Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Принципи побудови і класифікація сівозмін

Класифікація сівозмін. Тип сівозмін визначаються основними

видами продукції, яка виробляється в них (зерно, технічні культури, корми,

овочі тощо), а вид – це співвідношення площ окремих культур або їх груп

(зернові, технічні, просапні, багаторічні трави, зернобобові, пари).

Розрізняють три типи сівозмін: польові. кормові і спеціальні.

Польові сівозміни призначені в основному для виробництва зерна, технічних культур і картоплі. Незначні площі у польовій сівозміні можуть займати кормові трави і чистий пар. Такі сівозміни здебільшого впроваджуються в усіх господарствах і займають майже 90 % ріллі.

Кормові сівозміни призначені переважно для виробництва соковитих і грубих кормів. Залежно від групи кормових культур, які переважають у сівозміні їх призначення і просторового розміщення кормові сівозміни поділять на прифермські (притабірні) і лукопасовищні.

Спеціальні сівозміни призначені для вирощування культур, які вимагають спеціальних умов і агротехніки вирощування (більш родючих грунтів, понижених елементів рельєфу, наближення виробництва окремих видів продукції до населених пунктів, захисту грунту від ерозії тощо). До них належать овочеві, коноплярські, грунтозахисні, рисові та інші сівозміни.

Сівозміни того чи іншого типу в свою чергу поділяються на певні види.

Так, залежно від складу культур розрізняють такі види польових сівозмін: зернопарові, зернопаропросапні, зенопросапні, зернотряв’яні, зернотрав’янопросапні (плодозмінні), просапні, трав’яно-просапні, сидеральні, травопільні.

Попередником називається сільськогосподарська культура або пар, які займали поле у минулому році. Виділяють наступні групи попередників: 1) чисті і зайняті пари; 2) багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна, еспарцет); 3)зернобобові (горох, люпин, соя, вика, чина, сочевиця); 4)озимі зернові (пшениця, жито, ячмінь); 5)ярі зернові (пшениця, ячмінь, овес); 6)просапні (картопля, кукурудза, соняшник, цукрові буряки, рицина); 7) технічні непросапні ( льон, коноплі); 8) однорічні трави (вико-овес, горохо-овес і т. д.).

Передпопередник – це культура чи пар, що займали місце в позаминулому році. Його значення надзвичайно важливе, особливо тоді, коли розміщується дуже вимоглива до показників родючості культура (цукрові буряки, соняшник, льон).

Додаткова інформація:

Ланка сівозміни –це її частина, яка складається з двох- п’яти культур або чистого чи зайнятого пару і двох-чотирьох культур, які розміщені послідовно одна за одною. Виділяють наступні ланки: парова, трав’яна, просапна та інші.

2. Щоб забезпечити кращими попередниками (насамперед провідні культури), при розміщенні культур у сівозміні слід виходити з господарсько-економічннх і природних умов. Після збирання попередника має бути достатньо часу для обробітку грунту під наступну культуру, внесення добрив і виконання інших заходів. Грунт повинен містити достатньо вологи та поживних речовин, мати сприятливі фізичні властивості, бути чистим від бур’янів, шкідників та збудників хвороб.

3. Розміщення озимих культур Для озимої пшениці використовуються парові (чисті і зайняті пари) та непарові попередники. Цінність їх неоднакова і залежить від грунтово-кліматичних умов. Так, чорний пар є одним з кращих попередників, який в степових районах гарантує стабільні високі врожаї озимої пшениці. Його цінність як попередника поступово знижується з переміщенням у більш зволожені північні та північно-західні райони. При чому різниця в урожайності озимої пшениці, вирощеної після чорного пару та інших попередників, поступово зменшується і прирости врожаю не настільки великі, щоб займати під чорний пар значні площі земель. Озиму пшеницю в Степу на значних площах розміщують парозаймальними культурами є озимі та ярі злаково-бобові сумішки, кукурудза і сорго на зелений корм, багаторічні трави на один укіс. після зайнятих парів і непарових попередників. Кращими  Як непарові попередники у зоні використовують горох, чину та інші зернобобові, баштанні культури, багаторічні трави другого року використання на один укіс у рік сівби озимої пшениці, кукурудзу на силос, озиму пшеницю після чорного пару, просо. У Лісостепу озиму пшеницю розміщують після зайнятих парів і непарових попередників. Стійкі  врожаї озимої пшениці мають після ранніх зайнятих парів. У районах з недостатнім і нестійким зволоженням урожайність озимої пшениці значно знижується після кукурудзи на силос і в повторних посівах.  На Поліссі озиму пшеницю на зв’язаних грунтах розміщують також після льону-довгунця. Люпин на зелений корм як попередник озимих майже рівноцінний люпинові на силос. Задовільний попередник озимих у цій зоні – кукурудза на силос.

