Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

СТАТИСТИКА НАСЕЛЕННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Статистика населення вивчає та оцінює закономірності демографічних процесів природного, механічного та соціального руху населення, яке мешкає на певній території, за певний час.

Природний рух — процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлученість).

Механічний рух— процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміграція, іміграція).

Соціальний рух — процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).

Визначальним параметром населення є його чисельність. Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що провадяться в Україні не частіш як раз на 10 років, а в міжпереписний період — це результати оцінок, тобто розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.

Наявне населення (НН) — це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення (ПН) — це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Водночас враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні. Тимчасово проживаючі (ТП) — особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають в даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців). Тимчасово відсутні (ТВ) — особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

Зазначені категорії населення пов’язані між собою:

НН = ПН — ТВ + ТП, або ПН = НН — ТП + ТВ.

Чисельність постійного та наявного населення по-різному використовується як для визначення демографічних показників, так і для розрахунку народногосподарських потреб. На підставі чисе­льності постійного населення обчислюють потреби в житловому будівництві, забезпеченості шкільними та дошкільними закладами тощо. Чисельність наявного населення є основою для визначення необхідного обсягу житлово-комунальних послуг, послуг торговельної мережі, транспорту та зв’язку, побутової та туристичної сфер, медичних та культурних закладів тощо.

Зазначені показники чисельності (ПН і НН) різняться також за своїм статистичним призначенням. Постійне населення використовується з метою визначення складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окремих груп (демографічне навантаження). Чисельність наявного населення пок­ладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху.

Чисельність населення вивчається за його статево-віковим складом, шлюбним станом, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення характеризується часткою та співвідношенням чоловіків і жінок. Показником збалансованості статі є коефіцієнт навантаження однієї статі іншою Kнm(F), що подається в розрахунку на 1000 осіб:

нm=     або     навпаки: KнF = ,

де S m, S F — чисельність чоловічого та жіночого населення станом на початок року.

Віковий склад населення подається у вигляді ряду розподілу його чисельності (в абсолютному або відносному вираженні) за віком, а саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження.

Групування складаються за одно-, п’яти- та десятирічним інтервалом, залежно від вікової групи населення. Для молодших груп населення віком 0—4 роки застосовується однорічний інтервал, оскільки біологічні особливості їх існування та виживання в окремих роках різні. Для середніх та старших груп населення застосовується п’ятирічний інтервал. Іноді для старших груп віком від 70 років+ користуються десятирічним інтервалом, якщо насиченість цих груп населення незначна. Виокремлюються також типові групи населення за їх соціальним змістом — контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю у процесі відтворення) — демографічні покоління (діти, батьки, прабатьки).

Вирізняють такі контингенти населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0—2 роки), дитсадковий (3—6 років), дошкільний (1—6 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти — 7—14 років та підлітки — 15—17 років), дітородний контингент жінок (15—49 років), працездатний контингент (16—54 роки для жінок, 16—59 років для чоловіків), допрацездатний (0—15 років), післяпрацездатний (55 років+ для жінок, 60 років+ для чоловіків).

Визначаються частки окремих вікових груп, контингентів, демографічних поколінь у загальній чисельності населення, у межах окремої статі та за місцем проживання. Прикладом є коефіцієнт старіння населення, що характеризує частку, % осіб, які досягли і перетнули перший поріг старості (60 років) у загальній чисельності населення:—

d60+= .

Співвідношення окремих поколінь характеризують коефіцієнти демографічного навантаження, які подаються в розрахунку на тисячу населення, тобто у проміле (‰):

  • загальний коефіцієнт демографічного навантаження

Кн. заг;

  • коефіцієнт навантаження дітьми

;

  • коефіцієнт навантаження особами старше працездатного віку

.

На підставі вікового розподілу населення визначають його середній, модальний і медіанний вік. Середні показники розраховують за відповідними формулами для інтервального ряду розподілу, де варіантами  є середини вікових інтервалів, а вагою — чисельність кожної вікової групи або її частка.

