Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Породи свиней їх використання та біологічні особливості

Свинарство – одна з найбільш ефективних галузей тваринництва. При інтенсивному виробництві від однієї свиноматки за рік можна одержати 2 – 2,5 т свинини, витрачаючи на виробництво 1 ц продукції 4 – 4,5 корм. од.

Свинарство – найбільш скороспіла і вигідна галузь тваринництва. Ця перевага пояснюється біологічними особливостями свиней.

Свині відрізняються від інших видів тварин високою плодючістю. В хороших умовах утримання при збалансованій біологічно повноцінній годівлі свиноматки дають за один опорос 10-12 повноцінних поросят.

У свиней короткий період супоросності (112-118 днів) і підсосу (26-60 днів), що дає змогу за 2 опороси одержати 25 поросят від свиноматки за рік.

Свиням властива скоростиглість. Тварини сучасних порід, особливо помісні, за повноцінної годівлі і нормальних умов утримання здатні досягати маси 100-120 кг у віці 6-7 міс., щодоби даючи прирости 550-650 г.

Поросята народжуються з живою масою 1-1,3 кг.

Ремонтні свинки досягають статевої зрілості у віці 5-5,6 міс.,

- у віці 9-10 міс. вони фізіологічно зрілі і можуть запліднюватись;

- у віці 12-13 міс. уже від них одержують приплід.

Найкраще ростуть поросята, що народилися в грудні – січні, за літо вони виростають, а свиноматки можуть давати ще й літній опорос у липні місяці.

Турові опороси – це дружні опороси, коли група свиноматок має розпорошитись за 5-7 днів. Літній туровий опорос може тривати 10-12 днів.

Такі тури взимку і влітку полегшують догляд за матками і поросятами, дають змогу уважніше доглядати за поросятами, формувати групи відгодівлі чи ремонту. Практикують у свинарстві і ущільнені опороси, коли поросят відлучають у більш ранньому віці, посилюють годівлю маток і спаровують так, щоб за 2 роки одержати 5 опоросів.

У свинарстві використовують природне і штучне осіменіння.

Дорослих свиноматок парують у першу охоту після відлучення від них поросят, яка настає через 4 — 6 днів.

У світі існує понад 100 порід, а з урахуванням місцевих, локаль­них і зникаючих — 400. У розвинених країнах світу використовують тільки 10-15 порід м’ясного напряму продуктивності.

● У США в ос­новному розводять три породи (дюрок, гемпшир, йоркшир), які ста­новлять понад 70 % племінного поголів’я. У багатьох країнах Європи поширені дві-три породи, але основними є велика біла (йоркшир) і ландрас. На них припадає близько 70 % породного складу свиней.

● В Україні найбільш поширеними вітчизняними породами є ве­лика біла, українська степова біла, миргородська, а серед зарубіж­них — ландрас і дюрок. Серед перспективних порід для одержання нежирної свинини — полтавська і українська м’ясні.

Породи за напрямом продуктивності залежно від виробничого призначення і племінних цінностей ділять на три групи:

перша — універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла);

друга — м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна, українська м’ясна, ландрас, дюрок, естонська беконна, уельська, гемпшир, п’єтрен, уессекс-седлбек);

третя — сального напряму продуктивності (миргородська, укра­їнська степова ряба, велика чорна, північнокавказька).

■ Породи універсального напряму продуктивності

Велика біла порода – одна з найстаріших і найпоширеніших порід в Україні. Виведена акліматизацією завезених свиней англій­ської великої білої породи та тривалою племінною роботою і впли­вом кліматичних і кормових факторів. Розводиться в Україні понад 90 років і становить 82,5 % наявного поголів’я. Тварин можна відго­довувати як для одержання бекону або пісного м’яса, так і великої кількості сала. їх широко використовують для виведення вітчизня­них порід, типів та ліній. Свині цієї породи великих розмірів, із тро­хи розтягнутим, широким і глибоким тулубом, широкою спиною, великими, м’ясистими та виповненими окостами, мають 12— 14 сос­ків. Жива маса дорослих кнурів становить 320 — 350, сви­номаток — 230 – 250 кг; багатоплідність — 10-12 поросят, жива маса поросят при відлученні у 60-денному віці — 17-20 кг.

Тварини великої білої породи добре пристосовані до розведення в різних природно-кліматичних зонах України, крім південних райо­нів.

Свиней цієї породи використовують як материнську основу для одержання товарних помісей та гібридних тварин.

Українська степова біла порода створена академіком М. Ф. Іва­новим у 1932 р. схрещуванням місцевих свиней півдня України з кнурами великої білої породи. За зовнішнім виглядом тварини по­дібні до свиней великої білої породи, але мають ще міцнішу будову тіла. Масть біла, голова невелика, тулуб вкритий густою, довгою, пружною і часто кучерявою щетиною.  Жива маса дорослих кнурів досягає 310-340, свиноматок — 230-250 кг; багатоплід­ність — 10-12 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає у 175 -200-денному віці при середньодобових приростах 750 – 860 г і ви­траті кормів 3,5 — 4 к. од. Високий вихід м’яса від свиней одержують до 8 – 10-місячного віку, а далі, в більш старшому віці, вони добре осалюються.

