Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

СТАТИСТИКА РИНКУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Ринок товарів та послуг — це система відносин суб’єктів господарювання в сфері обміну з купівлі-продажу товарів і послуг, яка реалізується через інфраструктуру оптової і роздрібної торгівлі. Статистичне вивчення ринку товарів і послуг проводиться з метою визначення на макрорівні збалансованості товарної і грошової маси, аналізу ресурсів та їх використання, а на мікрорівні — з метою визначення попиту і пропозиції на окремих товарних ринках, розробки заходів державного регулювання і захисту вітчизняного товаровиробника від недобросовісної конкуренції.

Попит і пропозиція, які обліковуються статистикою за період (місяць, квартал, рік), є реалізованим попитом і реалізованою пропозицією. На макрорівні виділяють такі статистичні показники макроекономічного попиту (витрат):

  • продаж товарів і послуг домогосподарствам та сектору державного управління — кінцеве споживання С, або кінцеві товари і послуги;
  • продаж товарів і послуг підприємствам для виробничих потреб — проміжне споживання ПС, або проміжні товари і послуги;
  • поставка продуктів іншому світу — експорт Е;
  • продаж інвестиційних або капітальних товарів І — валове нагромадження основного капіталу.

Макроекономічна пропозиція товарів і послуг характеризується такими показниками, як валовий внутрішній продукт Y та імпорт М. Якщо виробники виробили більше продуктів, ніж змогли продати, то нереалізовані товари будуть зареєстровані як «приріст запасів матеріальних оборотних коштів» зі знаком «плюс» і, навпаки, — зі знаком «мінус». Урахування саме цього показника — зміни запасів ± DЗ — дозволяє записати балансову модель товарного ринку як тотожність макроекономічної пропозиції і макроекономічного попиту:

Y + M = C + I ± DЗ + E.                  (1)

За рівнянням (1) можна розрахувати макроекономічний попит (ВВП) шляхом підсумовування кінцевих товарів і послуг (витрат) за мінусом імпорту:

Y = C + I ± DЗ + E – М.                  (2)

Як відомо, ВВП (Y) дорівнює різниці валового випуску (ВВ) і проміжного споживання ПС. Додавши ПС в ліву і праву частини рівняння (1), маємо:

ПС + Y + M = ПС + C + I ± DЗ + E.             (3)

Тоді рівняння (3) можна представити у такому вигляді:

ВВ + M = ПС + C + I ± DЗ + E.              (4).

Важливою особливістю рівняння (4) є те, що його можна використати як на макро-, так і на мікрорівні — на рівні окремих товарів. Рівняння (4) на макрорівні читається так: «випуск продукції плюс імпорт повинен дорівнювати сумі поставок (продажу), включаючи зміну запасів матеріальних оборотних коштів», а на мікрорівні — так: «виробництво, наприклад цукру, плюс імпорт цукру дорівнює сумі проміжного споживання, кінцевого споживання, вало­вого накопичення основного капіталу, зміни в запасах цукру та його експорту». Це рівняння (4) є важливим інструментом для балансування національних рахунків і має назву методу товарних потоків.

Макроекономічна рівновага може бути визначена не тільки на основі методу товарних потоків, а і на основі методу грошових потоків, який передбачає тотожність показників вилучення грошей (заощадження З, податки П та імпорт М) та вливання грошей (валове нагромадження основного капіталу (І), витрати органів державного управління Д, які повинні покриватись за рахунок податків (непродуктивне споживання) [2], та експорт Е), тобто:

З + П + М = І + Д + Е.                  (5)

Міжринкова взаємодія товарного і грошового ринків може бути проаналізована за допомогою монетарних показників [2].

Ринок товарів за їх функціональним призначенням поділяється на: ринок кінцевих (споживчих) товарів, ринок сировинних (проміжних) товарів і ринок капітальних (інвестиційних) товарів, тобто засобів виробництва. Товар одночасно може бути споживчим, сировинним або капітальним (наприклад, зерно, діаманти). Товарні ринки, в свою чергу, поділяються на окремі локальні ринки однорідних товарів (цукру, нафти, зерна і т. д.), але усі вони взаємопов’язані між собою, в першу чергу, споживчими потребами та можливостями бути взаємозамінними товарами.

