Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Типи відгодівлі ВРХ

Відгодівля є заключним етапом у виробництві яловичини. Вона  передбачає годівлю тварин досхочу з метою збільшення маси й по­ліпшення якості м’яса. Для запобігання ожирінню і здешевлення відгодівлі спочатку тваринам згодовують переважно грубі й сокови­ті корми. З підвищенням вгодованості в раціоні молодняку збіль­шують частку концкормів.

Молодняк відгодовують три—чотири, а дорослу худобу два-три місяці. У період відгодівлі середньодобові прирости повинні стано­вити 800 – 1000 г. Максимально для відгодівлі використовують міс­цеві корми. При цьому частка концентрованих має досягати 35 – 40 %, а для одержання середньодобових приростів понад 1000 г- 50 %.

Залежно від співвідношення кормів у раціоні розрізняють такі види відгодівлі:

- на зелених кормах;

- силосі;

- сі нажі;

- жомі;

-  барді.

Відгодівлю на зелених кормах застосовують у літній період із ви­користанням трави луків та сіяних бобових і злакових культур. На зелені корми тварин переводять поступово, оскільки зміна раціону призводить до розладу травлення і, як наслідок, зниження прирос­тів. У перший день їх згодовують не більше 10-15 кг і до норми доводять протягом 7-10 днів.

▲ Дорослій худобі зелених кормів згодовують 50-70, а молодня­ку — 30-50 кг. До раціону також вводять грубі, соковиті корми, залишки технічного виробництва (жом, барда тощо) і концкорми.

Відгодівлю тварин на природних або культурних пасовищах називають нагулом. Це найдешевший спосіб відгодівлі.

Достатнє забезпечення зеле­ними кормами і підгодівля невеликою кількістю концкормів дає можливість одержувати середньодобові прирости 800 – 1000 г.

Відгодівля силосом найдоцільніша в осінньо-зимовий період. Ви­користовують силос із різних культур, але найчастіше з кукурудзи.

▲ Дорослій худобі його згодовують 30 – 40, молодняку — 20-25 кг. До раціону також вводять сіно, солому, буряки, картоплю, концент­ровані та інші корми. Для нормалізації цукрово-протеїнового відношення до силосних раціонів вводять 4,5-6 кг цукрових буряків і 1,5 – 2 кг патоки.

Відгодівля на таких раціонах дає можливість одержувати 800 -900 г приросту за добу.

Відгодівля сінажем, її використання дає можливість застосову­вати малокомцонентні раціони. Сінаж характеризується низькою вологістю, дрібною структурою, сипучістю. Зважаючи на ці власти­вості, годівля тварин на таких раціонах повністю механізована й автоматизована.

▲  Молодняку 10 – 12-місячного віку згодовують 10 – 15, старше ро­ку 15 – 20 кг сінажу.

Відгодівлю жомом застосовують у бурякосійних районах. Жом добре поїдається тваринами, але містить недостатню кількість біл­ків, фосфору і дуже мало жиру. Тому в раціони додатково вводять протеїнові корми, кісткове борошно, преципітат і кухонну сіль.

▲ Дрослій худобі згодовують 60 – 80, молодняку — 45-50 кг жо­му, що за загальною поживністю становить 65 – 70 % раціону. До поїдання великої кількості цього корму тварин привчають протягом 6-7 днів, поступово збільшуючи його кількість.

Барду для відгодівлі використовують у районах спиртового вироб­ництва. Це дешевий корм, який одержують від переробки зернових тикових, картоплі, патоки та фруктів. Найцінніша зер­нова барда, далі зерново-картопляна і картопляна. Спочатку тва­рин привчають до її поїдання, а потім переводять на повну добову норму.

Молодняку від 6- до 12-місячного віку згодовують 15-30 кг, до 2-річного — 20-30, 2 -3-річного віку — 30 – 40, дорослій худобі — 60 – 70 кг цього корму. У раціон також вводять грубі корми (сіно, солома), концентровані — І – 2,5 кг; крейду 70 – 100 г на одну голову за добу.