Чисельність населення зазнає змін у часі внаслідок його відтворення (природного руху) та міграції. Тому загальний абсолютний приріст (скорочення) чисельності населення розкладається на природий приріст  та механічний . Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою:

= NM,

де  — природний приріст чисельності населення за період (рік); N — чисельність народжених за період (рік); М — чисельність померлих за той самий період. Отже,  може набувати додатних та від’ємних значень або дорівнювати нулю. Тривале зберігання від’ємного приросту може призвести до депопуляції насе­лення регіону.

Абсолютну чисельність померлих, народжених, а також одружених та розлучених подають у розрізі статі, віку, за видами поселень та регіонами. На їх підставі розраховують відносні показники природного руху (коефіцієнти інтенсивності та порівняння протилежних явищ). До групи останніх належить коефіцієнт життєвості (Покровського): .

Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей. Також обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів: , D — кількість одружених; С — кількість розлучених пар за рік.

Інтенсивний аналіз здійснюється на підставі відповідних коефіцієнтів інтенсивності (смертності, народжуваності, шлюбності, розлученості) та коефіцієнта природного приросту, які визначаються в розрахунку на 1000 населення (‰).

Залежно від того, відносно якої сукупності населення виявляється інтенсивність демографічного процесу, розрізняють такі коефіцієнти інтенсивності: загальні (відносно всього населення регіону або виду поселення), спеціальні (відносно сукупності населення, яка продукує процес), часткові (відносно окремої вікової групи чи вікового контингенту), сумарні (використовуються під час дослідження плідності, шлюбності та розлученості).

Кожний із зазначених коефіцієнтів має своє призначення та сутність залежно від демографічного процесу, силу якого вони характеризують. Проте показники, що належать до однієї групи, мають спільний алгоритм розрахунку, тому можуть бути подані в системі:

Загальні коефіцієнти:

смертності , шлюбності с = ,

народжуваності n = , розлучуваності d = .

Загальні коефіцієнти показують, скільки в середньому померлих або народжених (одружених чи розлучених) припадає на 1000 осіб середнього населення за період, що розглядається. Як правило, це однорічний період, тому у знаменнику подається середньорічне населення , яке розраховується за середньою арифметичною простою (у разі, коли відомі дані про чисельність насе­лення на початок  та кінець року ) або за середньою хронологічною (коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу) (див. тема 4).

Спеціальні коефіцієнти смертноситі обчислюються окремо для кожної статі:

; ,

де ,  — відповідно коефіцієнти смертності жінок та чоловіків. На їх підставі можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зважену на частку чоловіків та жінок в усьому населенні.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності обчислюється в розрахунку на 1000 жінок дітородного віку і називається коефіцієнтом плідності:

,

де — середньорічна чисельність жінок у віці 15—49 років.

Спеціальні коефіцієнти шлюбності та розлучуваності розраховуються окремо для кожної статі стосовно населення шлюбоздатного віку (15 і більше років).

Наприклад, для чоловіків:

; .

Інтенсивність процесів природного руху в окремих х-вікових групах визначають часткові коефіцієнти:

смертності mx = ,

де  — кількість померлих за рік у х-віковій групі, — середньорічна чисельність населення х-вікової групи;

народжуваності (плідності) Fx = , показують, скіль­ки народжених припадає на 1000 жінок кожної х-вікової групи ();

шлюбності ; розлучуваності .

На підставі вікових (часткових) коефіцієнтів плідності та шлюбності визначаються відповідні сумарні коефіцієнти:

плідності = , де h — довжина вікового інтервалу (5),  показує, скільки дітей може народити в серед­ньому одна жінка за існуючого режиму плідності, якщо вона проживе весь дітородний період. Сумарний коефіцієнт обчислюється як сума вікових коефіцієнтів плідності. Оскільки останні розраховуються в проміле, то для обчислення плідності в середньому на одну жінку сума коефіцієнтів ділиться на 1000. Якщо Fx обчислюються за 5-річними віковими інтервалами, то їх сума помножується на 5;

шлюбності , показує, скільки разів кожна людина візьме шлюб за все своє життя.

