Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Породи, їх виробнича класифікація та породоутворюючі фактори

Розведення сільськогосподарських тварин – це зоотехнічна наука про принципи й методи розмноження і якісного поліпшення сільськогосподарських тварин, вдосконалення існуючих і створення нових порід та високопродуктивних стад. Наука про розведення сільськогосподарських тварин розробляє теорію і практичні заходи племінної роботи щодо всіх видів сільськогосподарських тварин і напрямів продуктивності, походження сільськогосподарських тварин і їхні зміни під впливом одомашнення, біологічні особливості і господарсько корисні ознаки, методи оцінки тварин, добір, підбір батьківських пар, методи розведення тощо. Сучасне розведення сільськогосподарських тварин має багатий теоретичний матеріал і ефективні методи, що дають можливість розвивати тваринництво на сучасному науковому рівні.

Породою називається численна група сільськогосподарських тварин одного виду, спільного походження з певними біологічними особливостями. Порода створюється в певних економічних і природних умовах, до яких вона найкраще пристосувалася. Порода повинна мати цінні господарські й племінні якості, а також певну специфічність у морфологічних та господарських якостях, які відрізняють її від інших груп і порід того самого виду тварин.

Створені людиною породи весь час поліпшуються, підвищується їхня продуктивність. Породи поділяють на примітивні та заводські або культурні. Примітивні породи розвивалися і створювалися під впливом місцевих природних умов. Вони, звичайно, пізньоспілі, дрібні, малопродуктивні, але дуже витривалі і добре пристосовані до місцевих природних умов. Культурні породи створено в результаті творчої людської праці в умовах високорозвинутого господарства. Вони спеціалізовані, скороспілі, мають добрі форми й високу продуктивність.

Крім високої продуктивності й численності, порода повинна бути досить поширеною. Це збільшує можливості для створення в ній рі­зних типів, що сприяє її подальшому поліпшенню.

Великий вплив на формування особливостей порід мають природно-географічні умови — особливості ґрунтів, рослин, клімату, рельєфу місцевості тощо.

При завезенні тварин у нові природнокліматичні умови в їхньо­му організмі відбуваються фізіологічні зміни, причому в одних ви­падках глибокі, в інших поверхові. Перебудова систем організму тим глибша, чим більша різниця між новими і минулими умовами існування. Процес пристосування тварин до нових умов існування називається акліматизацією і тривати вона може кілька поколінь.

Помісні та гібридні тварини акліматизуються легше, ніж чистопо­родні, молоді краще, ніж дорослі. Швидшій акліматизації сприяють повноцінна годівля, належні умови утримання, ретельний догляд. Якщо порода в нових умовах не знижує плодючості й основної проду­ктивності, заради якої її розводять, то вона вважається такою, що легко акліматизується. Це стосується порід широкого ареалу, таких як велика біла порода свиней, мериносові вівці, симентальська, гол­ландська, швіцька, герефордська породи великої рогатої худоби.

Породи сільськогосподарських тварин мають свою структуру, основними складовими частинами якої є: відріддя, породна група, внутрішньопородний тип, заводський тип, лінія, родина.

Відріддя (зональний тип) — досить велика за чисельністю части­на породи, добре пристосована до умов зони поширення.

Породна група — це велика однорідна група тварин, яка є осно­вою для створення нової породи. Вона характеризується певним ти­пом будови тіла й напрямом продуктивності, але ще не набула стій­ких ознак, характерних для нової породи. Породна група повинна налічувати певну кількість тварин і складатися з кількох неспоріднених між собою ліній та родин.

Внутрішньопородний тип — однорідна група тварин в межах породи, які відрізняється напрямом продуктивності, конституційно-екстер’єрними ознаками, пристосованістю до умов розведення. Серед свиней великої білої породи є тварини як м’ясного, так і сально­го типів.

3аводський тип — порівняно однорідна, дещо обмежена група тварин із специфічними особливостями будови тіла і продуктивнос­ті, характерними для тварин тільки певного племінного заводу або дочірніх господарств.

Лінія — це група високопродуктивних племінних тварин, що по­ходять від видатного родоначальника і мають подібні з ним госпо­дарсько корисні ознаки. В заводських породах повинні бути 10- 15 ліній.

Родина— група високопродуктивних племінних маток, які похо­дять від видатної родоначальниці й мають подібні з нею певні біо­логічні та господарські ознаки, що стійко передаються потомству.

Усі породи поділяються на племінну та неплемінну (користува­льну) частини. Племінне тваринництво займається виведенням но­вих порід, удосконаленням існуючих, вирощуванням молодняку для поліпшення стад неплемінних ферм. Ця робота проводиться у племзаводах та в інших племінних господарствах. Мета користувального тваринництва — виробляти основну кількість товарної продукції.

Для порівняння тварин різних порід і видів уведені стандарти, тобто встановлені на даний час мінімальні показники щодо розвит­ку та продуктивності. Вони є орієнтиром при роботі з породою. На підставі стандартів визначають класи тварин при їхній індивіду­альній оцінці (бонітуванні). Стандарти періодично переглядаються, оскільки породи постійно вдосконалюються, поліпшуються.

Класифікація порід. Породи тварин створювалися у різний час і в неоднакових географічних, кліматичних, соціально-економічних умовах. Тварин, подібних за екстер’єрно-конституціональними особ­ливостями, живою масою, продуктивністю, плодючістю та іншими ознаками, прийнято об’єднувати у певні групи (класи).

В різний час пропонувалося багато класифікацій, але найбільш поширеними є ті, що ґрунтуються на таких основних принципах:

-як ареал (поши­рення) породи;

– місце походження (географічний принцип);

– рівень племінної роботи з породою та напрям продуктивності.

За поширенням виділяють чотири типи порід:

- широкого ареа­лу — по всій земній кулі;

- міжзональні — поголів’я менше, ніж у по­передній групі;

- зональні — в одній певній зоні; -

- локальні породи — в обмеженому регіоні (область, край).

За місцем виведення породи поділяють на:

–                           низинні й гірські, сте­пові та лісові, континентальні й острівні, північні та південні тощо.

При класифікації за кількістю та якістю праці, затраченої на фор­мування порід, їх поділяють на три групи: примітивні, заводські (культурні) й перехідні.

Продукція — головне, заради чого розводять сільськогосподарсь­ких тварин, тому класифікації за продуктивністю надають великого значення. Від тварин, як правило, одержують кілька видів продук­ції. Якщо ж одна з них переважає інші, то таку породу вважають спеціалізованою за даним напрямом продуктивності.

У зоотехнії породи тварин за напрямом продуктивності поділяють на:

* спеціалі­зовані;

* комбіновані.

Породи сільськогосподарських тварин створювалися в певних кліматичних та економічних зонах, що й зумовило їхню спеціаліза­цію і поширення. Тому правильне розміщення або переміщення по­рід повинно вирішуватися з урахуванням їхніх біологічних особли­востей, відповідно до плану породного районування, спеціалізації тваринництва даного району.

загрузка...