Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

На даний час існує дві системи виробництва молока:

  1. 1. Промислова основа виробництва молока;
  2. 2. Потоково-цехова система виробництва молока.

Потоково-цехова система виробництва молока.

Зазначена система виробництва молока ґрунтується на цеховій організації виробництва і внутрішньофермерській спеціалізації. Залежно від фізіологічного стану молочне стадо розподіляють на чотири технологічні групи, які розміщують у цехах:

- сухостійних ко­рів;

– отелення;

– роздоювання й осіменіння та виробництва молока.

У кожному цеху тварини знаходяться певний період, після чого їх переводять у наступний по замкненому колу.

♦ Цех сухостійних корів. Основне його призначення — підготовка корів до отелення й наступної лактації. Тварини в цех надходять за 60 днів до отелення, а нетелі — на шостому-сьомому місця тільності.

Приміщення для утримання тільних корів розділяють на 3 — 4 секції, а тварин ділять на групи залежно від періоду тільності 60, 45, 30, 15 днів. Групи формують один раз через кожні 10— 15 днів кількістю не більше 50 голів.

Залежно від прийнятої технології в господарстві сухостійних ко­рів у цеху можна утримувати прив’язно та безприв’язно.

Прив’язний спосіб застосовують у господарствах з невеликим по­голів’ям дійних корів. Для полегшення організації моціону викорис­товують напівавтоматичне прив’язування тварин, що дає можли­вість розфіксовувати їх групами.

Найдоцільніше сухостійних корів утримувати без прив’язі на глибокій підстилці з вільним виходом на кормо-вигульні майдан­чики, де вони поїдають грубі та соковиті корми. Для підстилки використовують солому або сухий торф із розра­хунку 1,5-2 кг на одну голову. Гній з приміщень видаляють 1-2 рази на рік.

Приміщення й кормо-вигульні майданчики обладнують групо­вими напувалками.

♦ Цех отелення обладнують в окремому приміщенні з розрахунку 12 % головомісць від загального поголів’я корів ферми. Тут утриму­ють глибокотільних корів та нетелей і корів, які розтелилися. Тва­рини надходять у цех за 7—10 днів до отелення і знаходяться тут протягом 25 днів. У цеху отелення передбачені такі технологічні секції: передродова, родова, молозивних та новотільних корів.

У передродову секцію надходять корови й нетелі, яких утриму­ють прив’язно. З настанням провісників родів тварин переводять у родову секцію із денниками. Останні розміром не менше 3,0 х 3,5 м, із невисокими стінками (1,2 м) для можливості зорового контакту з іншими тваринами, обладнані годівницями і напувалками. Утри­мання в деннику без прив’язі забезпечує тваринам сприятливі умо­ви для нормального перебігу родів.

У родовому деннику корова перебуває від 10 до 24 год, що дає можливість теляті ссати молозиво безпосередньо з вим’я матері. По­тім корів переміщають у секцію молозивних, де одержують від них молозиво, яке використовують для випоювання телят. Через 4 дні їх переводять у секцію новотільних і утримують протягом 12 – 14 днів прив’язно або безприв’язно залежно від прийнятої технології. Пер­ші дні після отелення тварин годують доброякісним сіном та бовтан­кою із концкормів. На 12 – 14-й день їх переводять на повний ра­ціон. Починаючи з другого дня після отелення корів доять апарата­ми.

Телят після утримання в деннику з коровою розмішують у про­філакторії, де вони знаходяться у клітках до 20-денного віку. Далі переводять у телятник для наступного вирощування, а надремонтних реалізують у господарства по вирощуванню молодняку великої рогатої худоби на м’ясо.

♦ У цех роздоювання й осіменіння корови надходять через 16 — 18 днів після отелення. Він розрахований на 25 % головомісць від за­гальної кількості корів. Тривалість перебування тварин у цьому це­ху 100 – 120 днів.

Роздоювати корів починають через 15 днів після отелення. Для групи тварин подібної продуктивності на 5 — 10 днів складають ра­ціон. Контрольні доїння проводять раз у 5 днів із занесення даних до картки роздоювання корів.

Норми годівлі корів складають із розрахунку фактичної продук­тивності та авансу кормів на ріст надоїв. Коровам-первісткам дода­тково згодовують на підвищення продуктивності 1 — 2 к. од. Корми авансують доти, поки корова збільшує надої.