Для аналізу ринку товарів і послуг необхідним є вивчення головного механізму Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної інформації, з якого головними є три класифікатори: КВЕД (класифікатор видів економічної діяльності), ДКПП (державний класифікатор продукції і послуг), УКТЗЕД (український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності), які гармонізовані з міжнародною системою і вкладаються відповідно в NACE, CPA і CN. УКТЗЕД передбачає вісім рівнів класифікації за десятьма розрядами: розділ, група, підгрупа, позиція, підпозиція, співпозиція, категорія та підкатегорія. УКТЗЕД на рівні шести розрядів повністю відповідає Гармонізованій Системі опису та кодування товарів, а на рівні восьми розрядів — Комбінованій Номенклатурі ЄС. Відкритою для широкого кола користувачів є статистична публікація за товарами на рівні четвертого розряду (товарна позиція), а на рівні 5—10 розрядів інформацію в органах статистики можна отримати за спеціальним запитом. Для більш глибокого вивчення товару необхідні спеціально організовані маркетингові дослідження.

Мотивацією товаровиробників, як правило, є прибуток, який отримується шляхом задоволення споживчих потреб, що обумовлює вивчення структури споживачів з метою подальшої їх сегментації для більш повного задоволення потреб цільової групи. Структура споживачів вивчається статистикою за різними ознаками (стать, вік, розмір сім’ї, соціальна група, життєвий цикл сім’ї, доходи і т. д.), але найважливішим для ринку є аналіз диференціації населення за доходами (витратами). Статистичне вивчення розподілу населення країни і регіонів за середньодушовим сукупним доходом проводиться Держкомстатом України за даними вибіркового обстеження домогосподарств. Показники диференціації до­ходів (витрат) дозволяють визначити купівельну спроможність та купівельну активність населення, а також привабливість країни в якості експортного ринку. Відповідно до доходів визначається і місткість ринку як товарний еквівалент доходу, яка може бути великою, середньою чи малою. Ці показники дозволяють провести ситуаційний аналіз ринку за споживачами, який проводиться за такими аналітичними показниками:

= ;

= ;

Поведінка споживачів вивчається за коефіцієнтами еластичності: 1) зміни попиту від зміни цін (товари Гіффена чи товари Веб­лена); 2) зміни попиту від зміни доходу; 3) зміни витрат домогосподарств на споживання і на заощадження (в тому числі придбання іноземної валюти) від зміни доходу; 4) зміни попиту на кредитні гроші від зміни процентної ставки. Крім того, поведінка споживачів вивчається статистикою за розміром заощаджень та інвестицій в капітальні товари (наприклад, товари тривалого користування, придбання житла та ін.), а також за тіньовою діяльністю.

Результат поведінки споживачів статистика вивчає за допомогою таких показників: 1) рівень і якість споживання продовольчих товарів (калорійність, кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- і мікроелементів, збалансованість харчування за інгредієн­тами); 2) рівень забезпеченості населення непродовольчими товарами; 3) рівень якості житла; 4) рівень інвестування економіки (через вклади в банки); 5) рівень споживання ринкових та неринкових послуг (транспорту, зв’язку, освіти, охорони здоров’я, туризму і т. д.).

Структура ринку виробників. Статистичне спостереження виробників продуктів та послуг проводиться за місцевими одиницями і основним видом діяльності підприємств для подальшого їх групування в сектори економіки і галузі. Галузь — це сукупність місцевих одиниць основного виду діяльності, що дозволяє вивчати галузеву структуру ринку:

Частка ринку і-го виробника di = ,

де  — обсяг реалізації і-го виробника (як правило, в натуральному виразі);  — обсяг реалізації галуззю в цілому.

Конкурентна позиція і-го виробника Kп — це співвідношення частки i-го виробника до частки конкурента-виробника (), який становить найбільшу частку в реалізації продукції усією галуззю: .

Для коректного розрахунку частки ринку і конкурентної позиції і-го виробника важливим є визначення межі ринку товару. Це здійснюється за допомогою коефіцієнта перехресної еластичності цін КелА/Б (або коефіцієнта кореляції цін), який допомагає виявити товари-замінники (субститути):

,

де  — ціна товару А відповідно у базисному і звітному періодах;  — ціна товару Б відповідно у базисному і звітному періоді.

