Статистика ресурсів і ефективності сільсь¬когосподарського виробництва
1.Статистика основних засобів.
2.Статистика енергетичних ресурсів.
3.Система статистичних показників виробничого устаткування.
4.Показники механізації і електрифікації сільського господарства.
5.Статистика чисельності, складу і руху робочої сили.
6.Статистика продуктивності праці.
7.Статистика собівартості продукції.
1. Статистика основних засобів
За функціональним призначенням засоби виробництва поділяють на засоби праці (основні засоби виробництва) і предмети праці (оборотні засоби).
Основні засоби обліковують як у натуральній формі, так і у вартісному виразі. Облік основних засобів у натуральних одиницях характеризує їх кількість і потужність. Вартісна оцінка дає змогу визначити загальний обсяг і структуру основних засобів, вивчати відтворення їх, ефективність використання тощо.
Протягом тривалого періоду використання основних засобів вартісна оцінка їх змінюється внаслідок того, що вони зношуються фізично і змінюються умови їх виробництва. Це зумовлює застосування кількох видів вартісної оцінки основних засобів: 1) за повною первісною (балансовою) вартістю; 2) за первісною вартістю без величини зносу; 3) за повною відновною вартістю; 4) за відновною вартістю без величини зносу.
У процесі виробництва основні засоби поступово зношуються. Розрізняють фізичний і моральний знос. Фізичний знос – це матеріальне спрацювання основних засобів у процесі використання їх. Моральний знос – це дострокове вибуття основних засобів з виробничого процесу внаслідок появи нових, більш ефективних засобів.
В економічному аналізі широко застосовують показники фондозабезпеченості господарства і фондоозброєності праці.
2. Статистика енергетичних ресурсів
Енергетичне устаткування складається з двох частин: 1) двигунів; 2) засобів передачі енергії, трансформаторів, електроапаратів, освітлювальної апаратури для виробничих потреб.
Вихідним показником статистики енергетичного устаткування є наявність його на певну дату або в середньому за певний період. Наявність енергетичного устаткування визначають за натуральними (фізичними) одиницями, а також з урахуванням потужності.
Потужність енергоресурсів сільського господарства вимірюють у кінських силах і кіловатах. Перерахунок потужності з кінських сил у кіловати здійснюють за коефіцієнтом 0,736, а з кіловатів у кінські сили – 1,36. Потужність деяких двигунів вимірюють у кіловольт-амперах (1 кВ ´ А = 0,8 кВт).
Сумарна потужність енергоресурсів, що використовуються на виробництві, дорівнює потужності первин них двигунів, включаючи робочу худобу, мінус потужність первинних двигунів, що обслуговують електрогенератори, плюс потужність електродвигунів, електроапаратів, електроосвітлювальної апаратури.
Структуру енергоресурсів визначають як питому вагу потужності окремих видів двигунів у загальній потужності.
Найбільш поширеними відносними показниками використання двигунів є коефіцієнта екстенсивного, інтенсивного і інтегрального навантаження.
3.Система статистичних показників виробничого устаткування.
Сільськогосподарські машини класифікують за технологічним призначенням і способом агрегатування. За технологічним призначенням машини поділяють на такі групи: для обробітку грунту, сівби, внесення добрив, догляду за посівами, збирання врожаю, боротьби з шкідниками і хворобами; меліоративні машини; машини для тваринницьких ферм; навантажувачі тощо. За способом агрегатування розрізняють самохідні, стаціонарні, причіпні, навісні машини.
Серед сільськогосподарських машин значну питому вагу мають трактори, комбайни і автомобілі.
Показники кількості та використання тракторів.
Середню спискову кількість тракторів визначають як відношення загальної кількості тракторо-днів за списком до кількості календарних днів; середню кількість тракторів, що працювали, – як відношення загальної кількості фактично відпрацьованих тракторо-днів до кількості днів роботи у звітному періоді.
Використання тракторів вивчають за кількістю відпрацьованого часу і обсягом виконаних робіт. Відпрацьований час обліковують у тракторо-днях, тракторо-змінах, тракторо-годинах. Коефіцієнт змінності роботи тракторного парку визначають як відношення загальної кількості відпрацьованих тракторо-змін до загальної кількості відпрацьованих тракторо-днів.
4.Показники механізації і електрифікації сільського господарства.
Рівень механізації окремих робіт обчислюють як відношення обсягу роботи, виконаної за допомогою механізованих засобів, до загального обсягу виконаної роботи. Рівень комплексної механізації у рослинництві визначають відношенням комплексно механізованих робіт до загального обсягу робіт згідно з технологічною картою вирощування певної сільськогосподарської культури. Загальний обсяг робіт виражають в умовних гектарах. Рівень комплексної механізації можна також обчислити як відношення посівної площі, на якій застосована комплексна механізація, до всієї посівної площі.
У тваринництві рівень комплексної механізації визначають відношенням поголів’я тварин на фермах з комплексною механізацією до всього поголів’я тварин даного виду.
5.Статистика чисельності, складу і руху робочої сили.
Спискову кількість працівників реєструють на підприємстві щодня. У вихідний або святковий день спискова кількість їх дорівнює показнику за попередній робочий день.
Середньоспискову кількість працівників за місяць обчислюють діленням загальної кількості працівників за всі календарні дні місяця на кількість календарних днів у місяці. Середньоспискову кількість працівників за квартал визначають за формулою середньої арифметичної простої з місячних даних. Так само обчислюють середньоспискову кількість працівників за рік.
При вивченні руху робочої сили визначають абсолютні і відносні показники обороту робочої сили за кількістю прийнятих на роботу, обороту робочої сили за кількістю звільнених з роботи і плинності робочої сили.
6.Статистика продуктивності праці.
Продуктивність праці – це здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції за одиницю часу. Підвищення продуктивності праці – загальний економічний закон розвитку суспільного виробництва.
Рівень продуктивності праці визначають співвідношенням між кількістю виробленої продукції і затратами робочого часу. Розрізняють прямі і обернені показники продуктивності праці.
У процесі аналізу продуктивності праці широко застосовують індексний метод. Розрізняють натуральні, трудові і вартісні індекси продуктивності праці.
7. Статистика собівартості продукції
Витрати на виробництво продукції групують за економічними елементами або за статтями.
Розподіл витрат за елементами використовують для обгрунтування нормативів оборотних засобів, визначення чистої продукції галузі і національного доходу країни.
Групування витрат за статтями використовують для контролю за виконанням фінансового плану, виявлення резервів зниження собівартості продукції.
Структуру собівартості продукції визначають як питому вагу окремих статей витрат у загальній сумі витрат на виробництво даного виду продукції або групи продуктів. Порівнюючи фактичну і планову структури собівартості продукції, встановлюють вплив кожної статті витрат на зміну рівня собівартості.
Виконання плану і динаміку собівартості продукції вивчають за допомогою індивідуальних і загальних індексів.