За умов прив’язного утримання й доїння в переносні відра опе­ратор обслуговує 25 — 30 корів. Якщо утримання безприв’язне, а доїння проводиться на доїльних установках типу «Ялинка» і «Тан­дем», навантаження зростає до 70 — 100 корів.

Для результативного запліднення і запобігання маститу коровам надають моціон. Тварину, яка за період роздоювання не заплідни­лася, переводять у цех виробництва молока, але встановлюють за нею ретельний ветеринарний нагляд.

♦ До цеху виробництва молока надходять запліднені й роздоєні корови на 100 – 120-й день лактації. Основне завдання тут — це одержання високих надоїв, досягнення рівномірного спаду лакта­ційної кривої, нормального перебігу тільності й своєчасного запуску корів. У цеху повинно бути 50 % головомісць від загального пого­лів’я корів.

Якщо доїння організовано у стійлах, то застосовують прив’язну систему утримання, а в доїльних залах — безприв’язно-боксову.

Важливим елементом виробничого процесу в зазначеному цеху є своєчасний і правильно проведений запуск корів, що контролюється щомісячним планом-графіком переміщення тварин по цехах. Корів середньої продуктивності запускають за 3-4, а високопродуктив­них — за 6 — 10 днів. У період запуску стежать за вим’ям: у випадку коли воно стає твердим, молоко здоюють. Після закінчення запуску їх переміщують по цеху сухостійних корів.

Варіантів розміщення тварин може бути кілька, але необхідно, щоб зберігалася суть нової технології годівлі й утримання з ураху­ванням фізіологічного стану, можливості роздоювання, вчасного осіменіння, одержання здорового приплоду та його збереження.

Обов’язкова умова потоково-цехової системи — збереження тех­нологічних груп протягом усього періоду утримання тварин у тому чи іншому цеху, а при пасовищному утриманні — закріплення пев­них ділянок пасовищ або вигульно-кормових майданчиків (якщо корів не випасають).

Недоліком потоково-цехової системи є знеособлення тварин, оскільки їх переміщують із цеху в цех. Тому всіх корів слід закріп­лювати за певними працівниками, в якому б цеху тварини не зна­ходились.

Промислова основа виробництва молока

Найважливішими елементами технології виробництва молока є утримання, годівля, доїння корів та видалення гною.

Від звичайних ферм спеціалізовані підприємства з виробництва молока відрізняються концентрацією поголів’я, взаємозв’язаністю технологічних процесів, комплексною механізацією та автоматиза­цією виробничих процесів.

Вони бувають павільйонного типу, де тварин розміщують в окре­мих приміщеннях, і моноблокові з розміщенням поголів’я під одним дахом. Кращим варіантом організації промислової технології вироб­ництва молока є спорудження підприємств павільйонного типу.

Будівництво підприємств із моноблоковою системою утримання значно складніше. Технології молочних підприємств розроблені на 400, 800, 1200 і 1600 голів та як експериментальні на 2000 корів. Проте найдоціль­ніша концентрація 800 – 1200 голів.

Основний показник, за яким відбирають корів — їхня продукти­вність. Підприємство з промисловою технологією молока ефективне тоді, коли надої не нижчі 4000 кг молока на одну корову на рік. Ко­рови повинні мати придатне до машинного доїння вим’я з чашопо­дібною й округлою формую. Тварини з козячим вим’ям для машин­ного доїння не придатну оскільки частки такого вим’я розвинуті нерівномірно.

Способи утримання корів. На молочних підприємствах про­мислового типу застосовують прив’язний і безприв’язний способи утримання корів. Прив’язний спосіб вимагає значних затрат пра­ці по догляду за тваринами і не дає можливості ефективно викорис­товувати засоби механізації.

● Найпоширеніший на молочних підприємствах промислового ти­пу безприв’язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням зростає ефективність використання засобів механізації, збільшуєть­ся навантаження на одного працівника, підвищується продуктив­ність праці, збільшується рухова активність тварин і реакція їх на споживання корму. Проте ці переваги мають значення тоді, коли в господарстві створена міцна кормова база. Адже витрати кормів на одиницю виробленого молока при безприв’язному утриманні більші на 10- 15 %.

При безприв’язному способі корів утримують у секціях. Групи формують залежно від віку та фізіологічного стану тварин. Годують корів у приміщенні або на вигульно-кормових майданчиках. Доїння здійснюють у доїльних залах, обладнаних доїльними установками «Ялинка», «Тандем», «Карусель».

