Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

СИСТЕМА ПРАВА. ПРАВОВІ НОРМИ: ОЗНАКИ, СТРУКТУРА ТА ВИДИ

Система права — це об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності, погодженості всіх юридичних норм і диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами права.

Для будь-якої держави право функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загальнообов’язкових правил поведінки.

У сучасному світі існують різні системи права, найпоширенішими з яких є: а) континентальна система права (у державах континентальної Європи);

б) система загального права, або англосаксонська чи прецедентна;

в) система мусульманського права.

Галузь права — це частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних спільністю предмета, методів правового регулювання.

Предмет правового регулювання – це сукупність суспільних відносин певного виду, а метод правового регулювання — це прийоми і засоби їх регулювання.

Підгалузь права — це частина галузі права, що об’єднує норми права, які регулюють суспільні відносини певного виду (наприклад, авторське право у галузі цивільного права).

Інститут права — це частина норм певної галузі чи підгалузі права, яка регулює конкретний вид чи сторону однорідних відносин. Інститути права можуть бути галузевими, які утворюються нормами однієї галузі права, та міжгалузевими, до яких входять норми декількох галузей права. Міжгалузевим є, наприклад, інститут права власності, що утворюється сукупністю норм, які належать до галузей цивільного, земельного, кримінального та деяких інших галузей права.

Норма права — це формально визначене, сформульоване або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки загального характеру, реалізація якого забезпечується державними примусовими заходами.

Норми права мають певну структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

У гіпотезі описуються обставини, вказуються умови, за яких вступає у дію норма, і зазначається, що саме нею слід керуватися за конкретної життєвої ситуації.

Диспозиція — частина правової норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка за наявності фактичних обставин, передбачених гіпотезою. Це — саме правило поведінки, це — відповідні права та обов’язки, врегульовані нормою права.

Санкція — це частина правової норми, що містить вказівки щодо юридичних наслідків порушення правила, зафіксованого в диспозиції. Ці наслідки можуть знайти вираз у різних формах: у визнанні недійсними певних дій, у примусі до здійснення певних дій, до майнової відповідальності тощо.

Види правових норм — це, по суті, їх класифікація, яка дає змогу краще визначити місце правових норм у системі права, полегшує правознавчу і поліпшує правотворчу діяльність. Правові норми можна класифікувати таким чином.

1.      За метою, предметом дії норм у регулюванні суспільних відносин:

—регулятивні (встановлюють права та обов’язки);

— правоохоронні (передбачають заходи примусу за порушення);

—зобов’язальні (наказують здійснювати позитивні дії);

—заборонні (забороняють розголошувати таємницю слідства);

—дефінітивні (закріплюють юридичні поняття);

—виключні (встановлюють винятки із загальних правил);

—спеціальні (поширюються лише на певну категорію осіб (наприклад, військовослужбовців, посадових осіб та ін).

2.      За предметом правового регулювання (за галузями права):

—конституційно-правові;

—цивільно-правові;

—адміністративно-правові;

—кримінально-правові;

—земельно-правові;

—сімейно-правові;

—фінансово-правові тощо.

3.      Залежно від того, чи встановлюються правила поведінки, права та обов’язки, чи регламентується порядок реалізації прав і обов’язків суб’єктів, процедура правової діяльності:

—матеріальні (встановлюють правила поведінки, права та обов’язки суб’єктів);

— процесуальні (регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, зафіксованих у матеріальних нормах права).

4.      За характером приписів:

—зобов’язальні (закріплюють обов’язки певних суб’єктів);

—заборонні (містять заборону щодо здійснення тих чи інших діянь);

—уповноважувальні (наділяють суб’єктів певними правами).

5.      За формою закріплення бажаної поведінки суб’єкта:

—категоричні, або імперативні (приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний (закритий) перелік прав та обов’язків суб’єктів і не допускають жодних відхилень від них);

—диспозитивні (встановлюють певні права та обов’язки суб’єктів, лише за згодою останніх допускають їх доповнення);

—рекомендаційні (встановлюють варіанти бажаної, але не обов’язкової поведінки);

—заохочувальні (встановлюють засоби заохочення за здійснення бажаних або корисних для держави і суспільства діянь).