Якщо А/Б = 0, то товари вважаються незалежними; якщо А/Б < 0, тобто від’ємний, то такі товари називаються супутніми, доповнюючими або комплементами; якщоА/Б > 0, додатний, то такі товари називаються взаємозамінними або субститутами. Обсяг реалізації товарів-замінників має включатися в межу ринку товару для розрахунку частки ринку і визначення конкурентної позиції виробника.

Чим більша частка на ринку, тим більша монопольна влада, тим вища ціна товару і менша конкуренція. За міжнародною практикою розраховують концентрацію К ринку чотирьох або восьми лідерів-виробників з найбільшою часткою, а саме: К4=(1, 2, 3, 4) або К8. Існують і інші підходи до розрахунку концентрації виробництва (наприклад, у міжнародній практиці — індекс Герфіндаля — Гіршмана).

Поведінка товаровиробників вивчається статистикою за допомогою: 1) коефіцієнта цінової еластичності пропозиції; 2) коефіцієнта використання виробничних потужностей; 3) зміни попиту на кредитні гроші при зміні процентних ставок; 4) ділової активності; 5) інвестиційної та інноваційної діяльності; 6) тіньової, неформальної діяльності; 7) частки бартерних операцій при зміні кредиторської або дебіторської заборгованості та ін.

Для аналізу ділової активності підприємств України НДІ статистики Держкомстату України проводить за міжнародною методикою кон’юнктурні обстеження, результати яких щоквартально публікуються в Бюлетені обстежень ділової активності підприємств, але для більш оперативного аналізу можна використати і такий аналітичний показник ділової активності, як швидкість обороту оборотних засобів, яка характеризується кількістю n оборотів та тривалістю t одного обороту. Ці показники розраховуються за формулами:

Кількість оборотів n = Обсяг реалізації : Середні запаси (або ОР :  (разів)).

Результат діяльності виробників статистика оцінює показниками валового і чистого прибутку, а результативність — співвідношенням прибутку до обсягу реалізації, або до капіталу, або до собівартості продукції, або до валової доданої вартості (у процентах).

Просування товарів на ринку до споживача здійснюється через оптову, посередницьку і роздрібну торгівлю. В оптовій торгівлі важливим є побудова продуктових балансів за основними продуктами харчування, матеріальних балансів, балансів попиту і пропозиції, а також вивчення міжрегіональних зв’язків по поставкам продукції [1, с. 361].

Біржова торгівля, як складова оптової торгівлі, продає не товари, а право власності на реальний або майбутній товар. Важливим є такий аналітичний показник, як коефіцієнт ліквідності
Кл = , який може бути розрахований і у вартісному виразі; розраховується також динаміка і структура біржового товарообороту.

Роздрібна торгівля характеризує стадію, коли процес руху товарів закінчився і товари через грошовий обмін змінили власника. Роздрібний товарооборот — це грошові витрати населення (готівка) плюс безготівкові гроші підприємств і організацій за придбання товарів. Тому виручка підприємств торговельної мережі — найважливіше джерело дохідної частини касового плану Національного банку України (НБУ). Структура роздрібного товарообороту розраховується за балансовим рівнянням:

Зп + Н = П + Д + Зк,

де Зп, к — запаси на початок і кінець періоду; Н — надходження товарів; П — продаж товарів; Д — документовані витрати, звідси П = Зп + Н – Д – Зк. Структура товарообороту використовується для розрахунку зведеного індексу роздрібних цін.

Придбання товарів населенням в торговельній мережі — це лише частина всього обсягу продажу. Вибірковим обстеженням домогосподарств Держкомстат України встановлює пропорції витрат за місцем придбання (каналами реалізації) окремих товарів і послуг: у торговельній мережі, на підприємствах, в організаціях, на ринках та в окремих громадян. У результаті можна розрахувати місткість внутрішнього ринку:

.

Статистика вивчає види товарообороту (роздрібної торгівлі, громадського харчування, міських і речових ринків), його структуру, динаміку у фактичних і порівнянних цінах, розподіл за регіональними ринками та їх місткість. Важливо визначити залежність зміни товарообороту як реального попиту (витрат домогосподарств) від зміни доходу, що досягається розрахунком коефіцієнта еластичності попиту у від доходу х за формулою: , або за темпами приросту (зниження), як-то: . За значенням коефіцієнта цінової еластичності попиту розрізняють товари Веблена і товари Гіффена. Така диференціація товарів сприяє ефективнішій розробці рекламних заходів і маркетинговій товарній політиці.

