Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Сімейне право

Сімейне право – це сукупність правових норм і приписів, які регулюють та охороняють особисті й пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї, та відносини усиновлення, опіки й піклування.

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України, Сімейний Кодекс, який складається із Загальної та Особливої частини, інші нормативно – правові акти та міжнародні договори.

Суб’єктами сімейного права можуть бути лише фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення.

Об’єктами сімейного права є майнові блага, особисті немайнові блага, дії у т.ч. послуги.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі актів цивільного стану.

Ознаки шлюбу:

1)                добровільність (згода обох);

2)                шлюбний вік;

3)                реєстрація шлюбу в установленому порядку;

4)                спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки;

Шлюбний вік для жінки – 17років, чоловіка – 18років, за рішенням суду – з 14 років.

У шлюбі не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення, а саме:

1)                рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра;

2)                двоюрідні брат і сестра, рідні тітка і дядько та племінник, племінниця;

3)                усиновлювач і усиновлений.

Заява про реєстрацію шлюбу подається особисто. Заявники повинні повідомити один одного про стан свого здоров’я. Через 1місяць реєструється шлюб.

Чоловік, дружина, мають такі права і обов’язки:

1)                на повагу до своєї індивідуальності, звичок і уподобань;

2)                фізичний і духовний розвиток, здобуття освіти, працю і відпочинок;

3)                обрання одного прізвища, або залишитись на дошлюбному;

4)                на розподіл обов’язків і спільне вирішення питань сім’ї;

5)                особисту свободу, припинення шлюбних відносин.

Особистою приватною власністю чоловіка, жінки є:

1)                майно, набуте ними до шлюбу;

2)                майно, набуте під час шлюбу, але на підставі договору дарування або порядку спадкування;

3)                майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому, їй особисто;

4)                речі індивідуального користування, коштовності, премії, нагороди…

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної  причини самостійного заробітку (навчання, догляд за дітьми, хвороби).

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на аліменти має той з подружжя, який є непрацездатним.

Подружжя може укладати шлюбний договір (контракт). Він регулює майнові відносини між подружжям, визначає їх майнові права та обов’язки. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Може укладатись як до шлюбу, так і після нього.

Кожен із подружжя має право на припинення шлюбу. Переважно  шлюб припиняється внаслідок смерті одного із подружжя або оголошення його померлим.

За життя подружжя шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання відбувається за спільною заявою одного (обох) з подружжя на підставі постанови Державного органу реєстрації актів цивільного стану, або за рішенням суду. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Недійсним є шлюб, зареєстрований:

1)                з особою, яка перебуває в іншому шлюбі;

2)                між особами прямої лінії споріднення;

3)                є недієздатною особою;

4)                якщо не було вільної згоди;

5)                фіктивним шлюбом;

6)                між усиновленим і усиновлювачем;

7)                між двоюрідними;

8)                з особою, що приховала тяжку хворобу;

9)                з особою, що не досягла шлюбного віку.

Права та обов’язки батьків і дітей грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Мати і батько мають рівні права і обов’язки щодо дитини.

Батьки мають право: особисто виховувати дитину, обирати форми і методи виховання і ін.

Дитина має право: звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки і піклування, інших державних органів, якщо досягли 14 років – право на звернення до суду.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10-ти років, визначається за згодою батьків, – після 10-ти і за її згодою.

Повнолітні син (дочка) зобов’язані піклуватись про батьків, виявляти турботу про них і надавати їм допомогу. Якщо вони її не надають, батьки мають право звернутись в суд.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду стягуються аліменти на утримання дитини в грошовій або твердій сумі.

При призначенні аліментів враховуються:

1)                стан здоров’я і матеріальний стан дитини;

2)                стан здоров’я і матеріальний стан платника аліментів;

3)                наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка (дружини), батьків, дочки, сина;

4)                інші обставини.

Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх, але непрацездатних дітей, при навчанні до (23років).

Діти повинні утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах сина чи дочки, здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленими можуть бути діти, яким не виповнилось 18 років. Дитину, яку не взяли батьки з пологового будинку, може бути усиновлена після досягнення двомісячного віку. Якщо при усиновленні виявиться, що дитина має брата (сестру), таких дітей не можна роз’єднувати.

Усиновлювачем може бути повнолітня дієздатна особа, і старша за усиновлюваного не менше як на 15 років.

Кількість дітей, яких може усиновити один усиновитель, не обмежується. Є категорії осіб, що не можуть бути усиновлювачами (недієздатні, наркомани, алкоголіки, БПМП).

Облік осіб, що бажають усиновити дитину ведеться відділами та управліннями, районних у містах Києві і  Севастополі державними адміністраціями, Міністерство освіти АКР, управліннями  освіти і Центром усиновлення дітей.

Щоб усиновити дитину – обов’язково потрібна згода батьків, якщо такі існують. Переважне право на усиновлення мають громадяни України, якщо таких немає, – то іноземці.

Обов’язково дотримується таємниця усиновлення, яка після досягнення повноліття дитини може бути розкрита.

Є випадки скасування усиновлення – склались нетерпимі стосунки, усиновлювач не знав про тяжкі хвороби на час усиновлення, за взаємною згодою та ін.

Опіка і піклування встановлюється над дітьми – сиротами і над дітьми, які з інших причин залишились без батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дітьми, яким не виповнилось 14 років;

Піклування – над дітьми віком від 14 до 18років.

Опікунами, піклувальниками дітьми можуть бути за їх згодою повнолітні, дієздатні особи.

Права та обов’язки опікуна:

1)                повинен виховувати дитину, піклуватись про фізичний, психічний, духовний розвиток;

2)                може вимагати повернення дитини, яку утримують без законних прав;

3)                не може перешкоджати спілкуванню з родичами, батьками дитини;

4)                обов’язки опікуна виконуються безоплатно.

На утримання дитини опікуну (піклувальнику) щомісячно виплачують кошти, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Матір, батька можуть позбавити батьківських прав якщо:

1)                не забрали дитину з пологового будинку без поважної причини і протягом 6-ти місяців не виявляли батьківського піклування;

2)                ухилялись від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини;

3)                жорстоко поводились з нею;

4)                є хронічними алкоголіками чи наркоманами;

5)                вдаються до експлуатації дитини, примушують жебракувати;

6)                засуджені щодо умисного злочину дитини.

Питання для самоконтролю та перевірки:

1. Назвіть види дієздатності фізичних осіб.

2. Скільки черг спадкування Вам відомі?

3. Які є умови укладання шлюбу?

4. Чим відрізняються поняття опіки та піклування?

5. Хто має обов’язкову частку в спадщині?

загрузка...