Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Поняття про економічну оцінку і ціну природних ресурсів

Під економічною оцінкою природних ресурсів необхідно розуміти грошове вираження народногосподарської цінності окремих компонентів природи, що враховує витрати суспільної праці на їх відтворення й охорону, а також ефективність використання в народному господарстві та населенням. Економічну оцінку природних ресурсів не можна віднести до економічної категорії, оскільки вона не є складовою частиною економічних відносин у процесі суспільного виробництва. Економічна оцінка природних ресурсів є результатом економічних розрахунків, на підставі яких визначається прогноз цінності окремих компонентів природи.

Об’єктивна необхідність урахування витрат суспільне необхідної праці на відтворення й охорону природи в економічних оцінках природних ресурсів, а відповідно й в розмірі плати за природні ресурси зумовлена тим, що вона повинна відбиватися в ціні сировинних ресурсів та інших товарів і послуг. А це означає, що мінімальна економічна оцінка природного ресурсу не може бути меншою за вартість робіт, що забезпечують його відтворення й охорону.

Оскільки багато компонентів природних ресурсів є дефіцитними, потреби народного господарства і населення задовольняються частково їх замінниками, які, як правило, дорожчі. Відповідно економічна оцінка дефіцитного природного ресурсу визначається не за витратами суспільної праці на його відтворення і охорону, а за вартістю замінника. Це максимальна економічна оцінка.

Максимальна економічна оцінка природного ресурсу вимірюється рівнем економічного ефекту від його використання в найбільш ефективних напрямах споживання. Вона не повинна бути нижчою за мінімальну, оскільки за таких умов процес відтворення й охорони природного ресурсу є неефективним.

Мінімальну і максимальну економічну оцінку природних ресурсів використовують для обгрунтування ефективності господарських рішень, планів і державних програм з природокористування, їх використовують для обгрунтування нормативів плати за спеціальне використання й оренду природних ресурсів, а також для визначення величини екологічної шкоди, заподіяної деструктивною виробничо-господарською діяльністю. Економічну оцінку природних ресурсів використовують для обґрунтування економічних санкцій за нераціональне

природокористування та диференціації екологічного й земельного податків. Вони, як правило, є складовою частиною кадастрів природних ресурсів.

Під ціною природних ресурсів розуміють кошти, що будуть отримані в результаті продажу природних об’єктів. Ціна природних ресурсів складається в процесі економічних відносин, пов’язаних з їх купівлею-продажем (зміною власності). Вона формується під впливом таких факторів: попит, пропозиція, якість природних ресурсів та ін.

Принципи економічної оцінки природних ресурсів

Принципи економічної оцінки природних ресурсів – це сукупність основних правил, якими необхідно користуватися під час економічної оцінки окремих об’єктів природи.

Розрізняють такі принципи ЕОПР:

–         комплексна економічна оцінка всіх компонентів природних ресурсів;

–          урахування переваги і дефіциту окремих компонентів природних ресурсів;

–         вартісна оцінка природних ресурсів з урахуванням впливу господарських акцій;

–         регіональна диференціація економічних оцінок;

–         динамічна абсолютна економічна оцінка в часі.

Комплексна економічна оцінка передбачає економічну оцінку всіх компонентів природних ресурсів, що становлять окремий об’єкт природи. Так, при здійсненні економічної оцінки лісових ресурсів необхідно враховувати еколого-економічний ефект від використання деревини й інші матеріальні блага, що дає ліс. Зокрема, від використання недеревної рослинності, лісової фауни, захисних, охоронних, рекреаційних та інших корисних властивостей лісу.

Урахування переваги і дефіциту окремих компонентів передбачає економічну оцінку особливо дефіцитних компонентів природи більш високими економічними оцінками. Цей принцип передбачає прискорене вичерпання дефіцитних природних ресурсів, а відповідно їх заміну іншими, що мають вищу економічну оцінку. Підвищена економічна оцінка таких природних ресурсів буде стримуючим фактором на шляху їх нераціонального використання. Так, при економічній оцінці лісових ресурсів найвищу економічну оцінку повинні отримати рекреаційні, захисні, охоронні та інші корисні функції лісу, оскільки їх важко замінити іншими компонентами природи.