Для безперервного процесу реалізації товарів населенню певна їх частина знаходиться у вигляді товарних запасів. Період часу, протягом якого товар перебуває у сфері обігу, називається часом обороту товарів. Час обороту, днів, розраховується за формулою: , а швидкість обороту товарів, разів, — за формулою: , де:  — середній запас; Д — кількість кален­дарних днів у періоді (місяць, квартал, рік); ТО — товарооборот. Між цими показниками існує зворотня залежність: чим більша швидкість, тим менше час обороту товарів, тим вища торговельна активність підприємств. Час обороту розраховується Держкомстатом України за окремими товарами, регіонами і в цілому, оскільки різні товари здійснюють оборот з неоднаковою швидкістю. З огляду на це проводиться аналіз зміни товарообороту за рахунок зміни швидкості обороту товарів і зміни товарних запасів за мультиплікативною та адитивною моделями: ІТО = ІV × І та ∆ТО = , а також розраховується динаміка середньої швидкості і середнього часу обороту товарів за допомогою індексів змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень.

Торгівля не виробляє продукт, а надає послуги в його просуванні до кінцевого споживача, за які справляє торговельну націнку (на оптову чи договірну ціну поставки). Різниця між вартістю товарів за продажними цінами і вартістю товарів за цінами поставки називається валовим випуском ринкових послуг торгівлі. Існують і неринкові послуги, здійснення яких проводиться за собівартістю їх надання (житлово-комунальні послуги, освіта і т. ін.).

Результатом діяльності торговельних підприємств є валовий прибуток, який визначається різницею валового випуску і витрат обігу (собівартістю реалізації). Показники результативності такі: 1) рентабельність продажу, яка розраховується як співвідношення валового прибутку до товарообороту (у процентах):

або .

Тоді в динаміці це буде індексна мультиплікативна модель:      або     , звідки отримуємо адитивну модель: приріст валового прибутку ; 2) рентабельність витрат — як співвідношення валового прибутку до собівартості (у процентах); 3) рентабельність доданої вартості
(у процентах) як співвідношення валового прибутку до валової доданої вартості (за міжнародними стандартами ЄС).

Співставляючи індекси товарообороту, індекси виробництва, індекси товарних запасів, робиться висновок про характеристику попиту і стан кон’юнктури, як це показано за схемою далі в навчальному завданні 4.

Найважливішими статистичними показниками, які є індикаторами товарного ринку, є індекси цін за окремими товарами, індекси цін виробників, зведений індекс роздрібних цін, зведений індекс споживчих цін. Останні два індекси розраховуються за формулою індексу цін Ласпейреса:

.

Саме ці показники використовуються для статистичного моніторингу за товарними ринками.

Для розрахунку зведеного індексу споживчих цін в споживчий кошик домогосподарств включено 425 видів товарів і послуг, за яким шляхом вибіркового спостереження розраховуються рівні цін і індивідуальні індекси цін. Для отримання зведеного індексу споживчих цін індивідуальні індекси цін перемножуються на частку витрат на товари і послуги споживчого кошику домогосподарств в базисному періоді. За аналогічною методикою розраховується зведений індекс роздрібних цін, де в якості частки виступає структура роздрібного товарообороту.

Зведений індекс споживчих цін ІСЦ є тотожним поняттю індексу інфляції або інфляції попиту. Якщо ІСЦ = 1,201, то індекс інфляції також 1,201 або 120,1 %. Рівень інфляції характеризує такий статистичний показник, як темп приросту інфляції (за прикладом — 20,1 %). Темп прискорення інфляції  (або, як його частіше називають на практиці, темп інфляції) розраховується за формулою:

Наприклад ,     або     8,3 %.

