерела;

внутрішні морські води та територіальне море.

Водні об’єкти також поділяються на загальнодержавного значення та місцевого значення. Контроль здійснюють майже всі державні органи.

загрузка...