Озиме жито порівняно з озимою пшеницею менш вимогливе до попередників, що зумовлюється більшою стійкістю його до посухи і кореневої гнилі. Добрими і рівноцінними попередниками для жита в зоні Полісся є люпин на силос, картопля ранніх і середніх строків достигання, кукурудза на силос, а в більш південних районах – і люпин на зерно. Вирощують озиме жито також після озимої пшениці, ячменю і вівса, гороху, картоплі ранньої та середніх строків достигання і гречки. Розміщення озимого жита після зайнятих озимими на зелений корм, однорічними і багаторічними травами парів призводить до недобору врожаю внаслідок вилягання рослин.

В Україні  вирощують в Степу і озимий ячмінь після парової озимої пшениці зернобобових, баштанних, картоплі, кукурудзи. Вирощують його і в західних районах України після удобреної картоплі, кукурудзи на силос і зерно.

В свою чергу, озимі культури є добрими попередниками для просапних і зернобобових культур, а також для деяких зернових колосових.

Яра пшениця вирощується після картоплі, кукурудзи на силос і зерно, цукрових буряків, озимої пшениці, баштанних культур, гороху і. Гірші попередники – ярі зернові, сорго, суданська трава, а в посушливі роки – цукрові буряки і соняшник.

Ярий ячмінь має менш розвинену, ніж інші зернові культури, кореневу систему з відносно слабкою засвоювальною здатністю. Ячмінь добре реагує на післядію органічних і мінеральних добрив, які вносяться під попередник. Такі умови для нього створюють кукурудза на зерно і силос, озима пшениця, баштанні культури, горох, просо, цукрові буряки, картопля, льон. Дуже знижується його врожайність після ярого і озимого ячменю, соняшнику і суданської трави.

Овес порівняно з іншими зерновими менш вимогливий до грунтів завдяки добре розвиненій кореневій системі, яка має високу засвоювальну здатність. Він відіграє роль санітарної культури, являючись біологічним заходом боротьби з хворобами інших зернових культур. Можна розміщувати так, як озиму пшеницю.

Просо вимогливе до тепла і світла, на початку вегетаційного періоду дуже повільно розвивається, добре росте на чистих від бур’янів полях. Розміщують його по пласту багаторічних трав, після просапних (картопля, цукрові буряки), бобових культур і удобрених озимих. Гірші попередники для нього – ярі зернові.

Гречка добре росте при забезпеченні водою, негативно реагує на дуже кислі (рН — 4,5) грунти, здатна використовувати важкорозчинні фосфорні сполуки. ЇЇ у Степу та Лісостепу вирощують після просапних куль­тур, зернобобових і удобрених озимих, а на Поліссі –  після картоплі, льону, озимих, люпину на зерно. В південних районах Лісостепу і в Степу за умов достатнього зволоження гречку можна вирощувати у післяукісних посівах (після збирання озимих на зелений кори).

Горох і чину вирощують після кукурудзи на зерно і силос, картоплі, цукрових буряків, озимих зернових, гречки, ячменю. В підзонах достатнього і нестійкого зволоження лісостепових районів урожайність гороху після ячменю нижча, ніж після цукрових буряків. У підзоні недостатнього зволоження вищий урожай гороху мають після кукурудзи на зерно і силос та озимої пшениці, ніж після цукрових буряків. Проте після кукурудзи на зерно горох більше забур’янюється, особливо осотом. Урожайність гороху помітно знижується при частому вирощуванні його на одному полі.

Квасолю, кормові боби, сою, нут вирощують після озимих і просапних культур. Квасолю і сою не вирощують після соняшнику, тому що ці культури мають спільні хвороби.

