Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Верховна Рада України – єдиний законодавчий орган держави

Основним принципом організації органів державної влади в Україні є теорія поділу влад. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України (ст. 75 Конституції). Вплив Верховної Ради на діяльність інших державних органів та органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом прийняття відповідних законів, які є обов’язковими для всіх суб’єктів на території України.

Верховна Рада України працює посесійно.

Перше засідання відкриває найстаріший за віком депутат України, який веде його доти, поки Верховна Рада не обере свого Голову. Усі  рішення Верховна Рада може приймати лише на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування, яке може бути таємним чи відкритим і здійснюватися підняттям рук, бюлетенями чи за допомогою технічних засобів. Депутат повинен голосувати особисто, він не може доручати голосувати від свого імені іншим депутатам. Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Конституція України закріплює широкі повноваження Верховної Ради. Найважливішими з них є:

– внесення змін до Конституції України;

– прийняття законів;

– визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку;

– призначення всеукраїнського референдуму, виборів Президента України та усунення Президента в порядку імпічменту;

– формування ряду державних органів;

– організація адміністративно-територіального устрою країни;

– здійснення зовнішніх функцій держави;

– бюджетні повноваження (затвердження бюджету та ухвалення рішень щодо звіту про його виконання);

– здійснення контрольних функцій (контроль за виконанням бюджету, діяльністю Уряду, контроль за використанням іноземних позик, контроль за діяльністю Уповноваженого Верховної Ради з прав людини).

Верховна Рада може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів, що спричиняє його відставку. Така резолюція вважається прийнятою, якщо за неї проголосували не менш як 226 народних депутатів.

Конституція України визначає коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується:

1)прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій; громадянства, статусу іноземців та осіб без громадянства;

2)засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян; засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

3)територіального устрою України;

4)основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

5)бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валюти на території України;

6)прав корінних народів і національних меншин і порядку застосування мов;

7)правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва;

8)засад цивільно-правової відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними порушеннями та відповідальності за них.

Законодавчим процесом вважається діяльність, спрямована на створення нових законів або на зміну чи скасування чинних. Конституція України визначає коло суб’єктів, яким надається право законодавчої ініціативи, тобто право офіційно вносити пропозиції щодо прийняття, зміни або скасування законів, які Верховна Рада зобов’язана розглянути по суті. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України надано Президенту України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів і Національному банку України.

Законодавчий процес в Україні проходить такі стадії:

1)внесення суб’єктом законодавчої ініціативи законопроекту на розгляд Верховної Ради;

2)прийняття законопроекту до розгляду і обговорення його в комітетах Верховної Ради;

3)перше читання — обговорення та схвалення законопроекту в цілому;

4)друге читання — постатейний розгляд і схвалення законопроекту;

5)третє читання — ухвалення закону не менш як 226 народними депутатами;

6)підписання закону Головою Верховної Ради і невідкладне його направлення на підпис Президенту України;

7)підписання та офіційне оприлюднення закону Президентом України протягом 15 днів після отримання закону.

Проте протягом 15 днів від дня отримання закону Президент може закон не підписати, а повернути його зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду (тобто накласти на закон вето). Офіційним оприлюдненням закону вважається його опублікування у „Відомостях Верховної Ради України”, у газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”. За загальним правилом, закон набирає чинності через 10 днів з дня його опублікування.

Структура Верховної Ради України передбачає:

—керівництво Верховною Радою (Голова Верховної Ради, його Перший заступник і заступник);

—постійні комітети;

—тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі .комісії;

—депутатські фракції і групи.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради, який:

—веде засідання Верховної Ради;

—організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради;

— підписує акти, прийняті Верховною Радою;

—представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

—організовує роботу Верховної Ради.

Верховною Радою були створені Рахункова палата Верховної Ради України та інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Зазначені органи підзвітні та підконтрольні Верховній Раді та відповідальні перед нею.

Конституцією України передбачено здійснення парламентського контролю в Україні за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Головною метою діяльності Уповноваженого з прав людини є забезпечення гарантій державного захисту прав і свобод людини, їх дотримання і поваги державними органами, організаціями місцевого самоврядування і посадовими особами. Згідно із Законом України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” Уповноваженим може бути громадянин України, який досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років мешкає в Україні. Посада Уповноваженого несумісна із заняттям іншими видами діяльності. Строк повноважень Уповноваженого становить п’ять років. Рішення щодо дострокового звільнення Уповноваженого ухвалює лише Верховна Рада.

загрузка...