Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Поняття про бур’яни. Біологічні властивості бур’янів

Серед факторів, які перешкоджають істотному зростанню врожайності сільськогосподарських культур в умовах дальшої інтенсифікації виробництва, бур’яни є одним з найбільш негативних і сильнодіючих. Саме тому боротьба з бур’янами є однією з основних проблем сучасного землеробства.

Бур’янами називаються рослини, які засмічують сільськогосподарські угіддя і шкодять вирощуваним культурам. Посіви культур часто засмічують рослини інших культурних видів, які на даному полі не вирощуються (озиме жито – посіви озимої пшениці, овес — ярої пшениці, падалиця соняшнику — кукурудзи, гороху тощо). Такі рослини називаються засмічувачами.
Шкода від бур’янів. Загальні щорічні потенціальні втрати продукції землеробства внаслідок дії  шкідливих організмів в нашій країні становлять 12—14 млрд. крб.           (Баздирєв Г. І.). При цьому через забур’яненість на середньо засмічених полях недобирається 10—12 % валового врожаю зерна, льону і цукрових буряків, 6—10% овочів і картоплі, 18—20% багаторічних трав, 6—7 % плодів і ягід. На дуже засмічених полях урожай знижується в 1,5—2 рази (О. В. Фісюнов).
- Бур’яни погіршують умови життя культурних рослин, перехоплюючи в них світло, вологу, елементи мінерального живлення тощо. Маючи більший, ніж у культурних рослин, транспіраційний коефіцієнт, бур’яни, зокрема такі, як гірчиця польова, редька дика, волошка синя, талабан польовий, ромашка непахуча, щириця звичайна, дуже висушують грунт, внаслідок чого вологість його в кореневмісному шарі зменшується на 2—5 %, що дуже шкодить посівам.

- Здатність бур’янів споживати значну кількість води і елементів живлення з грунту визначається насамперед дуже розвиненою кореневою системою. Так, стрижневий корінь щириці звичайної проникає в грунт на глибину до 2 м, а осоту рожевого на третьому році життя — до 9 м; коренева система зернових культур найчастіше заглиблюється в грунт до 1,1—1,3 м, цукровик буряків — до 2,5—3,5 м. Коренева система бур’янів розгалужуєтеся в грунті також більше, ніж кореневі системи вирощуваних рослин. Якщо корені кукурудзи і ячменю розміщуються в радіусі відповідно 0,9 І-1,3 м, то коріння мишію сизого — до 1,6 м.

- Більш пристосовані до умов життя бур’яни споживають дуже багато      поживних речовин. Так, осот рожевий виносить з грунту в 1,5 рази більше азоту і в 2 рази більше калію, ніж зернові культури. На засмічених полях знижується ефективність добрив внаслідок того, що значну їх частину споживають бур’яни. При цьому на удобрених землях конкурентна здатність бур’янів відносно культурних рослин значно підвищується.

- Затінюючи грунт, бур’яни знижують його температуру, погіршується діяльність ґрунтових мікроорганізмів.

- Багато бур’янів різко погіршують якість сільськогосподарської продукції. Так, навіть при незначному вмісті розмеленого насіння гірчака степового звичайного, куколю, пажитниці п’янкої, блекоти чорної борошно непридатне для споживання людиною і тваринами.

- На забур’янених полях збільшується кількість обробітків, посилюється тяговий опір знарядь обробітку.

– Багато видів бур’янів є резерваціями специфічних для багатьох сільськогосподарських культур збудників хвороб. Наприклад, пирій повзучий для лінійної іржі; пирій, мишій, вівсюг — гельмінтоспоріозу. Збудники раку картоплі переходять на неї з різних видів пасльону. Бур’яни є притулком для розмноження шкідливих колах. Березка польова сприяє поширенню лучного  метелика і озимої совки. На лободі білій, щириці, гречці виткій березковидній  відкладають яйця і тимчасово живляться буряковий клоп, бурякова муха, буряковий довгоносик тощо.Все це погіршує фітосанітаринй стан полів, призводить до зайвих затрат енергетичних і матеріальних засобів, зменшує врожайність, знижує продуктивність праці і підвищує собівартість  продукції.

