Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Технологія машинного доїння і первинної обробки молока.

Основні правила та операції при машинному доїнні корів

Доїння — це складна технологічна операція, основна мета якої полягає не тільки в тому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров’я корови та з найменшими затратами праці добути мо­локо, яке утворилося у вим’ї, а й створити добрі умови для подаль­шої секреції, сприяти збільшенню продуктивності тварини.

Тільки за умови якісної підготовки корови та її вим’я до доїння, яке виконують вручну, а також при своєчасно­му знятті апарата по завершенню видоювання досягають необхід­ної ефективності машинного доїння.

● При поганій переддоїльній стимуляції молоковіддачі (неякісній підготовці корови), несвоєчасному підключенні доїльного апарата до вим’я та несвоєчасному його відключенні й знятті у корів недо­статньою мірою проявляється рефлекс молоковіддачі, знижується швидкість видоювання, підвищується сприйнятливість молочної за­лози до маститу та  зменшується  молочна продуктивність.

Неза­лежно від способу доїння і типу доїльної установки правила та операції машинного доїння для кожної корови залишаються не­змінними і зберігають своє значення. Роботу розпочинають з вико­нання шести підготовчих операцій в їх безперервній послідовності:

-  переходу оператора до наступної корови;

- обмивання вим’я теплою водою;

- витирання його рушником;

– масажу вим’я;

- здоювання пер­ших цівок молока;

- одягання доїльних стаканів на дійки вим’я.

За цим настає процес безпосереднього видоювання корови апаратом. До заключних операцій відносять:

–         перехід оператора до корови;

–         машинне додоювання;

–         відключення й знімання доїльних стаканів із дійок вим’я;

–         контроль його стану;

–         зливання молока.

При видою­ванні однієї із корів  (основна операція)  у оператора з’являється час для виконання підготовчих та заключних операцій для інших тварин.

Підготовчі операції. Оператор повинен підходити до кожної наступ­ної корови і підмивати її вим’я чистою водою температурою 40— 45 °С, маючи напоготові працюючий апарат. Потім вим’я витирають сухим чистим рушником або спеціальною серветкою. Одночасно з витиранням вим’я масажують. Щоденний підготовчий масаж вим’я, особливо малопродуктивних корів, сприяє підвищенню надоїв на 10—14 %. Після підмивання і витирання вим’я у більшості корів з’являються ознаки початку рефлексу молоковіддачі: набрякання вим’я, порозовіння дійок, підвищення їх пружності.

Потім здоюють руками із кожної дійки по 2—3 перші цівки молока у спеціальний кухоль з чорним дном. Здоювання перших цівок сприяє кращій молоковід­дачі, дає можливість виявити маститних корів, зберігає якість мо­лока, бо перші його порції відрізняються від інших великим бак­теріальним обсіменінням. Закінчивши підготовку корови до доїння і переконавшись, що вона припустила молоко, оператор одягає доїльні стакани на дійки вим’я.

Готувати корову до доїння, тобто виконувати вручну шість під­готовчих операцій слід послідовно, затрачуючи не більше 50 с. Тільки переконавшись, що доїльні стакани стійко зафіксовані і розпочалося витікання молока широким струменем, оператор почи­нає готувати до доїння наступну корову або відключає апарат від вже видоєної.

По закінченню молоковиведення дуже важ­ливо своєчасно провести заключні операції, тобто вчасно підійти до корови, здійснити машинне додоювання, відключити вакуум і зняти доїльні стакани з дійок вим’я. На ці операції затрачається від 40 до 55 с для кожної корови.

● Перетримка апаратів може ви­кликати больові відчуття у корови, подальше зниження надоїв і за­хворювання маститом. У результаті холостого доїння (перетримки апаратів)  у корови виробляються   гальмівні рефлекси на доїння. Надалі такі тварини під час доїння непокояться і не повністю від­дають молоко.

Перетримка доїльних стаканів на дійках вим’я після припинен­ня молоковіддачі протягом 2—3 хв зумовлює зниження молочної продуктивності корів на 5—7 %, середньої швидкості видоюван­ня— на 12—15% і збільшує тривалість доїння на 6—8%, а та­кож призводить до виникнення субклінічних маститів особливо в тих частках вим’я, які найшвидше видоюються.

Істотним недоліком сучасних доїльних апаратів є їх неспромож­ність повною мірою видоювати із вим’я молоко.

Дуже шкідливо на здоров’я тварин впливає так зване холосте доїння. Це порушення призво­дить не тільки до зниження продуктивності тварин, а й до захво­рювань їх на мастит (до 31,8%).

Доїння корів у стійлах корівника

При прив’язному утриманні корів в основному доять переносни­ми апаратами у відра чи в молокопровід. Застосування доїльних установок з молокопроводом порівняно з переносними відрами дає можливість значно підвищити продуктивність праці у господарстві. Найважливішою технологічною особливістю доїння корів у стій­лах корівника є те, що для його виконання не потрібно зрушувати корів з місця, де вони поїдають корми і відпочивають на прив’язі.

Не можна застосовувати змішане доїння: одних ко­рів доїти апаратом, а інших в цей час — руками.