Слід відрізняти систему права від системи законодавства.

Система законодавства — це сукупність чинних нормативно-правових актів певної держави, пов’язаних між собою і розподілених на галузі, інститути, та їх нормативно-правові акти. Система законодавства є способом зовнішнього прояву та існування системи права.

Нормативний акт — це акт, що містить норми права. Йому притаманні такі ознаки: він відображає державну волю та вміщує юридичні норми, видається компетентними органами, має юридичну силу, документально оформлюється, охороняється державою, розрахований на багаторазове використання.

Від нормативно-правових актів слід відрізняти індивідуальні правові акти — документи, які видані на підставі відповідного нормативно-правового акта задля вирішення конкретних справ, містять індивідуально-конкретні веління, розраховані на одноразове використання та не мають загального характеру. Такий акт обов’язковий для осіб, яким адресований (видача ордера на квартиру, виписка свідоцтва про народження, реєстрація підприємства).

Галузі законодавства збігаються в деяких випадках з галузями права (цивільне, кримінальне право), в інших — з підгалузями права (банківське, авторське право) чи міжгалузевими комплексами (морське законодавство, сільськогосподарське законодавство). Нормативний інститут — це сукупність нормативно-правових актів, що містять норми, які регулюють один вид суспільних відносин. Нормативний припис — це вимога, що висувається до суб’єктів права в тексті нормативно-правового акта.

За юридичною силою нормативні акти поділяться на закони та підзаконні акти.

Закон — нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, приймається вищим представницьким органом держави або безпосередньо населенням (референдумом); регулює найважливіші суспільні відносини. Скасувати закон або внести до нього зміни має право лише сам законодавчий орган.

Чільне місце серед законів посідає конституція.

Конституція — це основний закон держави, який встановлює конституційні засади, правовий статус людини, систему державних органів, територіальний устрій та інші принципи державного і суспільного життя. Конституція є ядром усієї системи права, має найвищу юридичну силу і верховенство.

Крім конституції країни є ще такі види законів: конституційні, органічні, звичайні.

Конституційні закони — це закони, що вносять зміни і доповнення до конституції. Вони, як і конституція, приймаються кваліфікованою більшістю голосів депутатів або шляхом референдуму.

Органічні закони закріплюють порядок організації і функціонування певного державного органу.

Звичайні закони регулюють усі інші суспільні відносини і приймаються більшістю депутатів від складу парламенту.

Усі закони мають вищу юридичну силу, що означає таке:

а)      ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати за кони, змінювати чи відміняти їх;

б)      усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;

в)      у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону;

г)       тільки законодавчий орган може потвердити чи не потвердити прийняття закону в разі повернення його президентом країни при відкладному вето.

На підставі законів, з метою їх конкретизації компетентними органами, приймаються підзаконні нормативні акти, спрямовані на виконання законів. В Україні до них належать нормативно-правові укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення та постанови Автономної Республіки Крим, її уряду; накази, інструкції та розпорядження міністерств, відомств, держкомітетів та інших центральних органів державної влади, рішення органів місцевого самоврядування; нормативні акти місцевої державної адміністрації, накази, інструкції, розпорядження адміністрацій державних підприємств, установ, організацій.

Чинне законодавство охоплює велику кількість нормативно-правових актів і є багатоплановим. Для полегшення практики його застосування використовується систематизація нормативних актів, яка забезпечує доступність законодавства для населення, юридичних і посадових осіб.

Систематизація нормативних актів — це діяльність з упорядкування та удосконалення нормативних актів, зведення їх до певної внутрішньо узгодженої системи.

Основними формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.

Кодифікація — це систематизація законів та інших нормативних актів, що регулюють певну галузь суспільних відносин. Найпоширенішим кодифікаційним актом є кодекс.

Кодекс — це законодавчий акт, у якому зосереджені й систематизовані норми права, правові інститути, що регулюють певну сферу суспільних відносин, як правило, щодо певних галузей права (цивільний кодекс, карний кодекс, земельний кодекс та ін.). Можуть прийматися кодекси з окремих найбільш значимих правових інститутів (водний кодекс, повітряний кодекс, кодекс про надра, митний кодекс та ін.).