Окремо обчислюється показник смертності немовлят — смертність дітей віком до одного року, оскільки інтенсивність їх смертності значно вища, ніж у наступних вікових групах. Коефіцієнт смертності немовлят має також особливості розрахунку через те, що частина немовлят, померлих в поточному році, народилась у попередньому календарному році. Тому формула кое­фіцієнта смертності немовлят набирає вигляду:

,

де — чисельність померлих дітей до 1 року в році спостереження; N, N–1 — кількість народжених відповідно в поточному та попередньому календарному році; a, b — частка померлих дітей серед народжених відповідно в кожному році. Оскільки ймовірність померти в році народження більша, то
a > b і, залежно від співвідношення померлих немовлят в ранньому та пізньому періодах, набуває значень: a = 2/3, або
a = 3/4 чи 4/5 (b = 1/5).

Окремо визначається коефіцієнт смертності немовлят у межах статі.

Розглянута система показників природного руху певною мірою відбиває процес відтворення населення. Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту  : kе = nm. На підставі kе визначається напрям відтворення населення, а саме: відтворення може бути розширеним, якщо kе > 0, простим, якщо kе = 0; звуженим, якщо kе < 0.

Механічний рух — це переміщення людей через кордони регіону, яке пов’язано із зміною їх місця проживання. У результаті переміщення змінюється не лише чисельність населення на території прибуття або вибуття мігрантів, а і його структура.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внутрішня міграція, — міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньорегіональну (у межах області, Автономної Республіки Крим) та міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) — міграційні потоки перетинають державні кордони: країни близького зарубіжжя (країни СНД та країни Балтії) і країни далекого зарубіжжя. Кожний із зазначених видів міграції поділяється на короткострокову та довгострокову. Джерелом інформації про механічний рух населення є дані поточного обліку.

Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції. Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих П та вибулих В і характеризує обсяг міграційних потоків за рік: ВМ = П + В.

Сальдо міграції характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:  = П – В. Розраховується також статево-вікова структура сальдо міграції, сальдо міграції міського та сільського населення.

Окремо визначаються показники інтенсивності міграційних процесів, що подаються у проміле.

Загальні коефіцієнти міграції обчислюють щодо всього населення. Це коефіцієнти: прибуття і вибуття; рухомості (валової міграції) та механічного приросту.

Коефіцієнти прибуття і вибуття подаються відповідно в такому вигляді:

KП = 1000; KВ = 1000, показують, скільки прибулих (вибулих) припадає в середньому на кожну тисячу населення.

Коефіцієнт рухомості (валової міграції), ‰, запишеться так:

Kр = 1000,     або     Kр = KП + KВ.

Коефіцієнт механічного приросту чисельності населення
(‰ пункти) характеризує його інтенсивність і визначається так:

Kм =      або     Kм = KПKВ проміле пунктів.

Спеціальні коефіцієнти міграції визначаються для окремих контингентів або груп населення, наприклад окремо для чоловіків та жінок; для працездатного населення, а також для тих, чий вік перевищує встановлену межу працездатності або ще не досяг її, для сільського та міського населення.

Часткові коефіцієнти міграції визначаються окремо для кожної вікової групи мігрантів.

Розраховується також середній вік мігрантів у цілому та в межах статі, за видами поселень та видами міграції.

[16; 27; 34]

Відтворення населення — зміна в чисельності та складі населення за рахунок його природного приросту.

Депопуляція населення — процес систематичного скорочення чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик.

Демографічне навантаження — співвідношення чисельності окре­мих демографічних поколінь.

Демографічні покоління — вікові групи населення, які різняться за участю у процесі відтворення, а саме: діти (0—14 років), батьки (15—49 років), прабатьки (50 років і старші).

Демографічне старіння — процес підвищення частки осіб старшого віку за рахунок скорочення молодших вікових груп.

Дітородний контингент — чисельність жінок, які перебувають у репродуктивному віці 15—49 років.

