Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Порядок організації готівкових розрахунків

Готівка (готівкові кошти) – грошові знаки національної ва­люти України — банкноти і монети, які є дійсними платіжними засобами.   Платежі   готівкою  підприємств,   підприємців  та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями,  які безпосередньо не в’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, представляють готівкові розрахунки. Сума фактичного одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційних надходжень становить готівкову виручку.

До касових операцій відносять операції підприємств між со­бою і з підприємцями та фізичними особами, що пов’язані з прий­манням та видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства. Касові операції здійснюються відповідно до Положення про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України  15 грудня 2004 р. № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за :         № 40/10320.

Порядок   організації   роботи   установами   банків   України і         з готівкового обігу регулює «Інструкція про касові операції в бан­ках України », затверджена постановою Правління Національного банку України  від  14 серпня  2003 р.  № 337,   зареєстровано   в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. № 768/8089.

Для зберігання грошей, здійснення розрахунків готівкою по-і         винна бути каса. Це спеціально обладнане та ізольоване при­міщення, яке призначене для приймання, видачі та тимчасового зберігання грошей. В касі зберігається готівка, а також грошові документи.

Керівники підприємства зобов’язані забезпечити зберігання грошей у касі, а також при доставці їх з відділень банків та здачі в банк і несуть в установленому порядку відповідальність у тих випадках, коли з їх вини не були створені необхідні умови для забезпечення збереження грошей.

Рекомендаціями щодо забезпечення збереженості коштів під час їх зберігання і транспортування передбачено, що призначати на посади, пов’язані з веденням касових операцій, збереженням 1 транспортуванням коштів, не бажано:

– осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідаль­ності за навмисні злочини, в яких судимість не погашена або не знята у встановленому порядку;

–  осіб, які страждають на хронічні та психічні захворювання;

–  осіб, які перебувають на спеціальному медичному обліку з приводу алкогольної або наркотичної залежності.

Перевезення готівки від кас підприємства до установ банків та у зворотному напрямку керівник підприємства має забезпечувати

охороною та транспортним засобом.

Всі наявні гроші і цінні папери на підприємствах зберігаються як правило, в сейфах, а в окремих випадках — у залізних шафах які після закінчення роботи каси закриваються ключем і опечатуються сургучевою печаткою касира. Ключі від сейфів (шаф) і печатки зберігаються у касирів, а дублікати ключів в опечатаних касирами пакетах, шкатулках тощо — у керівників підприємств. Касир несе матеріальну відповідальність за збереженість всіх прийнятих ним цінностей. З касиром складається в установлено­му порядку договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (табл. 2.1).

Згідно зі статтею 135—1 Кодексу законів про працю України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з пра­цівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіган­ням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосу­ванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивіду­альну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України такий перелік не приймався. На практиці застосовується перелік робіт і посад, за якими уклада­ються договори про повну матеріальну відповідальність, затвер­джений спільною постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24. Згаданою постановою затверджено також типову форму договору про повну матеріальну відповідальність працівника.

Договір укладається з працівником, посада або виконувана ро­бота якого є в переліку. З бухгалтерами, якщо вони не виконують функції касира, договір про повну матеріальну відповідальність не укладається.

ТИПОВИЙ ДОГОВІР

про повну індивідуальну матеріальну відповідальність

Відповідно до статті 11 Положення про матеріальну відповідальність робітників і службовців за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13.07.76 (Відомості Верховної Ради СРСР, 1976 р., № 29, ст. 427), пись­мові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою і організацією з працівниками (які досягли 18-літнього віку), які обіймають посади або виконують роботи  пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), ввезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей, якщо посади, які зайняті працівниками, або виконувані ними роботи, передбачені в спеціальному переліку, затвердженому в установ­леному порядку.