Прийняття кодексів може бути лише офіційним, тобто здійснюватися уповноваженим на це органом, наприклад Верховною Радою України. Але саме видання, перевидання їх може бути й не офіційним (наприклад, здійснюватися комерційним приватним видавництвом).

Інкорпорація — це систематизація, видання збірників нормативних актів, коли За основу беруться зовнішні ознаки матеріалів (хронологія, розташування актів за алфавітом, за предметом правового регулювання тощо).

Загальна характеристика основних галузей права України.

У системі права визначальне місце посідає конституційне право, яке часто називають державним.

Конституційне право — галузь права, предметом якого є: регулювання основ державного і суспільного ладу, прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; правовий статус Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прокуратури, правосуддя; територіальний устрій України; державні символи тощо. Основним джерелом конституційного права є Конституція України, конституційні та інші закони.

Цивільне право — галузь права, яка включає правові норми, що регулюють майнові відносини (наприклад, право власності, відшкодування збитків) та пов’язані з ними немайнові відносини (авторське право), а також відносини суто особисті (захист честі, гідності, ділової репутації). Найважливішим нормативно-правовим актом цієї галузі є Цивільний кодекс України.

Трудове право — галузь права, норми якої регулюють трудові відносини між працівниками і власником або органом, уповноваженим власником, щодо укладення трудового договору, його розірвання, умов праці та її охорони, часу праці і часу відпочинку, порядку Розгляду трудових спорів тощо. Основним нормативним актом цієї галузі є Кодекс законів про працю України.

Сімейне право — галузь права, норми якої регулюють порядок, умови реєстрації і розірвання шлюбу, права та обов’язки подружжя, стосунки між дітьми і батьками тощо. Ці норми в основному зосереджені у Кодексі про шлюб і сім’ю України.

Фінансове право — галузь права, яка регулює питання державного бюджету, діяльності банків, податкової системи тощо і для якої характерним об’єктом регулювання є гроші та цінні папери.

Земельне право — система правових норм, що регулюють відносини щодо використання та охорони земель, їх режиму тощо. Основним джерелом цієї галузі права є Земельний кодекс України.

Аграрне право — галузь права, якою регулюються суспільні відносини, що складаються у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, збереження, реалізації, а також форми і порядок організації сільськогосподарських підприємств, селянських і фермерських господарств.

Екологічне право — система норм, що регулюють суспільні відносини, спрямовані на збереження, відновлення сприятливих природних умов, охорону навколишнього середовища, збереження рослинного і тваринного світу.

Адміністративне право — галузь права, норми якої регулюють управлінські відносини державних органів, діяльність виконавчо-розпорядчого характеру, встановлюють склад адміністративних правопорушень, порядок і види адміністративних стягнень. Основним джерелом адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Кримінальне право — сукупність юридичних норм, що визначають злочинність діянь, їх караність, обставини, що пом’якшують і обтяжують вину, звільняють від покарання, окреслюють коло злочинів, види і міру покарання за них тощо. Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України.

Усі зазначені галузі права вважаються галузями так званого І матеріального права, оскільки регулюють суспільні відносини, так би мовити, у статиці.

Але для правильного застосування норм права необхідні відповідні процедури, процесуальні норми, які складають цивільне процесуальне право та кримінально-процесуальне право.

Цивільне процесуальне право — галузь права, що регулює порядок розгляду та вирішення судом цивільних справ і виконання судових рішень. В основу його покладено Цивільний процесуальний! кодекс України.

Кримінально-процесуальне право — галузь права, норми якої регулюють діяльність, пов’язану з порушенням кримінальних справ, попереднім розслідуванням злочинів І розглядом кримінальних справ у судових інстанціях. Основним джерелом кримінально-процесуального права є Кримінально-процесуальний кодекс України.

Міжнародне право — система правових норм, що регулюють взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) чи між громадянами різних країн та їх об’єднаннями (міжнародне приватне право). Міжнародне право не належить до системи внутрішнього права, а складається на основі міждержавних угод. Норми міжнародного права набувають сили в країні лише за умов офіційного визнання цією країною відповідної міжнародної угоди.

загрузка...