Шлюбний стан — стан перебування у шлюбі або неперебування (розлучений, удівець).

  1. 1. Як відрізняються категорії постійного та наявного населення за своїм статистичним призначенням?
  2. 2. Як співвідносяться між собою коефіцієнти демографічного навантаження та в чому їхня сутність?
  3. 3. Назвіть складові загального абсолютного приросту населення та яка з них характеризує процес відтворення.
  4. 4. У чому полягає особливість визначення смертності немовлят?
  5. 5. Чи можна дістати сумарний коефіцієнт плідності безпосереднім підсумуванням відповідних часткових коефіцієнтів?

План практичного заняття

  1. Визначення статевого складу населення за віковими контингентами та демографічними поколіннями.
  2. Розрахунок показників демографічного навантаження та старіння населення. Оцінка рівня старіння за міжнародною шкалою.
  3. Визначення та аналіз загальних та спеціальних коефіцієнтів природного руху населення.
  4. Оцінка інтенсивності міграційних процесів на підставі розрахунку загальних коефіцієнтів.

Навчальні завдання

  1. Населення регіону протягом року зазнало таких змін, тис. осіб:
Прибуло на постійне місце проживання 5
у тому числі отримали статус біженців 1
Вибуло на термін до 6 місяців 2
Народилось немовлят 16,2
У тому числі живими 16,0
Померло людей 23,0
Одружилось пар 14,0
Розлучилось пар 8,0
На початок року чисельність населення становила 230,0

Визначіть середньорічну чисельність наявного населення.

Відповідь. 228 тис осіб.

2. За наведеними далі даними визначіть коефіцієнт старіння населення кожної країни та коефіцієнти демографічного навантаження дітьми та особами старшого віку. Порівняйте рівні показ­ників в межах двох країн та зробіть висновки щодо ступеня старіння населення двох країн.

Вікова група, років Чисельність населення, млн
Країни
Європи
Країни
Азії
0—14 9,2 10,2
0—15 10,0 11,0
15—49 25,3 26,0
Усього осіб:
працездатного віку 28,2 30,0
післяпрацездатного віку 11,8 4,0

Відповідь. 326,2 ‰; 23, 6 ‰.

3. Смертність населення за рік характеризується даними:

Вікова група, років
Середньорічна чисельність
населення, тис. осіб
Часткові коефіцієнти
смертності, ‰
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
0—14 18 16 1,5 1,0
15—49 36 35 6,0 2,2
50 + 26 39 52,5 40,0

Визначіть спеціальні та загальні коефіцієнти смертності населення регіону. Порівняйте рівні чоловічої та жіночої смертності.

Відповідь. 20,1 ‰; 19,2 ‰.

4. Віковий розподіл жінок, одружених протягом року за їх шлюбним станом, тис. осіб.

Вікова група,
років
Усього
населення
Усього зареєст­ровано шлюбів У тому числі
ніколи не перебували у шлюбі вдови розведені
15—19 100 3,0 2,9 0,1
20—50 657 13,5 9,0 0,2 4,3
50 і старші 387 1,5 0,1 0,8 0,6
Разом 1144 18,0 12,0 1,0 5,0

1) Визначіть структуру населення за їх шлюбним станом в цілому та в межах вікових груп;

2) Обчисліть часткові та спеціальні коеціфієнти шлюбності жінок.

Зробіть висновки.

Відповідь. 15, 7 ‰.

5. Далі наведено розподіл одружених пар за тривалістю перебування у шлюбі

Тривалість перебування у шлюбі, років Кількість розлучених пар
до 1
0,4
1—4 1,5
5—9 1,7
10—14 3,5
15—19 3,3
20 і старші 1,6
Разом
12,0

Середньорічна чисельність населення регіону становила 2609 тис. осіб., у тому числі шлюбоздатного віку — 2143 тис. осіб.

1)   Визначіть модальну тривалість перебування у шлюбі, користуючись щільністю розподілу розлучених пар.

2)   Обчисліть загальний та спеціальний коефіцієнти розлучуваності. Результати проаналузуйте.

