Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Узагальнення і групування даних по обліку оплати праці

Нарахована оплата праці в первинних документах у подальшо­му обліковому процесі повинна бути нагромаджена по двох на­прямах: 1) по кожному працівнику – для організації розрахунків по оплаті праці; 2) по об’єктах обліку — для віднесення сум оплати Іфаці у витрати відповідних споживачів.

Для прискорення розрахунків по оплаті праці і їх контролю Працівникам бухгалтерії доцільно мати таблиці по розмірах тарифних ставок і посадових окладів, таблиці для утримання податку, копії колективних договорів, положення про оплату праці, систематизовані збірники по трудовому законодавству та інші нормативні документи, зразки підписів керівників господарських підрозділів, обліковців та інших осіб, які підписують первинні документи для нарахування заробітної плати.

Первинні, звітні та облікові документи, які містять інфор. мацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролюються державними податковими адміністраціями, повинні мати іден­тифікаційні номери.

Підрахунок даних про нараховану суму оплати праці по кож­ному працівнику здійснюється в розрахунково-платіжних відо. мостях (форма № П-49). їх складають по цехах, бригадах та інших структурних підрозділах підприємства.

При відкритті відомості в ній записують прізвище працівника, його табельний номер, професію або посаду, розряд (ставку) і саль­до по розрахунках на початок місяця за підприємством або за працівником. Для цього використовують дані розрахунково-платіжних та платіжних відомостей за минулий місяць.

У розділі «Нараховано» записують суми нарахованої оплати праці за її видами. Підставою для підрахунку і запису нарахованої оплати праці служать первинні документи.

Дані про нараховані суми допомоги по тимчасовій непраце­здатності, по вагітності і пологах, премії за рахунок спеціальних фондів, дивіденди та інші нарахування заносять у розрахунково-платіжну відомість із листків непрацездатності, спеціальних розрахунків тощо. Потім вираховують суму «Всього належить». Для цього до нарахованих сум за місяць додають суму заборгова­ності на початок місяця.

По розділу «Утримано і виплачено» спочатку записують вида­ну касою оплату праці за другу половину минулого місяця та аванс у рахунок заробітку поточного місяця. Підставою для таких записів є дані з обліку касових операцій. Після цього відобража­ють суми утримань із оплати праці. Визначають суму, яка підля­гає виплаті.

Із оплати праці утримують податок з доходів фізичних осіб, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, по вико­навчих листах, своєчасно не повернені суми підзвітними особа­ми та інші утримання, що передбачено чинним законодавством. Аліменти утримують із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Разом з цим з оплати праці можуть бути про­ведені утримання за дорученням працівників – страхові внески, погашення позичок, профспілкові внески тощо. Це, власне, не утримання, а виконання доручення працівників, за здійснення яких бухгалтери можуть отримувати винагороду.

Розрахунково-платіжні відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер, а після цього касир має право видавати оплату праці. За отримані суми грошей працівники підписуються у відомості.

Розрахунково-платіжні відомості заміняють особові рахунки обліку розрахунків з працівниками по оплаті праці. Замість гунково-платіжних відомостей на підприємстві можна використовувати книгу обліку розрахунків по оплаті праці, яка за будовою аналогічна відомості. У розрахунково-платіжних відомостях, особових рахунках або книгах забезпечується аналітичний облік по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Особові рахунки з розрахунків по оплаті праці можна вести на картках. На кожного працівника заводиться окрема картка. У ній проводять записи про нарахування і виплату заробітної плати та стан розрахунків з працівником, використовуючи розрахунково-платіжні відомості. Ведення карток дозволяє швидко одержувати інформацію по кожному працівнику. Але їх застосування збільшує обсяг облікової роботи. Тому не завжди ефективно паралельно з розрахунково-платіжними відомостями вести ще й картки з оплати праці, тобто одні й ті ж показники дублювати два рази. Особові рахунки по нарахуванню оплати праці (картки або відомості) зберігаються на підприємстві постійно (50 років).

Розрахунково-платіжні відомості складають по структурних підрозділах. Узагальнення даних відомостей по підприємству роблять шляхом складання Зведеної відомості по розрахунках з робітниками та службовцями. Таке зведення з оплати праці дозволяє мати узагальнюючі дані в цілому по підприємству про суми нарахованої оплати праці, утримань з неї та суми до виплати. Ці дані необхідні для контролю витрачання фонду оплати праці, визначен­ання загальних сум для перерахування податків, отримання готівки в установі банку для видачі працівникам, складання звітності тощо.

Нарахування на оплату праці роблять по Зведеній відомості на­рахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об’єктах обліку, в якій розподіляють оплату праці і відрахування Ви об’єктах обліку.

Виплату із каси сум по оплаті праці, як правило, проводять не по розрахунково-платіжних, а по платіжних відомостях. Для цього із розрахунково-платіжних відомостей записують у платіжні відо­мості прізвище, ім’я та по батькові працівника, його табельний номер і суму до одержання. Такий порядок встановлюють на великих підприємствах, в яких касир завантажений лише однією роботою — веденням касових операцій. На невеликих підприємствах функції касира може виконувати бухгалтер. У такому випадку немає потреби складати окремо платіжну відомість. За таких умов оплату праці краще видавати по розрахунково-платіжній відомості.

Не одержана в строк оплата праці відноситься на рахунок розрахунків з депонентами, а в платіжній відомості проти прізвища особи, яка не отримала оплату праці, ставиться відмітка «Депоновано». Суми депонованої оплати праці заносять в Книгу обліку розрахунків з депонентами і видають потім по видаткових касових ордерах. Як­що неодержані суми оплати праці перенести у розрахунково-платіжну відомість на наступний місяць як сальдо, то в книгу обліку депонованої заробітної плати такі записи не роблять, що зменшує об­сяг облікової роботи.

Суми депонентської заборгованості обліковують до їх погашення.

У розрахунково-платіжній відомості сальдо на початок місяця за підприємством буде, як правило, завжди, бо оплату праці в поточно­му місяці видають за минулий місяць. Наприклад, підприємство ви­дає оплату праці третього числа кожного місяця. Отже, скажімо, станом на 1 квітня у відомості буде показана сума оплати праці за березень, яка має виплачуватися 3 квітня. Тобто 3 квітня колишня заборгованість зникне, але ж на перше число квітня була і відобра­жена у відомості. Залишок по ній повинен відповідати синтетично­му рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

На малих підприємствах можна організувати роботу так, щоб оплата праці нараховувалася і видавалася в одному місяці. На­приклад, нарахували оплату праці за квітень і видали її в квітні. За таких умов залишків заборгованості на початок і кінець місяця може не бути, що значно спрощує порядок ведення розрахунково-платіжної відомості. У ній при цьому достатньо показувати нара­хування оплати праці, утримання з неї і виплату.

Суми нарахованої оплати праці, згідно з розрахунково-платіж­ними відомостями, мають дорівнювати сумам, що відносять на об’єкти обліку.

Групування даних первинних документів по двох напрямах (по працівниках і по об’єктах обліку) – досить трудомістка робота. То­му вона виконується, як правило, за допомогою комп’ютерів.

загрузка...