Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

СТАТИСТИКА РИНКУ ПРАЦІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Ринок праці — органічна складова ринкової економіки, яка є механізмом розподілу та перерозподілу суспільної праці за сферами та галузями економіки, видами і формами економічної діяльності. Основні елементи цього механізму — попит, пропозиція, кон’юнктура, резерв робочої сили.

Ринок праці набирає вигляду постійно змінюваного попиту на робочу силу з боку наймачів і пропозиції (здатності до праці) з боку осіб, які зацікавлені і потребують отримання праці за наймом. Цей ринок утворює складну систему відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд оплати праці і життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили.

Основні суб’єкти відносин на ринку праці такі:

1) партнери трудових відносин — роботодавець і найманий працівник. Роботодавці — особи, які керують власним підприємством, фірмою, а також особи, які здійснюють діяльність на самостійній основі, постійно використовуючи найманих працівників. Наймані працівники — особи, які уклали трудовий договір, угоду чи контракт з підприємством про умови праці та її оплати;

2) посередники у відносинах між роботодавцем і найманим працівником — представники держави і органи влади, які здійснюють організацію взаємодії попиту і пропозиції робочої сили, контроль за дотриманням законів;

3) представники інтересів працюючих і роботодавців — суспільні організації (профспілки, асоціації або союзи).

Ринок праці може бути відкритим і фіксованим (упорядкованим). Відкритий ринок передбачає, що більша частина населення, яка шукає роботу, працевлаштовується самостійно — за оголошенням або іншою інформацією.

Фіксований ринок характеризується тим, що населення находить робоче місце за посередництвом діяльності організації з працевлаштування (служби зайнятості, біржі праці).

За територіальною ознакою ринок праці поділяється:

1)   на місцевий (регіональний);

2) внутрішній (національний);

3) зовнішній (світовий) ринок.

Співвідношення попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, що характеризує рівень кон’юнктури, формує конкретна економічна і соціально-політична ситуація, яка визначає ціну робочої сили (оплата праці) і рівень душового споживання населення.

Показником, який характеризує попит і пропозицію робочої сили, є рівень вакантності:
.

Інший показник попиту і пропозиції — рівень інтенсивності очікуваного вивільнення робочої сили:
.

Кон’юнктура ринку праці формується під дією різних факторів і може бути врівноваженою, хронічно праценадлишковою або працедефіцитною. У реальному економічному житті рівновага між попитом і пропозицією робочої сили досягається важко.

У порівняльному аналізі ринків праці кон’юнктура може бути схарактеризована ланцюговими і базисними темпами приросту.

Оцінюючи ситуації на ринку праці, розглядають такі категорії населення:

1) економічно активне населення;

2) економічно неактивне населення;

3) зайняте;

4) безробітне.

Економічно активне населення — це частка населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і послуг. Вона характеризується рівнем економічно активного населення:
.

Економічно неактивне населення утворює та частина населення (незалежно від віку), яка не належить до зайнятого і безробітного. Це такі категорії населення, як домогосподарки, непрацюючі інваліди, учні і студенти працездатного віку, які не працюють і не шукають роботу, а також пенсіонери, котрі не працюють.

Економічно активне населення складається з двох категорій:

1)   зайнятого;

2)   безробітного.

До зайнятого населення відносять всіх осіб, які працюють у державному секторі, кооперативах, на власних підприємствах, у фермерських господарствах, у власних підсобних підприємствах, осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також військовослужбовців (як кадрових, так і строкової служби) і служителів церкви всіх конфесій.

Згідно зі стандартами Міжнародної організації праці (МОП) зайняті — це всі особи у віці від 16 років і старші, а також особи молодшого віку, які в період, що досліджується:

1) працювали за наймом за винагороду, незалежно від виду праці (постійна, тимчасова, сезонна, разова);

2) тимчасово були відсутні на роботі через хворобу чи травму, догляд за хворим, щорічну відпустку або вихідний день, додаткову відпустку або відгул, встановлену законом відпустку за вагітністю, пологами і доглядом за дитиною, відрядження та з інших таких причин;

3) виконували роботу без оплати на сімейному підприємстві.