6. За наведеними нижче даними визначіть спеціальний коефіцієнт народжуваності та сумарний коефіцієнт плідності жінок регіону, а також плідність жінок у віці 30 років і старших.

Вікова група, років Чисельність новонароджених
загальна, тис. осіб на 1000 жінок вікової групи
до 20 41,2 32,5
20—24 110,3 87,0
25—29 63,4 51,8
30—34 28,8 23,8
35—39 11,5 7,8
40—44 2,2 1,6
45—49 0,1 0,1

Відповідь. 1,023; 27,7 ‰.

7. Міждержавна міграція населення за рік характеризується даними, тис. осіб.:

Країни Прибуло Вибуло
СНД
66,0 98,0
Балтії 0,8 0,5
Далекого зарубіжжя 5,2 50,5

Середньорічна чисельність наявного населення становила 50 млн осіб. Визначіть:

1) структуру емігрантів та імігрантів за країнами міждержавного руху;

2) сальдо міграції в абсолютному та відносному виразі;

3) коефіцієнти прибуття, вибуття та рухливості.

Зробіть висновки щодо інтенсивності процесів еміграції та іміграції.

В таблиці наведено дані про населення регіону в розрізі окремих вікових груп:

Групи населення
за віком
Чисельність населення станом на 01.01 року, млн осіб Чисельність померлих
за рік,
тис. осіб
Середньорічна чисельність населення,
млн осіб
Коефіцієнт смертності, ‰
попереднього поточного
Допрацездатний 11,0 10,4 13 10,7 1,2
Працездатний 29,4 29,6 207 29,5 7,0
Післяпрацездатний 11,4 12,0 570 11,7 48,7
У цілому 51,8 52,0 790 51,9 15,2

Відомо, що протягом попереднього року народилось 470 тис. немовлят у жінок дітородного віку, чисельність яких становила 12,8 млн осіб.

Визначіть рівень демографічного старіння населення регіону та показники, що характеризують:

1)   загальний та повіковий рівень смертності;

2)   загальний рівень народжуваності та плідності, коли відомо, що частка жінок дітородного віку в загальній чисельності населення становить 25 %.

Рівень демографічного старіння характеризує коефіцієнт , який обчислюється на підставі чисельності населення станом на початок року. Так, за станом на початок поточного року =
= (12 : 52) · 100 = 23 %, що за рівнем міжнародної оціночної шкали свідчить про надзвичайно старе населення (18 % і більше).

Інтенсивність демографічних процесів смертності та народжуваності визначається за допомогою відповідних показників, у знаменнику яких використовується середньорічна чисельність населення , що обчислюється формулою середньої арифметичної простої. Середня чисельність населення за по-
передній рік становить: = (51,8 + 52,0) : 2 = 51,9 млн осіб. Аналогічно визначається середньорічна чисельність населення в кожній віковій групі. Результати розрахунку наведено в передостанній графі.

Загальний рівень смертності населення регіону становить  =
= (790 : 51900) · 1000 = 15,2 ‰, тобто на кожну тисячу населення припадає в середньому 15 померлих, що свідчить про високий рівень смертності (15‰ і більше). Аналогічно розраховуються часткові коефіцієнти смертності по кожній віковій групі. Так, у допрацездатному віці рівень смертності становив  = (13 : 10700) ×
× 1000 = 1,2 ‰. Решта коефіцієнтів смертності подано в останній графі.

Рівень плідності жінок вимірюється спеціальним коефіцієнтом народжуваності , який в попередноьму році становив  =
= (470 : 12800)  ·1000 = 36,7 ‰. Отже, на кожну тисячу жінок дітородного віку припадало в середньому 37 новонароджених за рік. Користуючись взаємозв’язком між загальним та спеціальним коефіцієнтами народжуваності, можна визначити рівень народжуваності в регіоні в цілому:  = 36,7 · 0,25 =
= 9,18 ≈ 9,2 ‰, тобто на кожну тисячу населення за рік народжувалось в середньому 9 немовлят.

загрузка...