Залежно від організації відпочинку та годівлі тварин безприв’яз­не утримання має чотири варіанти.

Безприв’язно-боксове утримання корів — найпоширеніша тех­нологія безприв’язного утримання. Вартість будівництва примі­щень такого типу дещо більша, але вона компенсується зменшен­ням затрат праці і одержанням дешевшого молока. Безприв’язно-боксове утримання застосовують у різних кліматичних зонах із мі­німальною витратою підстилки або ж повною її заміною різними синтетичними матеріалами.

Для відпочинку тварин приміщення обладнують боксами завдо­вжки Підлога має бути вищою від гнойового прохо­ду на 20 — 30 см. Якщо застосовують підстилку, то її вносять один раз на тиждень із розрахунку 2 – 3 кг на бокс або 0,3 – 0,5 кг на од­ну голову на день.

Між рядами боксів розміщені двосторонні годівниці з кормовим проїздом посередині. Для роздавання кормів використовують мобі­льні кормороздавачі типу КТУ-10А, КТУ-10Б, РСП-10, АРС-10. До­ять корів у доїльних залах.

Прохід для корів і видалення гною завширшки не менше 250 см влаштовують між годівницями та рядами боксів. Застосовують різні способи видалення гною через щілинну підлогу: в підвальні гноєс­ховища, у канали, де розміщені скребкові транспортери. Якщо про­хід бетонований, то гній видаляють скреперною установкою чи буль­дозером, начепленим на колісний трактор (МТЗ-80, ЮЗМ-6 та ін.).

При безприв ‘язному комбібоксовому утриманні передбачається поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів — у доїльно­му залі. В приміщеннях, обладнаних комбібоксами, можна розміс­тити більшу кількість тварин, оскільки немає потреби в широкому кормовому проході.

Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами, а гній видаляють дельта-скреперною установкою, бульдозером, на­чепленим на колісний трактор, через щілинну підлогу. Порівняно з прив’язною системою комбібоксове утримання дає можливість під­вищити продуктивність праці в 2 рази.

Безприв ‘язне змінно-групове утримання корів. Його суть поля­гає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпо­чивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утриму­ють без боксів на підлозі з підстилкою. Приміщення розподіляють на секції, які обладнують груповими напувалками АГК-4.

Між рядами боксів підлога бетонована. Гній видаляють бульдо­зером, начепленим на колісний трактор, у період, коли тварини від­сутні. Влітку корів утримують на вигульних майданчиках, а взимку використовують їх для прогулянок.

Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи ко­рів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші примі­щення, де їх годують та доять.

Одну технологічну групу (80 корів) годують протягом 1,5 — 2 год і переміщують її в доїльно-молочний блок, обладнаний установками «Ялинка» або «Тандем». Під час доїння тваринам залежно від про­дуктивності роздають концентровані корми. Після доїння їх перега­няють у приміщення для відпочинку або на вигульно-кормові май­данчики.

Цей варіант безприв’язного утримання дає можливість тваринам активно рухатися на свіжому повітрі, підвищити продуктивність праці в 1,5 — 2 рази, збільшити кількість головомісць на 15 — 20 %, підвищити оплату корму молоком на 5-6% порівняно з прив’яз­ною системою утримання. Проте зазначена технологія не знайшла широкого застосування.

Безприв ‘язне утримання з відпочинком корів на глибокій під­стилці. Технологія передбачає відпочинок корів у приміщенні на глибокій підстилці, годівлю на вигульно-кормових майданчиках, доїння у доїльних залах, видалення гною бульдозером, начепленим на трактор. Приміщення для відпочинку корів розділяють на секції, де розмішують групи тварин різного фізіологічного стану. Для під­стилки використовують солому, яку додають щоденно з розрахунку З кг на кожну корову.

До приміщень приєднують вигульно-кормові майданчики з бе­тонним покриттям, де корів годують і напувають протягом року. На них споруджені навіси для грубих кормів, які тварини поїдають че­рез спеціальні решітки. Вигульно-кормові майданчики обладнують годівницями для згодовування соковитих і зелених кормів.

Доять корів у доїльних залах на установках «Ялинка», «Тандем» чи конвеєрного типу, одночасно згодовуючи концентровані корми. Гній видаляють з приміщення раз на рік, а з вигульно-кормових майданчиків — один раз у 2 – 3 дні.

загрузка...