Але споживчий кошик за своєю номенклатурою охоплює не всі види товарів і послуг, тому на макрорівні використовують, крім ІСЦ, ще і такі показники інфляції, як індекс оптових цін (ІОЦ) і дефлятор ВВП. Дефлятор ВВП розраховується різними методами, з яких найпростішим є сума добутків  або 0,8 ІСЦ + 0,2 ІОЦ. При зростанні цін зменшується реальна зарплата, реальні заощадження, купівельна спроможність населення. Якщо реальна зарплата зростатиме швидше, ніж продуктивність праці, то це призведе до значної інфляції витрат (інфляції пропозиції). Узагальнюючою характеристикою результату діяльності ринку є індекс людського розвитку, який розраховується за методикою ООН у розрізі країн.

Додаткова література

Ющенко В., Левицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. — К.: Основи, 2000.

Товари Веблена (Веблена парадокс) — ефект, який виникає тоді, коли при підвищенні ціни на товар попит на нього не зменшується, як зазвичай, а збільшується, або навпаки. Для заможних споживачів вважається більш престижним купувати дорогі речі навіть за умови підвищення ціни на товар (звідси існує й інша назва — ефект сноба). Коефіцієнт цінової еластичності попиту в такому разі додатний. Ефект названо за ім’ям американського економіста і соціолога Т. Веблена — одного із родоначальників напряму «інституціоналізму» в економічній теорії.

Товари Гіффена (Гіффена парадокс) товари, зазвичай, нагальної потреби, попит на які зростає при підвищенні на них ціни (хліб, картопля, електропраски і т. п.), а не знижується, як слідувало б очікувати. Споживання таких товарів і послуг зменшується зі зростанням доходів споживачів і, навпаки, зі зниженням доходів — збільшується. Названі за ім’ям англійського економіста і статистика ХІХ ст. Р. Гіффена, який виявив і пояснив цей ефект у процесі спостережень за зміною попиту на продовольство залежно від доходу в Ірландії в голодні роки ХІХ ст.

План практичних занять

1. Балансове рівняння макроекономічного попиту та макроекономічної пропозиції. Метод товарних потоків.

2. Метод грошових потоків та взаємодія ринків товарів і грошей.

3. Статистичний аналіз структури і поведінки споживачів. Показники результату їх поведінки.

4. Статистичний аналіз структури ринку і поведінки виробників, а також результату їх діяльності.

5. Статистичні показники оптової і біржової торгівлі та їх аналіз.

6. Статистичні показники роздрібної торгівлі та їх аналіз.

7. Методика розрахунку зведених індексів роздрібних і споживчих цін та дефлятора.

1. Які існують чотири показника макроекономічного попиту?

2. Яке існує балансове рівняння для окремих товарів за методом товарних потоків?

3. Як визначається ділова активність підприємств та купівельна активність споживачів?

4. Як визначається місткість ринку?

5. Наведіть балансове рівняння для розрахунку структури роздрібного товарообороту.

6. Розкрийте систему показників для оцінки кон’юнктури товарного ринку.

Запитання для дискусій

1. Як визначити межу ринку товару, частку і конкурентну позицію виробника?

2. Що розуміється під товарами Гіффена і товарами Веблена?

3. У чому різниця між показниками товарного ринку: індекс роздрібних цін, індекс споживчих цін, рівень інфляції, темп інфляції і дефлятор?

Навчальні завдання

1. За наведеними за рік даними (у фактичних цінах, млн грн.) національної економіки розрахувати величину макроекономічного попиту — валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання: а) у базисному періоді; б) у звітному періоді; в) динаміку і структуру ВВП.

Показник Базисний період Звітний період
1. Кінцеві споживчі витрати:
— домашніх господарств 58 323 86 831
— некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства 3126 3960
— сектору загального державного управління 22 120 28 815
2. Валове нагромадження основного капіта­лу (включаючи чисте придбання цінностей) 20 229 30 927
3. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів 1126 –152
4. Чистий експорт –2333 1378

Відповідь. а) 102,6.

2. Виробництво продуктів і послуг в Україні за 1998 р. характеризується такими даними (у фактичних цінах, млн грн.):

Показник Валовий випуск Проміжне споживання (проміжні товари)
1. Виробництво продуктів 140 484 96 680
в тому числі галузі, що виробляють:
— промисловість 95 561 69 649
— сільське господарство 32 758 20 862
— будівництво 9925 5054
— інші галузі 2240 1115
2. Виробництво послуг 80 195 36 017
Усього 220 679 132 697

Обчисліть: 1) номінальну валову додану вартість у виробництві: а) продуктів, в тому числі за галузями; б) послуг; 2) реальну валову додану вартість; 3) структуру валового випуску проміжного споживання і валової доданої вартості.