За Законом України «Про зайнятість» до зайнятих належать:

1)   громадяни, які виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня), а також такі, які мають оплачувану роботу, але тимчасово відсутні у зв’язку з хворобою, відпусткою, страйком, тимчасовим зупиненням виробництва;

2)   громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, що приносить прибуток, включаючи зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, підприємництвом і іншими видами діяльності, а також ті, які працюють у власному підсобному і селянському господарстві;

3)   військовослужбовці, які проходять службу у військових силах, прикордонних, внутрішніх і залізничних військах, органах державної охорони і внутрішніх справ;

4)   учні шкіл, ПТУ, студенти середніх спеціальних і вищих навчальних закладів;

5)   зайняті в домашньому господарстві вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами похилого віку.

Згідно з рекомендаціями МОП дві останні категорії до складу зайнятого населення не входять, вони належать до економічно неак­тивного населення.

Крім абсолютного показника, який характеризує чисельність зайнятих за певний період, використовують відносні характеристики. Зіставляючи чисельність зайнятого населення з чисельністю працездатного, визначають показники ступеня використання тру­дових ресурсів, тобто коефіцієнт використання (зайнятості) працездатного населення і трудових ресурсів:

Коефіцієнт використання (зайнятості) працездатності населення =
;

Коефіцієнт використання (зайнятості) трудових ресурсів =
.

Чим більше значення цих показників, тим повніше використовуються відповідно працездатне населення і трудові ресурси. Роз­раховані за кілька років, такі показники дають змогу оцінювати динаміку зайнятості працездатного населення і трудових ресурсів.

Особливість ринкового механізму розподілу і перерозподілу робочої сили полягає в тому, що він супроводжується процесом безробіття. Визначений її рівень (4—5 %) вважається нормальним і називається природним рівнем безробіття.

Безробіття — це таке становище в економіці, коли частина працездатного населення стає відносно надлишковою, тобто виникає невідповідність між попитом на робочу силу і її пропозицією.

До безробітних відносять осіб працездатного віку, які в даний період не працюють, а шукають роботи й готові приступити до неї негайно (протягом двох тижнів).

Характеризуючи безробіття, розглядають показник рівня безробіття:

.

З 1 січня 1991 р. розраховується тривалість безробіття. Вона дорівнює проміжку часу, протягом якого особа шукає роботу.
З метою вивчення можливого росту або зменшення числа безробітних використовують показник рівня незайнятості:

.

Ним подається питома вага незайнятих у середньообліковому складі робітників і службовців.

Взаємозв’язки статистичних показників ринку праці ілюструє рис. 5.1.

Рис. 5.1. Система статистичних показників ринку праці

Показники пропозиції робочої сили використовуються для характеристики чисельності і складу осіб, які звернулися до служби зайнятості. Для аналізу пропозиції робочої сили застосовують абсолютні показники, які характеризують чисельність тих, хто звернувся до служби зайнятості, і відносні, що характеризують інтенсивність звертання і розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення працездатного віку або зайнятого, а також інтенсивність звертання в окремо взятих групах.

Для вивчення складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, тобто для характеристики їх складу і розміщення, у статистиці ринку праці їх групують за різними ознаками:

  • статтю і віком;
  • професією та освітою;
  • причиною звертання;
  • причиною незайнятості.

Показники попиту на робочу силу використовуються для вивчення чисельності і складу вільних робочих місць та вакантних посад, про які є інформація у службі зайнятості. Попит на робочу силу має такі абсолютні характеристики:

  • чисельність підприємств, які надали відомості про потребу в робочих місцях;
  • облікова чисельність робітників даних підприємств;
  • чисельність вільних робочих місць і вакантних посад;
  • чисельність новостворених робочих місць;
  • чисельність робочих місць, які заброньовані для 5%-них квот.

Для вивчення чисельності і складу вільних робочих місць та вакантних посад у статистиці ринку праці використовуються групування за галузями народного господарства і формами власності підприємств. Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон’юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

У статистиці ринку праці для вивчення процесу працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються такі групування:

  • за статтю і віком;
  • за професією і освітою;
  • причинами звертання;
  • причинами незайнятості;
  • тривалістю перерви у праці;
  • галузями економіки;
  • формами власності підприємств.

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних.

Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, які характеризують середній строк безробіття і його рівень.