За чисельністю поголів’я порода займає друге місце в Україні (12,2 %) після великої білої. Тварини добре пристосовані до пасо­вищного утримання в умовах півдня України.

■ Породи м’ясного напряму продуктивності

Полтавська м’ясна порода виведена складним відтворним схрещуванням та об’єднанням генотипів кількох порід: великої бі­лої, миргородської, ландрас, п’єтрен, уессекс-седлбек. Це великі широкотілі з добре розвинутими м’ясними формами тварини, порі­вняно довгим, широким та глибоким тулубом, масивними окостами, легкою головою з невеликими горизонтально поставленими вухами, білої масті.

Жива маса дорослих кнурів становить 340, свиноматок — 240 кг; довжина тулуба відповідно 182 та 165 см; багатоплідність — 10-11 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає за 180 – 185 днів при середньодобовому прирості 750 – 800 г і витратах корму на 1 кг при­росту 3,7-3,8 к. од.

Українська м’ясна порода виведена в 1993 р. об’єднанням ге­нотипів свиней полтавської, харківської та білоруської селекцій і затверджена як порода в 1993 р. Жива маса дорослих кнурів стано­вить 300 — 340 кг, довжина тулуба – 182 -186 см; свиноматок від­повідно 242-254 кг та 168- 172 см. Багатоплідність – 10,8- 11,5 поросят; молочність – 57 — 59 кг. Маса гнізда поросят при відлу­ченні в 2-місячному віці — 189 – 209.

Підсвинки досягають живої маси 100 кг за 175 – 185 днів. При цьому середньодобовий приріст становить 740 – 820 г, витрати кор­му на 1 кг приросту 3,5 – 3,8 к. од., товщина шпику – 24 – 26 см.Свиней зазначеної породи можна відгодовувати до м’ясних кондицій, одержуючи живу масу 130 кг і більше.

Порода ландрас виведена в Данії наприкінці XIX ст. методом відтворного схрещування місцевих маршових довговухих свиней з великою білою породою. Жива маса дорослих кнурів становить 300 – 320, свиноматок – 220 – 250 кг; довжина тулуба – 200 см; багато­плідність – 11-12 поросят.  На відгодівлі молодняк дося­гає 100 кг за 170 – 180 днів при витраті кормів 3,4 – 3,6 к. од.

Порода дюрок виведена в США у 1860 р. схрещуванням двох порід червоної масті, завезених емігрантами, з використанням старої беркширської породи. У тварин довгий тулуб з добре вира­женими м’ясними формами, аркоподібна спина, звисаючі окости, масть червона з різними відтінками. Жива маса дорослих кнурів досягає 390, 420, свиноматок – 330, 350 кг. Свині міцної конституції з добрими адаптивними якостями. Вони скороспілі, характеризуються виключно високою інтенсивністю росту, достат­ньо добрими м’ясними якостями та ефективністю використання кормів.

■  Породи сального напряму продуктивності

Миргородська порода виведена в 1940 р. на Полтавщині про­фесором О. П. Бондаренком складним відтворним схрещуванням місцевих чорно-рябих свиней з кнурами беркширської, великої бі­лої, середньої білої, великої чорної та темворської порід. Сучасні свині цієї породи досить довгі, широкі та глибоко груді, міцної конституції, чорно-рябої масті, іноді з рудим відтінком. Кнури досягають жи­вої маси 300 – 320, свиноматки – 220 – 230 кг; багатоплідність – 10-11 поросят; жива маса гнізда в 30 днів — 60-70 кг. Молодняк живої маси 100 кг досягає за 186 – 190 днів при середньодобових при­ростах 690 – 710 г і витратах кормів на 1 кг приросту 4,0 – 4,2 к. од.

Українська степова ряба порода виведена в 1961 р. академі­ком Л. К. Гребнем з використанням місцевих свиней, великої білої, беркширської та мангалицької порід. За розвитком і продуктивніс­тю тварини наближаються до степової білої. Жива маса дорослих кнурів становить 290 – 340, свиноматок – 210 – 230 кг; багатоплід­ність — 10—11 поросят; маса гнізда у місячному віці – 60 – 65 кг. Масть різних відтінків: темно-ряба, чорна, чорно-руда й руда. Кіс­тяк міцний, тулуб довгий та округлий, темперамент спокійний. При м’ясній відгодівлі підсвинки досягають живої маси 100 кг за 215 -220 днів, витрачаючи не більше 4,5 к. од. на 1 кг приросту.

Велика чорна порода виведена в Англії наприкінці XIX ст. ме­тодом відтворного схрещування англійських місцевих довговухих свиней з неаполітанськими та китайськими чорними свинями. В Україну завезені з Німеччини в 1947 р. Тварини міцної конститу­ції, спокійного темпераменту. Жива маса дорослих кнурів досягає 300 – 360, свиноматок – 200 – 240 кг; багатоплідність – 9-11 по­росят.

загрузка...