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, які на­лежать

перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих йому цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереженості ввірених йому підприємством, установою, ор­ганізацією матеріальних цінностей і у зв’язку з викладеним зо­бов’язується:

а)      бережно ставитись до переданих йому для зберігання чи в інших цілях матеріальних цінностей підприємства, установи, організації та вживати заходів щодо запобігання збитку;

б)   своєчасно доповідати адміністрації підприємства, установи, ор­ганізації про всі обставини, які загрожують зберіганню ввірених йому ма­теріальних цінностей;

в)       вести облік, складати та надавати у встановленому порядку товарно-гро­шові й інші звіти про рух та залишки ввірених йому матеріальних цінностей;

г)       брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

2.       Адміністрація зобов’язується:

а)       створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повної збереженості ввірених йому матеріальних цінностей;

б)       ознайомити працівника з чинним законодавством про матеріальну
відповідальність робітників і службовців за збитки, заподіяні підпри­ємству, установі, організації, а також з діючими інструкціями, нормати­вами і правилами зберігання, приймання, обробки, продажу (відпуску),перевезення або застосування в процесі виробництва переданих йому ма­теріальних цінностей;

в)       проводити в установленому порядку інвентаризацію матеріальних
цінностей.

3.       У разі незабезпечення з вини працівника збереженості ввірених йо­му матеріальних  цінностей визначення розміру збитку, нанесеного
підприємству, установі, організації, та його відшкодування здійснюють­ся відповідно до чинного законодавства.

4.       Працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збиток
спричинений не з його вини.

5.       Дія договору поширюється на весь час роботи з ввіреними працівни­ку матеріальними цінностями підприємства, установи, організації.

6.       Договір складений у двох примірниках:  перший знаходиться
в адміністрації, другий – у працівника.

Адреси сторін договору: Підписи сторін договору:
адміністрації адміністрації Трохименко В. П.
Черкаська область, підпис
Канівський район,
с. Келеберда
працівника працівника Омельченко 0. М.
Черкаська область, підпис
Канівський район,
с. Келеберда
Дата укладення договору Місце печатки
підприємства
25 листопада 2005р.

Якщо працівник, який обіймає відповідну посаду або виконує ро­боти, що включені до переліку, відмовляється укласти договір про повну матеріальну відповідальність, то він може бути звільнений згідно зі статтею 40, пункт 1 Кодексу законів про працю України.

Є поняття «операційна каса». Вона призначена для збирання виторгу від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг. Опе­раційна каса може знаходитися безпосередньо в торговому залі, кіоску тощо. В ній, як правило, є належним чином зареєстрова­ний реєстратор розрахункових операцій, через який здійснюється прийняття виторгу.

Якщо на підприємствах створюються операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валюти тощо), то в обліку доцільно відкривати субрахунки ЗОН «Операційна каса в націо­нальній валюті» та 3021 «Операційна каса в іноземній валюті».

Для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в націо­нальній валюті, установлюються ліміт каси та терміни здавання готівкової виручки (готівки). Банкам і підприємцям ліміт каси не встановлюється. Ліміт каси – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Готівка, що переви­щує встановлений ліміт каси, здається до банків для зарахування на рахунки.

Терміни здавання готівки визначаються підприємствам за по­годженням з банком відповідно до таких вимог:

а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де
є банки і готівка здається до банків (а за відсутності банків – до
операторів поштового зв’язку), — щодня (у день надходження
готівкової виручки (готівки) до їх кас);

б)        для підприємств, у яких час закінчення робочого дня
(зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового роз­
порядку і графіками змінності відповідно до законодавства
України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки
(готівки) в день її надходження, — наступного за днем надходжен­ня готівкової виручки (готівки) до каси дня;

в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де
немає банків чи операторів поштового зв’язку, – не рідше ніж
один раз на п’ять робочих днів.