Для вивчення цього складного процесу у статистиці ринку праці використовуються такі статистичні групування:

  • за віком і статтю;
  • професією та освітою;
  • причинами незайнятості;
  • тривалістю пошуку роботи;
  • тривалістю безробіття.

Показники соціальної допомоги безробітним використовуються для характеристики її розміру та строків надання.

Для аналізу процесу соціальної допомоги використовують абсолютні показники, такі як загальна сума виплат з безробіття, і відносні показники, наприклад середній розмір допомоги через безробіття. Для характеристики процесу соціальної допомоги використовуються також групування:

  • за статтю і віком;
  • тривалістю перерви в роботі.

Показники використання незайнятого населення на громадських роботах застосовуються для вивчення характеристики чисельності незайнятих, залучених до громадських робіт, а також чисельності робочих місць, на які укладені дого­вори (угоди).

Для аналізу використання незайнятого населення на громадських роботах статистика ринку праці застосовує такі групування:

  • за статтю і віком;
  • за галузями економіки;
  • за категоріями населення.

Показники професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, що надаються через службу зайнятості, використовуються для характеристики чисельності громадян, які пройшли професійну підготовку, перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію.

Статистика ринку праці для професійного навчання звільнених, працівників і незайнятого населення застосовує такі групування:

  • за статтю і віком;
  • за спеціальністю і професіями;
  • категоріями населення;
  • видами профорієнтаційних послуг;
  • видами навчання;
  • видами навчальної бази.

Невід’ємним процесом на ринку праці є рух робочої сили, тобто міграція. Вона виражається у переміщенні працездатного населення з одного населеного пункту в інший, пов’язане зі зміною місця проживання і місця праці.

Виокремлюють такі види міграції робочої сили:

1) постійна;

2) періодична;

3) маятникова.

Постійна міграція означає переселення працездатного населення зі зміною місця проживання. Періодична — це переміщення на певний строк і повернення до попереднього місця проживання. Маятникова міграція передбачає регулярні переміщення на­селення в інший населений пункт у зв’язку з навчанням або роботою.

Для вивчення міграції робочої сили використовують абсолютні і відносні показники. До абсолютних належать:

1) кількість прибулих;

2) кількість вибулих;

3) чиста міграція:

Чиста міграція = Кількість прибулих — Кількість вибулих;

4) валова міграція:

Валова міграція = Кількість прибулих + Кількість вибулих.

Швидкість міграції характеризується за допомогою відносних показників, які визначаються в розрахунку на 1000 осіб середньої чисельності населення:

1. Загальний коефіцієнт міграції:

.

Коефіцієнт міграції показує відносну зміну чисельності населення даної місцевості.

2. Коефіцієнт інтенсивності руху мігрантів:

.

Ці показники характеризують ступінь поширення руху населення в даній місцевості.

Розвиток ринку праці веде до інтенсивного руху трудових ресурсів, у тому числі до посилення міграційних процесів.

Особливо зростає маятникова міграція у зв’язку з невідповідністю розміщення робочих місць, навчальних закладів з місцем проживання населення.

Література

Законодавчі та нормативні документи

Закони України:

Про зайнятість населення.

Про освіту.

Про охорону праці.

Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці:

Конвенція 88 від 1948 р. Про організацію служби зайнятості.

Рекомендация 83 от 1948 г. Об организации службы занятости.

Рекомендация 87 от 1949 г. О профессиональном ориентировании.

Рекомендация 117 от 1962 г. О профессиональном обучении.

Конвенция 122 от 1964 г. О политике в области занятости.

Рекомендация 122 от 1964 г. О политикс в области занятости.

[27; 35—54]

Ринок праці — організаційна складова ринкової економіки, яка виступає як механізм розподілення та перерозподілення суспільної праці за сферами і галузями економіки, видами і формами економічної діяльності.

Основні суб’єкти відносин на ринку праці:

  • Ø партнери трудових відносин;
  • Ø посередник відносин між роботодавцем і найманим робітником;
  • Ø представники інтересів працюючих і роботодавців.

Основні категорії населення на ринку праці:

■    економічно активне населення;

■    економічно неактивне населення;

■    зайняті;

■    безробітні.

Економічно активне населення — це частка населення, яке репрезентує свою працю для виробництва товарів і послуг.