Вартісна оцінка природних ресурсів з урахуванням впливу господарських акцій, що змінюють кількісні та якісні параметри природного потенціалу передбачає, що цінність природних ресурсів змінюється (збільшується або зменшується) під впливом господарських акцій. Так, непродумана меліорація лісових земель у багатьох випадках може значно зменшити цінність лісових насаджень. Вона призвела до всихання дубових насаджень у Закарпатті, соснових – на Поліссі, виникли пилові чорні суховії, хоча це була споконвічна болотиста місцевість. У результаті меліорації зникли деякі види рослинності. Після меліорації на Поліссі змінилися клімат і водорегулююча роль боліт, у результаті чого рівень води в Дніпрі зменшився. Міліють, пересихають і зникають з карти України багато малих річок. Змінюється гідробіологічний та гідрохімічний склад води в озерах і водосховищах. Все це є результатом непродуманої господарської діяльності, що призвела до глобального знецінювання природного потенціалу України.

Чорнобильська катастрофа дуже знецінила природні ресурси України, Білорусії, Росії. Деякі природні ресурси в результаті забруднення радіонуклідами стали непридатними для використання.

Регіональна диференціація економічних оцінок передбачає застосування різних економічних оцінок щодо однакових за якісними і кількісними параметрами компонентів природних ресурсів у випадках, якщо різні природно-географічні та економічні умови їх відтворення й використання. Так, корисні копалини матимуть різні економічні оцінки залежно від стану транспортних шляхів, розміщення потужностей з переробки сировинних ресурсів, попиту на сировину на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Динамічна абсолютна економічна оцінка в часі передбачає корегування економічних оцінок окремих об’єктів природи у зв’язку із впливом інфляції, зміною якості природних ресурсів, попиту на них та дією інших факторів.

Під час економічної оцінки природних ресурсів необхідно правильно прогнозувати еколого-економічну ситуацію, що буде складатися в

майбутньому. Завдяки врахуванню цього можна отримати об’єктивні прогнозні економічні оцінки природних ресурсів, використання яких у плануванні і проектуванні дає можливість приймати ефективні господарські рішення, досягати бажаних результатів з мінімальних затрат суспільної праці на відтворення й використання природних ресурсів.

Шкода від забруднення навколишнього середовища. Витрати на ліквідацію негативних наслідків

забруднення довкілля

Екологічні витрати - це фундаментальне поняття економіки природокористування. На ньому оснований розвиток економічних аспектів природокористування.

Природоохоронні витрати – це суспільне необхідні видатки на підтримання якості середовища життя, здійснення будь-яких видів та форм господарської діяльності і на спільне підтримання природно-ресурсного потенціалу, включаючи збереження екологічної рівноваги на всіх рівнях (від локального до глобального).

Складові природоохоронних витрат:

♣ власне екологічні витрати суспільного виробництва – витрати на заходи щодо зниження викидів шкідливих речовин в оточуюче середовище (на удосконалення технологій, зміну складу ресурсів, що використовуються, будівництво очисних споруд, більш комплексне використання сировини та ін.);

♣ витрати, пов’язані з підтриманням природно-ресурсного потенціалу (створення особливо охоронних природних територій, забезпечення відновлювання природних ресурсів у тій же кількості й якості, що і споживання “порції” ресурсів, використання вторинних ресурсів (відходів виробництва та споживання) як сировини, розробка і впровадження ресурсозберігаючих технологій та ін.);

♣ витрати суспільного розвитку – видатки на відновлення людини, її біологічних і соціальних якостей (збереження її екологічної ніші – витрати на підготовку окремих видів природних ресурсів і умов для відновлення життя населення, що стали необхідними у зв’язку з негативними антропогенними впливами на природне середовище, реалізацію рекреаційних, естетичних потреб людини тощо).