Люпин вирощують на зерно, зелену масу і зелене добриво в сидеральному пару. Порівняно з іншими бобовими культурами він менш вимогливий до грунтової родючості і при відповідній агротехніці дає високі врожаї на бідних грунтах Полісся та в інших районах республіки за умови достатнього зволоження і освітлення. В сівозміні люпин розміщують після просапних і озимих культур на чистих від бур’янів полях. Не можна вирощувати люпин у повторних посівах і після цукрових буряків, тому що вони уражуються багатьма спільними хворобами і шкідниками.

Цукрові буряки в основних бурякосійних районах цукрові буряки розміщують після озимої пшениці. Доведено, що на врожайність буряків значно впливають не тільки попередники, а й передпопередники. У підзонах достатнього і нестійкого зволоження Лісостепу найвищі та стійкі врожаї цукрових буряків збирають у ланках із зайнятими парами і горохом. У посушливих районах цукрові буряки вирощують після озимої пшениці, яка розміщувалась після чорного пару або ранніх парозаймальних культур. Кращою сівозмінною ланкою для цукрових буряків в умовах достатнього зволоження є трав’яна (трави – озимібуряки). Задовільними в цих зонах визнані такі ланки: виковівсяна сумішка – озимі – цукрові буряки;кукурудза на зелений корм – озимі – цукрові буряки і, горох – озиміцукрові буряки. У західному Поліссі на дерново-підзолистих грунтах кращими ланками є конюшина – льон – озима пшениця – цукрові буряки та картопля – льон – озима пшениця – цукрові буряки.

Кукурудза в районах, більш забезпечених вологою, розміщується після озимої пшениці по зайнятому пару, багаторічних травах, зернобобових і кукурудзі. Можна висівати її після цукрових буряків і ячменю. В менш зволожених районах кукурудзу вирощують після озимих, попередниками яких були чорний і зайнятий пари, багаторічні трави першого року використання на один укіс, кукурудза на силос і зерно.

Менш вимоглива кукурудза, яка вирощується на зелений корм і силос. Після таких попередників, як озима пшениця, ячмінь, кукурудза на зерно і цукрові буряки, картопля та ін. вона забезпечує практично однакову врожайність зеленої маси. Тільки після соняшнику її врожайність помітно знижується.

Соняшник – кращими попередниками є озима пшениця, яка вирощується після чорного пару, кукурудзи на силос, зернобобових, картоплі. Дещо нижчі врожаї соняшнику мають після кукурудзи на зерно, повторної пшениці та ячменю. Культури, які висушують грунт на значну глибину (цукрові буряки, суданська трава) є поганими попередниками для соняшнику. Соняшник дуже чутливий до беззмінних і повторних посівів. Щоб запобігти ураженню хворобами, шкідниками і вовчком, соняшник потрібно повертати на попереднє місце не раніше, ніж через 7—9 років.

Картоплю в сівозміні вирощують після озимої пшениці або озимого жита, які розміщуються по пласту багаторічних трав, після цукрових буряків, післяукісних і післяжнивних посівів, люпину на зелений корм і добриво, баштанних і кормових культур. У повторних посівах картопля може уражуватися шкідниками і хворобами, погіршується якість бульб та їх зберігання.

Льон розміщують після конюшини, конюшини з тимофіївкою однорічного використання на 2 – 3 укоси, картоплі і після добре удобрених коренеплідних культур, озимих пшениці та жита, попередником яких був пласт багаторічних трав, а також після ярого ячменю і вівса, які вирощували після просапних культур. Щоб запобігти ураженню хворобами і заростанню посівів бур’янами, не слід повертати льон на попереднє поле раніше, ніж через 5-6 років.

Розміщення багаторічних  трав У перший рік життя багаторічні трави розвиваються повільно, заростають бур’янами і дають низький врожай. Тому найчастіше їх вирощують не в чистих посівах, а під покривом інших культур. За ступенем негативного впливу покривні культури можна розмістити в такому порядку: кукурудза на зелений корм, кукурудза в сумішці з горохом або ярою викою на зелений корм, просо, однорічні трави на зелений корм, ярі та озимі на зелений корм, яра пшениця, ячмінь, овес і озимі на зерно. Щоб послабити негативний вплив покривних культур на трави, норму висіву їх зменшують на 20—30%, крім проса, яке при зріджуванні посівів дуже забур’янюється. Слід зазначити, що кожна покривна культура певною мірою пригнічує висіяні під покрив багаторічні трави, знижує їхню урожайність.

загрузка...