Економічно неактивне населення складається з тієї частини населення (незалежно від віку), яка не належить до зайнятого і безробітного. Це такі категорії населення, як домогосподарки, непрацюючі інваліди, учні і студенти працездатного віку, які не працюють і не шукають роботу, непрацюючі пенсіонери.

До зайнятих відносять усіх осіб, які працюють в державному секторі, кооперативах, на власних підприємствах, у фермерських господарствах, на власних підсобних підприємствах, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також військовослужбовців (як кадрових, так і призваних на певний строк) і служителів церкви всіх конфесій.

До безробітних належать особи, що досягли працездатного віку, які в даний період не працювали, займались пошуком роботи і були готові приступити до роботи негайно (протягом двох тижнів).

  1. 1. Що таке ринок праці?
  2. 2. Назвіть основні важелі ринку праці.
  3. 3. Яких суб’єктів ринку праці ви знаєте?
  4. 4. Які типи і види ринків праці?
  5. 5. Основні показники попиту та пропозиції робочої сили.
  6. 6. У чому полягає сутність кон’юнктури ринку праці?
  7. 7. Основні категорії населення на ринку праці.
  8. 8. Рівень економічно активного населення.
  9. 9. Коефіцієнт використання працездатного населення і трудових ресурсів.
  10. 10. Що таке безробіття?
  11. 11. Показник рівня безробіття.
  12. 12. Як розраховується рівень незайнятості населення?
  13. 13. Основні блоки статистичних показників ринку праці.
  14. 14. Що таке міграція робочої сили?
  15. 15. Види міграції робочої сили.
  16. 16. Основні показники міграції робочої сили.

План практичного заняття

  1. Ознайомлення з економічною ситуацією на ринку праці.
  2. Оволодіння методикою розрахунків основних показників ринку праці.
  3. Розрахунок основних статистичних показників ринку праці.
  4. Формулювання висновків про стан ринку праці.

Навчальні завдання

  1. Маємо дані про розподіл населення, зайнятого в економіці за галузями, млн осіб.
Галузі економіки 1997 1998 1999
Промисловість 7,8 7,8 7,4
Сільське у лісове господарство 5,0 4,9 4,9
Будівництво 2,4 2,3 1,9
Транспорт і зв’язок 1,8 1,8 1,8
Житлово-комунальне господарство і неви­робничі види побутового обслуговування 1,0 1,0 0,9
Апарат органів державного та господарського управління, кооперативних і громадських організацій 0,4 0,5 0,6
Інші галузі 7,0 6,7 6,5
Усього в галузях економіки 25,4 25,0 24,0

Дослідіть зайнятість населення в економіці за галузями та визначіть:

1) абсолютні і відносні показники динаміки зайнятого населення за галузями економіки (базисні та ланцюгові);

2) структуру зайнятості населення за кожний рік;

3) показники структурних зрушень — абсолютні, відносні і зведені.

Обчислені показники зведіть до таблиць і проаналізуйте.

2. Маємо дані про кількість працівників, які підлягали вивільненню в І півріччі 1998 і 1999 років.

Галузь економіки Підлягали вивіль­ненню усього, тис. осіб У тому числі
робітники службовці
1998 1999 1998 1999 1998 1999
Промисловість 86,8 30,4 57,8 21,2 29,0 9,2
Сільське господарство 13,0 3,6 7,2 2,4 5,8 1,2
Транспорт, зв’язок 18,3 9,1 12,3 6,8 6,0 2,3
Будівництво 21,8 5,0 11,6 2,7 10,2 2,3
Торгівля та громадське хар­чування 49,6 11,2 32,6 7,8 17,0 3,5
Житлово-комунальне господарство 6,7 1,3 4,3 0,8 2,5 0,5
Побутове обслуговування населення 13,4 3,6 10,0 2,6 3,4 1,0
Інші галузі 88,2 16,6 26,0 6,4 62,1 10,1
Усього 297,8 80,8 161,8 50,7 136,0 30,1

Дослідіть процес вивільнення працівників (робітників і службовців) у І півріччі 1998 та 1999 років і визначіть:

1) показники динаміки вивільнення працівників (абсолютні і відносні) як у цілому, так і окремі — для службовців і робітників;

2) коефіцієнт уповільнення вивільнення робітників відносно службовців;

3) відносні значення координації для характеристики співвідношень робітників і службовців, вивільнених за галузями економіки в І півріччі 1998 та 1999 років.