З економічної точки зору всі суспільні витрати, зумовлені впливом людської діяльності на оточуюче середовище, можна поділити на:

*    попереджувальні (передвитрати);

*   ті, що завдають економічної шкоди;

*    витрати на ліквідацію та нейтралізацію допущених екологічних порушень (поствитрати).

Передвитрати (заходи):

*  екологічна освіта, підготовка кадрів, рекламно-видавнича діяльність екологічної спрямованості;

*  розробка    правових,    нормативних,    методичних    матеріалів    і документів;

*  організація    і    вдосконалення    інститутів    управління    природо-охоронною діяльністю, у тому числі органів екологічного контролю;

*  науково-дослідні і конструкторські роботи, враховуючи розробку та впровадження нових екологосумісних технологій;

*  розробка    екологічної    регламентації    господарської   діяльності; екологічна експертиза, система моніторингу, екологічні стандарти та ін.;

*  створення об’єктів екологічної інфраструктури (системи очищення викидів, контролю за станом оточуючого середовища);

*  екологічна    модернізація    виробничих    галузей,    у    тому    числі використання екологічно чистих технологій основного виробництва.

Сума передвитрат прагне до величини вартості повного екологічного добробуту. У випадку, якщо передвитрати виконані повно і ефективно, забезпечується стійкий, екологічно збалансований розвиток. Якщо ж перевитрати не проведені або проведені недостатньо ефективно, то господарська діяльність призводить до екологічних наслідків, що наносять значної економічної шкоди. Величина шкоди тим більша, чим більша нестача передвитрат.

Економічна шкода зумовлена існуванням та діяльністю людини і складається із збитків:

*  населенню (підвищення рівня захворюваності, зниження тривалості життя   погіршення   умов   життя,   зростання   міграційної   рухливості, підвищення плинності кадрів та ін.);

* існуючими матеріальними цінностями – особистому і суспільному майну (скорочення строку служби основних фондів промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та ін.), а також втрати внаслідок недоотримання продукції або погіршення її якості в усіх галузях промисловості та сільському господарстві;

*  екосистемам (деградація ландшафту, генетичні мутації, зникнення окремих біологічних видів, порушення умов відтворення відновлювальних природних ресурсів та ін.).

Поствитрати - це витрати на зменшення або компенсацію екологічної шкоди, що включають:

*  медично-екологічне страхування;

*  компенсаційні виплати за екологічними позивами;

*  ліквідація гігієнічних, медико-біологічних і екологічних наслідків аварій;

•  рекультивація,   відновлення   порушених   природних   комплексів,

об’єктів.

Економічна шкода від забруднення навколишнього середовища -

це фактичні і можливі втрати, що виникають у результаті будь-яких подій або явищ, зокрема, негативних змін у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

За основним характером проявів розрізняють такі види збитків:

•  економічні (наприклад, втрати від недоотримання продукції);

•  соціально-економічні (наприклад, ріст захворюваності економічно активного населення);

•  соціальні (наприклад, зниження тривалості життя);

•  екологічні (наприклад, зникнення біологічного виду).

За особливостями виникнення (прояву) шкода може носити прямий або опосередкований характер.

Під економічною шкодою від забруднення оточуючого середовища розуміють грошову оцінку фактичних і можливих збитків (втрат), зумов­лених впливом забруднення.

Механізм виникнення шкоди від забруднення:

♦ утворення шкідливих відходів внаслідок господарської діяльності та життя людини;

♦ потрапляння забруднень (відходів) в оточуюче середовище;

♦ зміна (погіршення) умов оточуючого природного середовища;

♦ зміна (погіршення) умов життєдіяльності під впливом зміни власти­востей оточуючого середовища;

♦ погіршення показників якості життя, матеріальних умов виробництва;

♦  зниження показників виробництва праці внаслідок погіршення якості

життя.

загрузка...