Довідка. Для розрахунку дефлятора валової доданої вартості використати суму добутків: 80 % індексу споживчих цін і 20 % індексу оптових цін, які становили відповідно 1,200 і 1,350.

Відповідь. 2) 71530 млн грн.

3. За вибірковим обстеженням домогосподарств України отри­мані такі дані про середньодушовий сукупний дохід і середньодушові сукупні витрати:

Показник Базисний період Звітний період
1. Середньодушовий сукупний доход за рік, грн. 1285 1320
з нього:
2. Середньодушові витрати за рік:
— на харчування 788 747
— на непродовольчі товари 190 219
— на послуги 130 166
— нагромадження (заощадження) сім’ї 12 17
— інші витрати 165 171

Обчисліть:

1) структуру витрат в базисному і звітному періодах у процентах;

2) індекси частки витрат за напрямами використання доходу;

3) коефіцієнт еластичності витрат (попиту) від доходу: а) на харчування; б) на непродовольчі товари; в) на послуги; г) на заощадження сім’ї. Зробіть порівняльний аналіз значень коефіцієнта;

4) дайте відповідь на запитання: а) якщо коефіцієнт попиту від доходу від’ємний, то це призводить до зменшення чи збільшення частки у витратах сімей на цю групу товарів?; б) чим більше значення коефіцієнта еластичності, тим вищий чи нижчий індекс частки у витратах сімей?

Відповідь. 3 а) – 1,912; 3 г) 15,32.

4. У Бюлетені економічної кон’юнктури України наведені такі дані по електропраскам:

Період Обсяг продажу
в роздрібній торгівлі, шт.
Середня
роздрібна ціна, грн./шт.
Середні
товарні запаси, шт.
Обсяг вітчизняного виробництва, шт.
Базисний 28407 89.0 18683 15000
Звітний 33050 150,0 17502 11810

Обчисліть:

1) місткість ринку у базисному і звітному періодах з урахуванням того, що через канали роздрібної торгівлі було реалізовано 79,4 %, а решта (20,% %) — була реалізована за вибірковим обстеженням через інші канали (експорт, речові ринки, підприємства, у громадян та ін.); імпорт у базисному періоді дорівнював 28000 шт., у звітному — 31000 шт.;

2) коефіцієнт цінової еластичності попиту, щоб перевірити дію закону попиту на електропраски. Зробіть висновок щодо товару нижчої чи вищої споживчої цінності (товар Гіффена чи Веблена);

3) швидкість і час обороту товару та покажіть взаємозв’язок між ними;

4) індекси зміни виробництва, продажу і товарних запасів для оцінки стану кон’юнктури товарного ринку за схемою:

Показник Характеристика
Індекс виробництва Індекс продажу Індекс запасів
зріс без змін змен­шився зріс без змін змен­шився зріс без змін змен­шився попиту кон’юнктури
+ + + + + + обмежений низька
+ + + + + стабільний стабільна
+ + + + підвищений підвищена
+ + + + + + дефіцит висока

Відповідь. 1) у базисному періоді — 83,2 %; у звітному — 97,2 %; 2) 0,238.

5. У таблиці наведено показники споживчого ринку країни:

Рік Середньодушовий сукупний дохід, грн. за рік Середньодушовий роздрібний товарооборот, грн. за рік Індекс спожив­чих цін
1997 1320 374 1,100
1998 1230 837 1,190

Обчисліть:

1) індекс купівельної активності населення;

2) індекс купівельної спроможності населення;

3) коефіцієнт еластичності зміни середньодушового товарообо­роту від зміни середньодушового доходу.

Відповідь. 1) 242,9 %; 2) темп зниження 86,2 %.