Обчислені показники зведіть до таблиць і проаналізуйте.

3. Маємо дані про попит та пропозицію на ринку праці служби зайнятості у І півріччі 1998 і 1999 років за категоріями працівників.

Категорії
працівників
Середньомісячна кількість незайнятих громадян,
тис. осіб
Середньомісячна кількість вільних робочих місць і вакантних посад, тис. осіб
1998 1999 1998 1999
Робітники 34, 1 33, 0 155, 8 126, 9
Службовці 21, 3 20, 8 9, 6 13, 2
Усього 55, 4 53, 8 165, 4 140, 1

Визначіть:

1) зміну чисельності незайнятих громадян і вільних робочих місць та вакантних посад за допомогою відносних і абсолютних показників динаміки;

2) структуру попиту та пропозиції на ринку праці служби зайня­тості та її зміни за допомогою абсолютних і відносних показників;

3) показники координації для характеристики співвідношення попиту та пропозиції.

Обчислені показники зведіть до окремих таблиць і проаналізуйте.

4. Маємо дані про статевий склад безробітних за 1997—1999 рр. (станом на кінець року).

Стать безробітних 1997 1998 І999
Чоловіки
Жінки
Усього
1073
5683
6756
14650
55885
70535
21238
62651
83889

Дослідіть статевий склад безробітних і проаналізуйте:

1) показники динаміки кількості безробітних;

2) статевий склад за кожний рік та його зміни (використайте абсолютні, відносні та загальні показники структурних зрушень);

3) відносні значення координації для характеристики співвідношення безробітних жінок і чоловіків за кожний рік.

Зробіть висновок.

5. Маємо дані про склад безробітних за освітою на 01.01.99 та 01.08.99.

Освіта, тис. осіб На 01.01.99 На 01.08.99
Вища та незакінчена вища

Середня спеціальна

25,0

25,1

25,9

22,4

Середня загальна

Неповна середня

Усього

18,9

1,5

70,5

22,8

2,1

73,2

Визначіть:

1) зміну чисельності безробітних за освітою в І півріччі 1999 р. використовуючи абсолютні та відносні показники динаміки;

2) структуру безробітних за освітою станом на 01.01.99 і 01.08.99 та структурні зрушення за допомогою абсолютних, відносних і зведених показників.

Структуру безробітних на кожну дату подайте за допомогою кругових діаграм.

6. Маємо дані за 1980, 1985 і 1990 роки про рівень безробіття в деяких країнах (у % до працездатного населення):

Країна 1980 1985 1990
США 7,0 7,1 5,2
Канада 7,5 10,5 7,5
Японія 2,1 2,5 2,2
ФРН 3,1 9,2 5,5
Франція 6,3 10,2 9,5
Італія 7,6 10,3 11,3
Бельгія 8,9 13,3 9,0

Проаналізуйте динаміку рівня безробіття за країнами, використовуючи абсолютні та відносні показники.

7. Середньорічна чисельність населення району становила 800 тис. осіб, у тому числі 49 % працездатного віку, 2 % серед яких — непрацездатні. За рік досягло працездатного віку 7,5 тис. осіб, вийшло на пенсію 5,1 тис. осіб, померло 9 тис. осіб працездатного віку. З інших районів прибуло 23 тис. осіб працездатного віку, вибуло на 11 % менше.

Визначіть:

1) коефіцієнт чистого приросту населення працездатного віку;

2) коефіцієнт загального приросту населення працездатного віку;

3) коефіцієнт працездатності населення;

4) навантаження працездатного населення непрацездатним.

Зробіть висновки.

8. Чисельність населення району на початок року становила 1,9 млн чол. Коефіцієнт працездатності населення становить 53,2 %, коефіцієнт працездатності населення працездатного віку — 97,8 %. В економіці зайнято 740 тис. осіб, у тому числі старшого віку та підлітків 69,0 тис. осіб. Чисельність незайнятого населення працездатного віку, яке звернулося до служби зайнятості з питань пра­цевлаштування, становила 4,5 тис.