Установлення ліміту каси проводиться підприємством са­мостійно на підставі розрахунку. В ньому розраховують середньо­денні надходження та видачі готівки. Для цього сума виручки (надходження до каси) за будь-які три місяці ділиться на кількість робочих днів підприємства за три місяці. Середньоденні надходження (видачі) готівки є сумою, яка береться для встанов­лення ліміту каси, розмір якого затверджується внутрішніми на­казами підприємства.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових обо­ротів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених термінів здавання готівки, тривалості операційного часу банку, на­явності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:

—для підприємств, які мають термін здавання готівкової ви­
ручки (готівки) в банк щодня, – у розмірах, що потрібні для забез­печення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру
середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які
місяці поспіль з останніх дванадцяти);

—для підприємств, які мають термін здавання (готівки) в банк не
рідше ніж один раз на п’ять робочих днів, – у розмірах, що залежать
від установлених термінів здавання готівкової виручки (готівки) та її
суми, але не більше п’ятикратного розміру середньоденних надхо­джень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчисленний на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мо­жуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчисле­ний середньоденний показник, але не більше десяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Підприємства, що виробляють та перероблюють сільськогоспо­дарську продукцію, різних організаційно-правових форм (акціонерні товариства, агрофірми тощо) можуть установлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показника­ми їх касових оборотів (надходжень або видачі готівки) за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогоспо­дарської продукції попереднього року.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх над­ходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановле­ний ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) або були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на господарські потреби.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і т1 готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) та підприємства або були використані підприємством (без попереднього здавання їх Д банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби; наступного робочого дня на господарські потреби.

Для своєчасного одержання в установі банку потрібної суми готівки підприємства (підприємці) у встановлені банком терміни мають попередити (письмово або усно) установу банку про необхідну суму коштів у  банкнотах та розмінній монеті.

Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана  в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п’яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той же день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані за призначенням протягом установлених вище термінів, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його касі у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, вв’язаних з оплатою праці, що здійснюється за рахунок виручки понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів дня настання термінів цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії Звіту про викорис­тання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.        Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (статті У.10.2-9.10.3) встановлено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третьо-0 банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а)завершує таке відрядження;

б)завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Щодо звітування по сумах, наданих під звіт, то на підприємстві «постійно визначають термін виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням, після закінчення якого потрібно відзвітувати (пред’явити підтверджувальні документи про покупку за готівку або повернути невитрачені гроші) до закінчення третього банківського дня, наступного за днем виконання цивільно-правої дії за дорученням.

Крім готівкових коштів, у касі підприємства можуть зберігатись цінні папери, грошові документи, трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції дорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей, бланки акцій.

До грошових документів, що знаходяться в кас1 підприємства, відносять: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки.

До підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за:

–  перевищення встановлених лімітів каси!

–  неоприбуткування   (неповне   оприбуткування)  у касах готівки;

–  перевищення встановлених термінів використання виданої
під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без
повного звітування щодо раніше виданих коштів.

–  використання одержаних в установі банку готівкових коштів І
не за цільовим призначенням;

–  проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату ,
покупцем готівкових коштів.

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних ; з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки та здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.

Підприємці здійснюють облік руху готівки згідно з порядком та документами, установленими Державною податковою адміністрацією України.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одно­го дня за одним або кількома платіжними документами встанов­люється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться ви­ключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами бюджетами та державними цільовими фондами,

б)     добровільні пожертвування та благодійну  допомогу,

в)     розрахунки підприємств (підприємці) за спожиту ними електроенергію;

г) використання коштів, виданих на відрядження;

ґ) розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого

2005 р. № 32 встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10 000 гривень.

у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену гра­ничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми роз­рахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової су­ми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розра­хункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджу­вали б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отри­мання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадсь­кого харчування та послуг здійснюються із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО).

РРО – пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання пос­луг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Розрахунки готівкою фізичних осіб з підприємствами за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть та­кож проводитися через установи банків в порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків. Зазначені розрахунки здійснюються без надходження коштів до каси підприємства і відображення цієї операції в ка­совій книзі, а проводяться фізичними особами шляхом внесення готівки на внутрішні банківські рахунки і подальшого пере­рахування установою банку цих коштів на поточні рахунки підприємств та є для фізичних осіб (платників коштів) Цівковими, а для підприємств (одержувачів коштів) безготівковими.

загрузка...