Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Технологічні операції

Залежно від завдань для обробітку грунту використовують різні знаряддя, які неоднаково впливають на грунт. Розрізняють такі технологічні операції, які є загальними для роботи більшості знарядь: перевертання, розпушування, кришіння, ущільнення, вирівнювання поверхні грунту, підрізування бур’янів.

Перевертання - це переміщування нижньої та верхньої частин шару грунту, який обробляється. Найкраще перевертається грунт плугами, особливо ярусними, дещо гірше  -лемішними лущильниками і дисковими знаряддями. При перевертанні у грунт заробляються післяжнивні рештки, добрива, насіння бур’янів, збудники шкідників і хвороб, знищуються бур’яни і дернина, виносяться на поверхню вимиті колоїдні частини і більш оструктурені шари грунту, а розпорошені переміщуються вглиб. Полицева оранка виникла в зв’язку з необхідністю переміщування верхнього розпорошеного шару грунту вниз, де з часом його структура відновлюється і підвищується родючість. При цьому на поверхню грунту виноситься нижній оструктурений родючий шар грунту.

Дослідження свідчать, що після обробітку в грунті відбувається своєрідна диференціація орного шару за родючістю на більш родючу верхню і менш родючу нижню частини. Пояснюється це більшим нагромадженням коріння у верхньому шарі, змінами зволоження і висихання, температури грунту тощо. На важких перезволожених грунтах цей процес відбувається швидше, на нещільних, особливо при недостатньому  зволоженні – повільніше. У зв’язку з новими експериментальними даними, необхідність перевертання грунту зводиться до переміщення його верхнього, більш родючого шару вниз і виносу наверх нижнього, менш родючого шару.

Однак перевертання грунту має і певні недоліки: збільшуються втрати вологи, знижується стійкість грунту проти водної та вітрової ерозії. Саме тому інколи доводиться відмовитись від перевертання грунту.

Розпушування та кришіння змінюють розміри ґрунтових частин, їх взаємне розміщення. Ці процеси виконуються практично всіма ґрунтообробними знаряддями. Основним завданням є забезпечення нещільного розміщення ґрунтових частинок і збільшення загальної пористості, особливо некапілярної частини її; посилення аерації та водопроникності грунту; інтенсифікація аеробних біологічних процесів і знищення ґрунтової кірки; подрібнення брил.

Останнім часом виникла необхідність у більш чіткому науковому обгрунтуванні строків та інтенсивності розпушування, оскільки стало відомо, що розпушування запобігає втратам вологи лише при капілярному механізмі її руху. Після розриву капілярних зв’язків розпушування може стати причиною надмірних втрат вологи з грунту. Розпушування грунту поліпшує вітряний режим грунту.

Отже, основним завданням розпушування грунту є створення і підтримання оптимальної будови грунту.

Перемішування грунту здійснюється певною мірою всіма знаряддями, за виключенням котка. Найкраще переміщується грунт при обробітку фрезою. Перемішування грунту передбачає створення однорідного (гомогенного) орного шару, що досягається рівномір­ним розподілом в ньому післяжнивних решток, гною, мінеральних добрив, карбонатів, гіпсу тощо. Однорідність орного шару необхідна для рівномірного розвитку культур та їх своєчасного дозрівання. Водночас не слід перемішувати з оброблюваним шаром ті добрива, які в грунті стають менш доступними для рослин (легкорозчинний суперфосфат). Неоднорідність орного шару потрібна також при сівбі: насіння слід розмістити на ущільненому грунті і прикрити його пухким шаром. Недоцільно переміщувати грунт протягом 2—3 років після заорювання дернини при освоєнні цілинних земель чи сіяних багаторічних трав. Не завжди доцільно також можна змішувати нижні малородючі шари грунту з верхніми, більш родючими. Змішування грунту під час весняно-літніх обробітків пару може призвести до надмірних втрат вологи.

Поверхню грунту вирівнюють волокушами, шлейфами, котками, частково – боронами і культиваторами. В умовах зрошення поверхню поля планують грейдерами, бульдозерами, скреперами, планувальниками-вирівнюва­чами та іншими машинами І знаряддями.

На вирівняному грунті зменшується випаровування вологи, більш рівномірно розподіляється поливна вода на поверхні, менше збирається талих і зливових вод у замкнених понижених місцях. Тільки на вирівняному грунті можна рівномірно загорнути насіння під час сівби на потрібну глибину. На вирівняному   грунті   поліпшується якість заходів його обробітку і зменшуються втрати врожаю при збиранні. Проте не завжди доцільно утримувати грунт у вирівняному стані. Так, гребені, які утворюються під час оранки, сприяють нагромадженню снігу і зменшенню стікання талих вод. На перезволожених грунтах застосовують гребеневі посіви, що поліпшує повітряний режим і прогрівання грунту в зоні розміщення насіння чи інших органів розмноження сільськогосподарських культур. У посушливих степових умовах застосовують борозенні посіви, які дають можливість загорнути насіння у більш вологий нижній шар грунту, і запобігають видуванню сходів рослин

Ущільнення грунту. Для створення сприятливих умов для розвитку рослин грунт ущільнюють котками. Внаслідок цього більш щільно розміщуються грунтові частинки, зменшується некапілярна і загальна пористість, посилюється теплопровідність і прогрівання ущільненого шару грунту. При ущільненні руйнуються брили і вирівнюється поверхня поля.

Ущільнення грунту одночасно з оранкою під озимі культури зменшує випаровування вологи і запобігає осіданню грунту після сівби, що в свою чергу зменшує випирання рослин. Коткують поле перед сівбою дрібнонасінних культур для більш рівномірного загортання насіння в грунт. Після сівби цей захід поліпшує контакт насіння з грунтом, посилює переміщення вологи по капілярах до насіння з глибших шарів грунту, що забезпечує появу дружних сходів.

Підрізування бур’янів, як правило, поєднується з виконанням таких технологічних операцій, як розпушування, перемішування та перевертання грунту. Крім того, для підрізування бур’янів використовують і спеціальні знаряддя, наприклад, культиватори з дво- чи однобічними лапами-бритвами, а також з ножевидними, штанговими, дротяними та іншими робочими органами.

загрузка...