Доїння корів у молокопровід. Доїти корів у молокопровід до­цільно трьома апаратами. При цьому простої мінімальні, трива­лість підготовчих та заключних операцій оптимальна, робота ви­конується найбільш ефективно. Доїння корів трьома апаратами в молокопровід ефективне, якщо видоювання апаратом кожної коро­ви триває в середньому не менше 4—6 хв.

Первинна обробка молока та його реалізація

Первинну обробку видоєного молока проводять на фермі.

Вона включає:

–       очищення;

–       охолодження та зберігання молока до його від­правки на молокозавод.

Основне джерело забруднен­ня — це вим’я корів, де з брудом нагромаджується велика їх кіль­кість. У перших цівках молока мікроорганізмів у 40 разів більше, ніж в останніх. Через дійковий канал вони потрапляють у вим’я, тому його необхідно ретельно підмивати, витирати насухо й здоювати перші цівки молока в окремий посуд.

Шкіра й волосяний покрив тварин забруднюються гноєм та під­стилкою, в яких міститься багато мікрофлори, особливо кишкової палички і маслянокислих бактерій. Необхідною умовою чистоти є достатня кількість сухої підстилки й своєчасна заміна брудної.

Багато мікрофлори міститься в повітрі приміщення, особливо піс­ля прибирання й роздавання сухих кормів. Разом з пилом вона по­трапляє в молоко, тому доїти корів треба до роздавання таких кор­мів або через 1 — 1,5 год після цього. Перед доїнням приміщення провітрюють.

Згодовування коровам великої кількості соковитих кормів ви­кликає шлунково-кишкові розлади і створює додаткові умови забруд­нення молока.

Джерелом забруднення може бути молочний посуд та апаратура. Після використання їх миють із застосуванням дезінфікуючих роз­чинів, споліскують водою, обдають кип’ятком або пропарюють, ви­сушують і перевертають догори дном.

При виникненні епізоотій молоко підда­ють пастеризації (тепловій обробці). Чим коротший період від ви­доювання до охолодження молока, тим кращої воно якості за ра­хунок гальмування розвитку мікроорганізмів. При доїнні корів на установках типу «Молокопровід» молоко проходить через молоч­ний фільтр, в який поміщається фільтрувальний елемент. Після кожного доїння фільтр промивають або замінюють. На даний час вже існують високоефективні фільтрувальні елементи разового ви­користання із нетканого полотна, які гарантують очищення молока до першої групи за еталоном чистоти.

Очищене молоко по тру­бах надходить у резервуар-охолодник або пропускається через пластинчастий охолодник, де охолоджується до температури плюс 4 °С. У резервуарах-охолодниках така температура підтримується в автоматичному режимі до відправки на молокозавод. На окре­мих великих молочних комплексах молоко пастеризують і фасують в пакети або виготовляють з нього молочні продукти.

Охолодження молока. Неохолоджене молоко швидко втрачає свої бактерицидні властивості і через 2 — 3 год починає скисати, то­му зразу після одержання його охолоджують.

З цією метою на фермерських молочарнях фляги занурюють у басейн з проточною водою з розрахунку 3 – 5 л на охолодження 1 кг молока.

● Прифермсь­ка молочна повинна забезпечувати обробку і тимчасове зберігання добового валового надою молока. Відправляють молоко на моло­козавод у автоцистернах. Водій приймає молоко з оформленням накладної або приймальної квитанції, де вказується його кількість, жирність, вміст білка, кислотність, бактеріальне обсіменіння, вміст соматичних клітин і ступінь чистоти.

Все заготовлене молоко повинне відповідати державному стан­дарту ГОСТ 13264—88 «Молоко коров’яче. Вимоги при закупів­лях». Доброякісне, придатне для реалізації державі, мо­локо повинне бути натуральним, білого або слабо-кремового ко­льору, без осаду і пластівців. У ньому не повинно міститись інгібу­ючих та нейтралізуючих речовин (антибіотиків, аміаку, соди, пере­кису водню та ін.), а вміст важких металів, миш’яку, афлактоксину і залишкової кількості пестицидів не повинен перевищувати рівня, установленого відповідними нормами. Залежно від фізико-хімічних та мікробіологічних показників молоко поділяють на три сорти — вищий, перший і другий.

Основними показни­ками при визначенні сорту молока є його кислотність, бактеріальне обсіменіння та вміст соматичних клітин.

Кислотність молока характеризує його свіжість, технологічність, що надзвичайно важливо для подальшого використання молока у виробництві сирів, масла та інших продуктів.

Бактеріальне обсіменіння молока значною мірою визначає його кислотність. Разом з цим наявність великої кількості бактерій значно знижує харчову і технологічну цінність молока, а в деяких випадках небезпечна для здоров’я людини і тварин. У молоці, охолодженому до плюс 10 °С, бактерії практично не розвиваються протягом 12 год, а при охолодженні до плюс 4 °С зразу після доїн­ня забезпечується збереження якості і технологічних властивостей молока до 48 год.

Вміст соматичних клітин у молоці свідчить про наявність в ньому молозива, молока від стародійних і хворих на мастит корів. Цінність такого молока як харчового продукту пони­жується, а при наявності більше 1000 соматичних клітин у 1 см3 молоко не приймають для реалізації.

Вимоги державного стандарту встановлені з урахуванням вико­ристання молока як сировини для виробництва молочних продук­тів.

загрузка...