Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Спадкування

Спадкове право – це сукупність цивільно – правових норм, що встановлюють порядок переходу прав і обов’язків померлої особи за правом спадкування.

Спадкування – це перехід майнових прав і обов’язків померлої особи (спадкодавця ) до інших осіб ( спадкоємців ).

Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті власника, називаються спадкоємцями. Майно, що залишилось після смерті власника, називається спадковим майном чи спадщиною. Спадщина відкривається тільки після смерті громадян.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті особи, або оголошення його померлим, яке набирає законної сили після рішення суду.

Місцем відкриття спадщини – це останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна чи основної його частини.

Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування: за законом і за заповітом.

Спадкування за законом відбувається, коли:

  1. заповіту немає;
  2. заповіт визнано недійсним;
  3. спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини, або відмовились її прийняти.

Спадкоємці за законом приймають спадщину в порядку черги. Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено 5 черг спадкування.(Див. табл.№2)

Таблиця №2

№ черги Спадкоємці даної черги
1 Діти; той  із подружжя, що залишився; батьки
2 Рідні брати та сестри; баба та дід з обох сторін
3 Рідні дядько і тітка
4 Особи, що прожили з спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 – ти років
5 Інші родичі до шостого ступеня споріднення.

У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки прирівнюються до родичів за походженням.

Для захисту деяких категорій осіб встановлюється обов’язкова частка в спадщині, яку мають: неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця; непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Ці особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Заповіт – це особисте розпорядження особи стосовно свого майна на випадок смерті.

Умови складання заповіту:

  1. заповіт укладається тільки дієздатною особою;
  2. укладається у відповідній формі;
  3. зміст заповіту повинен відповідати законодавству.

Заповіт повинен укладатися в письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладання. Він має бути власноручно підписаним і нотаріально засвідченим. Цивільний кодекс регулює укладання секретного заповіту, зміст якого відомий тільки заповідачу. Особа може залишити своє майно за заповітом будь – якій особі.

Цивільне законодавство встановлює суворі обмеження щодо спадкоємців. Зокрема, усуваються від спадщини особи, які:

1. умисно позбавили життя спадкодавця чи будь – кого з можливих спадкоємців;

2. умисно перешкоджали спадкоємцеві скласти заповіт чи скасувати його на свою користь;

3. батьки після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав;

4. батьки, діти, які ухилялись від своїх обов’язків щодо утримання спадкодавця.

Спадкоємцям, які прийняли спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.

загрузка...