Біологічні особливості бур’янів та шляхи їх поширення.

Бур’яни добре пристосовані до посівів культурних рослин. Ефективна боротьба з бур’янами можлива при глибокому вивченні їх біології, періодів життя.

Порівняно з культурними рослинами, бур’яни  характеризуються:

–         високою плодючістю;

Наприклад, одна рослина редьки дикої формує в середньому 12 тис. насінин, осоту рожевого – 35-36, щириці — 500, дескурайнії Софії — 780 тис. насінин. Слід зазначити, що на рослині пшениці утворюється до 200 насінин, а кукурудзи — до 1500 зернівок.. В зв’язку з цим у грунті створюються великі запаси насіння бур’янів, які досягають в орному шарі від 400—600 мли. до 1,5—2 млрд. шт. на 1 га.

- здатні до вегетативного розмноження і відновлення за допомогою кореневищ (пирій повзучий, свинорій пальчастий, хвощ польовий), коренепаростків (березка польова, осот рожевий і жовтий, гірчак степовий звичайний) та інших органів.

тривалий період (недружність) проростання насіння внаслідок так званого періоду біологічного спокою. Таке пристосування забезпечує зберігання життєздатності насіння в несприятливих умовах. Водночас насіння багатьох бур’янів проростає, не досягнувши навіть повної стиглості (березка польова, буркун жовтий, грицики, лобода біла, мишій зелений).

- насіння бур’янів зберігає схожість протягом тривалого періоду, що пояснюється наявністю міцної повітронепроникної оболонки, в якій вміст насінини залишається сухим у вологому грунті і навіть у воді. Так, насіння гірчиці польової, проса курячого зберігає схожість в грунті не менше 13 років, осоту— 15, мокрецю і мишію сизого — 30, щириці звичайної — 40, березки польової — 50, буркуну білого — 77 років.

- Бур’яни мають різні пристосування для поширення. З частини бур’янів (завдяки особливостям будови плода) насіння розкидається далеко від материнської рослини (горошок мишачий), насіння інших заривається в грунт на глибину 10—20 см внаслідок скручування і розкручування остюків при зміні вологості повітря і грунту (вівсюг). Насіння бур’янів поширюється також тваринами, птицями і навіть людиною завдяки наявності спеціальних пристосувань (гачків, якірців, зачіпок, шпильок тощо).

На поля насіння бур’янів заноситься з гноєм, талими, дощовими і поливними водами. Потрапляючи в корм тваринам, плоди бур’янів не перетравлюються в шлунку, що збільшує засміченість полів при внесенні свіжого гною. Значною мірою поширенню бур’янів сприяє вітер, особливо у степовій зоні.

- Важливою особливістю насіння бур’янів є й те, що воно проростає тільки з певної глибини. Більшість дрібнонасінних бур’янів (щириця, лобода, повитиця тощо) утворюють проростки не більше 2—4 см і не можуть сходити з більшої глибини, хоч частина з них там проростає. Через недостатню кількість пластичних речовин і більшу щільність грунту їхні сходи не з’являються на поверхні грунту. Насіння мишію утворює проростки довжиною 8— 12 см, а найкрупніше проростає з глибини 12—15 см, вівсюга — з 20—25 см.

- Неоднакова для різних бур’янів і мінімальна температура проростання. За цією ознакою О. В. Фісюнов поділив бур’яни на 4 групи: 1) дуже холодостійкі, здатні проростати при температурі 2— 4 °С (гірчиця польова, бромус житній, грицики); 2) холодостійкі, які проростають при б—8 °С (галінсога дрібноквіткова, осот рожевий, рутка лікарська); 3)вимогливі до тепла, здатні проростати-при температурі не менше 10—12 °С (паслін чорний, синяк звичайний, сорго алепське);  4)дуже вимогливі до тепла, які починають проростати при температурі не нижче 14—18°С (нетреба звичайна, паслін дзьобастий, гусятник малий).

загрузка...