6. Обласне статистичне управління має такі зведені дані, млн грн., за рік по торговельним підприємствам:

1. Вартість товарів за роздрібними цінами               1500

2. Вартість товарів за цінами поставки                   900

3. Вартість матеріалів                                225

4. Амортизація                                       30

5. Заробітна плата (з відрахуванням на соціальні заходи)   200

Обчисліть:

1) валовий випуск ринкових послуг роздрібної торгівлі;

2) проміжне споживання та його частку у валовому випуску;

3) валову додану вартість;

4) суму податку на додану вартість (ПДВ = 20 %) для сплати до бюджету;

5) рівень рентабельності торгівлі трьома методами.

Відповідь: 2) 42,5 %; 3) 375 млн грн.; 5) рентабельність витрат = = 31,9 %.

7. Роздрібний товарооборот регіону дорівнював у І кв. — 2562 млн грн., у ІІ кв. — 3888 млн грн. Товарні запаси в І кв. в середньому становили 244 млн грн., на 1.04 — 300, на 1.05 — 330, на 1.06 — 367, на 1.07 — 250 млн грн.

Обчисліть:

1) швидкість обороту товарів у базисному і звітному періодах;

2) приріст товарообороту за рахунок зміни:

а) швидкості обороту товарів;

б) величини запасів;

3) час обороту товарів в базисному і звітному періодах;

4) приріст товарних запасів за рахунок зміни:

а) часу обороту товарів;

б) товарообороту;

5) показати мультиплікативні взаємозв’язки співзалежних індексів.

8. За балансом міжрегіональних зв’язків по оптовій поставці товару А в тис. тон розрахувати за регіонами: 1) коефіцієнти вивезення; 2) коефіцієнти ввезення; 3) коефіцієнти використання міс­цевих ресурсів; 4) коефіцієнти забезпечення регіонів власними ресурсами і показати між ними взаємозв’язки.

Регіон вивезення Регіон ввезення Вивезення за межі регіону
1 2
1 110 200 300
2 60 120 40
Ввезення з-поза меж регіону 400 500

Зробити висновок за регіонами щодо доцільності виходу на міжнародний ринок.

Завдання 1. Статистичне управління одного із міст країни має такі дані за рік:

1. Вартість товарів за роздрібними цінами, млн грн.       2000

2. Вартість товарів за цінами поставки                  1300

3. Вартість матеріалів                                150

4. Амортизація                                       50

5. Заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи   400

Розрахувати: 1) валовий випуск ринкових послуг роздрібної торгівлі; 2) валову додану вартість; 3) проміжне споживання та його частку у валовому випуску; 4) суму податку на додану вартість (ПДВ — 20 %) для сплати в бюджет; 5) рентабельність торгівлі трьома методами.

Розв’язання

1. Валовий випуск ринкових послуг = Вартість товарів за роз­дрібними цінами – Вартість товарів за цінами поставки = 2000 –
– 1300 = 700 (млн грн.).

2. Валова додана вартість (ВДВ) = Валовий випуск – Проміж­не споживання або ВДВ = Сума амортизації плюс оплата праці плюс прибуток:

ВДВ = 50 + 400 + 100 = 550 (млн грн.).

Прибуток = Валовий випуск ринкових послуг – Витрати виробництва = 700 – (150 + 50 + 400) = 100 млн грн.

3. Проміжне споживання (ПС) = валовий випуск ринкових послуг мінус валова додана вартість ПС = 700 – 550 = 150 млн грн.

4. Сума податку на ВДВ для сплати в бюджет: ВДВ · 0,2 = 550 ´
´ 0,2 = 110 млн грн.

тобто на 100 грн. роздрібного товарообороту припадає 5 грн. прибутку;

2. Зі зростання середньодушового доходу населення одного із регіонів на 10 % середньодушовий попит на продовольчі товари зріс на 8 % і дорівнював 450 грн. за рік. У плановому періоді очікується зростання середньодушового рівня доходів на 15 %. Чисельність населення регіону очікується 800 тис. осіб. Дайте прогноз обсягу товарообороту продовольчих товарів у регіоні.

Розв’язання

1. Коефіцієнт еластичності попиту від доходу:

.

2. Темп приросту середньодушового товарообороту:

Кел × 15 % = 0,8 × 15 =
= 12,0 (%), або темп росту 112,0 %.

3) Прогноз середньодушового товарообороту:

450 × 1,120 = = 504 грн.

4) Прогноз обсягу товарообороту продовольчих товарів регіону:

504 × 800 = 403 200 (тис. грн.).

загрузка...