Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Поняття, зміст, сторони цивільно-правових договорів

Договір – це домовленість двох  чи більше сторін (осіб), спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків.

Види договорів:

1)                      публічні і приєднання;

2)                      односторонні і двосторонні;

3)                      оплатні і безоплатні;

4)                       Реальні – це договори, права і обов’язки  яких виникають з моменту вчинення певних дій.

Консенсуальні – якщо такі права і обов’язки виникають з моменту досягнення згоди;

5)                      основні і попередні;

6)                      змішані,  комплексні договори.

Змістом договору є права і обов’язки сторін, які визначаються в умовах договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута згода за всіма істотними умовами.

Істотними умовами є такі:

–   щодо предмета договору;

–   які мають обов’язковий характер внаслідок закону;

–   суттєві для цього виду договорів;

–   вносяться додатково за заявою однієї із сторін.

Предметом договору є те, з приводу чого укладається договір.

Укладення договору може складатись з двох стадій пропозиції укласти договір (оферта) та згоди прийняти пропозицію (акцепт).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором чи законом.

В односторонньому порядку розривається договір у разі істотного порушення договору і тільки за рішенням суду.

Окремими видами договорів є такі:

1)                      договори про передачу майна у власність: купівля-продаж, поставка;

2) контрактація с/г продукції;

3) дарування, рента, довічне утримання;

4)                      договори про передачу майна у тимчасове користування: прокат, позичка, лізінг, найм (оренда);

5)                      договори про виконання робіт: підряд, побутовий підряд, підряд на проектні та пошукові роботи;

6)                      договори про надання послуг: перевезення, зберігання, страхування, доручення, комісії.

Характеристика деяких видів цивільнихдоговорів

1.) Договір купівлі – продажу: поняття, порядок укладання, вимоги до форми.

За договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і заплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі – продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (набутий) у майбутньому, а також предметом можуть бути майнові права. Продавець попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається. До переданого товару додаються усі супровідні документи.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлене договором  чи законом. Якість товару повинна відповідати умовам договору.

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві.

Якщо покупцеві переданий товар неналежної якості, то:

  1. покупець може вимагати пропорційного зменшення ціни;
  2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
  3. відшкодування витрат на усунення недоліків товару;
  4. розірвання договору;
  5. заміни речі.

Покупець протягом 14 днів має право обміняти непродовольчий товар, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором та ін.

2.) Поняття договору міни.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем того товару, який одержує взамін.

Договором може встановлюватися доплата, а також може бути встановлений обмін майна на роботу (послуги).

До договору міни застосовують загальні положення про купівлю – продаж, поставки, контрактації і ін.

3.) Поняття і особливості договору дарування.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати іншій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно, – всі інші (нерухомих речей, майнових прав, рухомих цінних речей, валютних цінностей), обов’язково у письмовій формі, а інколи нотаріально посвідчуються.

Сторонами є фізичні та юридичні особи, держава Україна, АРК, територіальна громада.

Розірвання договору – дарування :

  1. якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя і здоров’я, власності дарувальника, його родичів;
  2. якщо вчинене навмисне вбивство дарувальника;
  3. якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику цінність.

4.) Поняття  договору майнового найму.

За договором майнового найму майно – продавець зобов’язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Договір між громадянами на строк більше одного року повинен укладатись в письмовій формі. Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін. Якщо строк не зазначений, – то договір вважається укладеним на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитись від договору попередивши письмово за три місяці.

5. ) Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

За договором контракції с/г продукції виробник с/г продукції зобов’язується виробити продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник  зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

6.)  Договори переведення, поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює

підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором перевезення здійснюється перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти. За цим договором одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на отримання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його перевезення.

Права пасажира: (ст.911ЦКУ)

1)    займати місце зазначене у квитку;

2)     перевозити дитину віком до 6-ти років;

3)     купувати дитячі квитки (від 6 до 14 років);

4)    перевозити дозволену ручну поклажу;

5)    продовжити строк чинності квитка не більше як на 10 діб, або на час хвороби;

6)    відмовитися від квитка і повернути кошти;

7)    отримувати вчасно інформацію.

7. ) Договори позики, комісії.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. (ст. 827 ЦКУ)

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Договір позики може укладатись усно (фіз. особа із фіз. особою) і письмово (між юрид. особами) і ін.

Користувач зобов’язаний :

1)    користуватись річчю за її призначенням;

2)    користуватись річчю особисто, якщо інше не встановлено;

3)    повернути річ після закінчення строку в договорі в такому ж стані.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови та ціна.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату, встановлену в договорі.

Не договірні зобов’язання.

Існують такі види не договірних зобов’язання :

  • публічна обіцянка винагороди;
  • вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення;
  • рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи;
  • відшкодування шкоди;
  • набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Особа має право публічно пообіцяти винагороду за передання їй відповідного результату (речі, особи, інформації). Оцінюючи публічність, обіцянка має бути оголошена в ЗМІ або колу осіб. У сповіщені мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма і розмір винагороди.

Переможцем конкурсу (змагання) є особа, яка досягла найкращого результату.

Якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або попередження.

загрузка...