Визначіть:

1) чисельність працездатного населення;

2) чисельність працездатного населення працездатного віку;

3) чисельність економічно активного населення;

4) загальний рівень зайнятості населення;

5) рівень зайнятості населення працездатного віку;

6) рівень зайнятості економічно активного населення;

7) рівень незайнятості економічно активного населення.

Зробіть висновки.

9. Середньорічна чисельність населення міста становить 890 тис. чол., серед них: дитячого віку — 390 тис. чол., пенсійного —36,3 тис. чол. Зайнято в економіці 45,6 % населення, з них 5,3 % становлять особи старшого віку та підлітки.

Визначіть:

1) чисельність трудових ресурсів міста;

2) рівень зайнятості працездатного населення;

3) коефіцієнт заміщення населення працездатного віку.

Зробіть висновки.

10. На початок року в районі було зайнято 950 тис. чол., в тому числі 15 тис. — підлітки, 7,3 тис. — особи пенсійного віку. Коефіцієнт зайнятості населення становить 56 %.

За рік досягло працездатного віку та поступило на роботу 5 тис. осіб, вийшло на пенсію, інвалідність, померло 12 тис. осіб. Чисельність зайнятих збільшилась на 11,5 тис. осіб за рахунок мігрантів з інших районів, з числа зайнятих у народному господарстві вибуло в інші райони 9 тис. осіб. Чисельність осіб старшого віку та підлітків, зайнятих у народному господарстві, збільшилась на 1,5 п. п.

Визначіть:

1) середньорічну чисельність зайнятого в економіці населення;

2) середньорічну чисельність населення району.

Наприклад, розв’яжемо задачу 8. Чисельність населення району на початок року становить 1,9 млн осіб. Коефіцієнт працездатності населення становить 53,2 %, коефіцієнт працездатності населення працездатного віку — 97,8 %. У економіці зайнято 740 тис. чол., в тому числі осіб старшого віку та підлітків 69,0 тис. осіб. Чисельність незайнятого населення працездатного віку, яке звернулося до служби зайнятості з питань працевлаштування, становила 4,5 тис.

Визначіть:

1) чисельність працездатного населення;

2) чисельність працездатного населення працездатного віку;

3) чисельність економічно активного населення;

4) загальний рівень зайнятості населення;

5) рівень зайнятості населення працездатного віку;

6) рівень зайнятості економічно активного населення;

7) рівень незайнятості економічно активного населення.

Зробіть висновки.

Розв’язання

1) Чисельність працездатного населення = Коефіцієнт працездатності населення ´ Чисельність населення району

Sп. н = Кп. н · Sн = (53,2 · 19 000) / 100 = 1010,8 (тис. осіб).

Отже, чисельність працездатного населення району становила 1010,8 тис. осіб.

2) Чисельність працездатного населення працездатного віку = Коефіцієнт працездатності населення працездатного віку ´ ´ Чисельність працездатного населення

Sп. н. п. в = Кп. н. п. в · Sп. н = (97,8 · 1010,8) / 100 = 988,56 (тис. осіб).

Чисельність працездатного населення у працездатному віці становила 988,56 тис. осіб.

3) Чисельність економічно активного населення = Чисельність зайнятого населення + Чисельність незайнятого населення

Sе.а. н = Sз. н + Sн. з = 740 + 4,5 = 744,5 (тис. осіб).

Чисельність економічно активного населення становила 744,5 тис. осіб.

4) ;

Кз.н = Sз.н / Sн · 1000 = 740 / 1900 · 1000 = 390 ‰

Таким чином, на 1000 осіб населення району припадає 390 осіб зайнятих у народному господарстві.

5)

;

‰.

Звідси бачимо, що на 1000 осіб працездатного населення припадає 664 осіб працездатного віку, зайнятих у народному господарстві.

6) Рівень зайнятості економічно активного населення =

;

‰.

На 1000 чол. економічно активного населення припадає 994 особи зайнятих у народному господарстві.

7) Рівень незайнятості економічно активного населення =

або

Рівень незайнятості економічно активного населення =
= 1000 – Рівень зайнятості економічно активного населення;

‰.

‰.

На 1000 осіб економічно активного населення припадає 6 осіб, які не зайняті в народному господарстві.

загрузка...