Згодовують барду тільки свіжою, оскільки кисла спричинює шлунково-кишкові захворювання.
Додаткова інформація:

Формування технологічних груп у приміщеннях-цехах: телят молочного

віку, дорощування та інтенсивної відгодівлі

Для одержання яловичини використовують надремонтний мо­лодняк і дорослу худобу молочного й комбінованого напрямів про­дуктивності. Набуває розвитку і м’ясне скотарство, але частка його у виробництві яловичини ще незначна.

У господарствах молочного і комбінованого напрямів продуктив­ності для вирощування надремонтного молодняку великої рогатої худоби на м’ясо створюють спеціалізовані ферми. Останні організо­вують як самостійні підрозділи при наявності у господарстві не менше ніж 600 голів молодняку старше 4-місячного віку. Таку кількість поголів’я може забезпечити стадо із 600 корів. Якщо поголів’я корів менше, то доцільно реалізовувати молодняк для вирощування в ін­ші спеціалізовані господарства.

На м’ясо вирощують бугайців, кастратів і надремонтних телиць. У багуйців вища енергія росту і від них одержують тушу масою на 10 – 15 % більшою, ніж від кастратів цього самого віку. Однак м’ясо бугайців грубоволокнисте, тверде і містить менше жиру. Кращими кулінарними якостями характеризується м’ясо кастратів і телиць. З цією метою тварин каструють у 3 – 5-місячному віці, що знижує інтенсивність обмінних процесів в організмі і сприяє інтенсивнішому відкладанню жиру в туші.

Тривалість періоду вирощування молодняку на м’ясо 12 — 15, а при невисокому рівні годівлі — 18-20 міс.

Молочний період вирощування телят триває 4-6 міс і є дуже важливим, оскільки в перші шість місяців життя м’язова тканина відзначається найвищою інтенсивністю росту. Протягом цього пері­оду нарощується найкраще за харчовими якостями м’ясо. |В молочний період телятам випоюють 200 – 250 кг незбираного і 600 – 700 кг збираного молока.

Від 10 – 20-денного до 6-місячного віку взимку телят утримують по 10 – 20 голів у групових станках, обладнаних годівницями.

У 5 – 6-місячному віці молодняк розділяють за статтю на групи  бугайців і теличок. У літній період їх можна цілодобово утримувати на спеціально обладнаних майданчиках чи в літніх таборах.

Післямолочний період розпочинається від 4 – 6-місячного і триває до 9 – 12-місячного віку за умови забою тварин у 12 – 15 міс. При екстенсивній системі вирощування його тривалість подовжується. Метою цього періоду є підготовка молодняку до заключного етапу — інтенсивного росту або відгодівлі. Вирощування в післямо­лочний період спрямоване на формування у тварин міцного кістяка, росту м’язів та максимального розвитку травних органів шляхом згодовування великої кількості об’ємистих кормів із одержанням середньодобових приростів 700 г і більше. Вирощування закінчують, коли тварини досягають живої маси 300 кг.

В умовах застосування традиційної технології молодняк із 6-мі­сячного віку утримують на прив’язі. Для кожної тварини у примі­щенні виділяють стійло, обладнане годівницею, автонапувалкою (одна на два суміжних стійла) і ланцюговою або хомутовою прив’яззю.

У господарствах, де вирощують молодняк на м’ясо, застосовують комбіновану систему утримання — у зимовий період на прив’язі, а літній безприв’язно у загонах чи на пасовищах.

Основою раціону в зимовий період є силос, сінаж, концентровані та грубі корми. Якщо господарство знаходиться в бурякосійних ра­йонах, до раціону молодняку вводять 25 – 35 % жому за загальною поживністю.

У літній період у раціоні молодняку зелені корми повинні стано­вити 75 % за поживністю. Для забезпечення тварин протеїном кра­ще згодовувати злаково-бобові суміші. Із концентрованих викорис­товують комбікорми або високоенергетичні кормові суміші. Доціль­но вирощувати молодняк на природних та культурних пасовищах.

Відгодівля є заключним етапом у виробництві яловичини. Вона  передбачає годівлю тварин досхочу з метою збільшення маси й по­ліпшення якості м’яса. Для запобігання ожирінню і здешевлення відгодівлі спочатку тваринам згодовують переважно грубі й сокови­ті корми. З підвищенням вгодованості в раціоні молодняку збіль­шують частку концкормів.

загрузка...