Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ВИБОРЧЕ ПРАВО ТА ВИБОРЧА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Одним із проявів прямого народовладдя в нашій країні є вибори. Термін “вибори” означає процес, у результаті якого певна спільнота людей шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи або обрані посадові особи набувають права під час виконання своїх функцій виступати від імені певної спільності людей і наділяються повноваженнями приймати загальнообов’язкові рішення. Найважливіші з норм, які регулюють порядок проведення виборів, закріплюються в конституціях. Ці норми можна поділити на три групи:

—норми, які закріплюють основні вимоги і правила, пов’язані із самою процедурою проведення виборів;

—норми, що визначають коло осіб, які наділяються активним виборчим правом, тобто обирають представників до органів держави та органів місцевого самоврядування;

—норми, що визначають коло осіб, які наділяються пасивним виборчим правом, тобто правом бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи на виборну посаду.

У ст. 71 Конституції України закріплено положення про те, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Принцип загальності виборів в Україні означає, що всі громадяни, які на день виборів досягли 18 років, мають право голосу. Цього права позбавляються лише ті, кого в судовому порядку визнано недієздатними.

Пряме виборче право означає, що громадяни, беручи участь у виборах, віддають свої голоси безпосередньо “за” чи “проти” кандидата на виборну посаду будь-якого рівня — від члена органу місцевого самоврядування до депутата Верховної Ради чи Президента України. Рівність виборчого права за сучасних умов означає реалізацію принципу: “Один виборець — один голос”.

Конституційним принципом виборів в Україні є таємність голосування, яка передбачає недопустимість будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

Конституція України встановлює, що вибори є вільними. Це означає недопустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань, а так, як цього бажають інші особи чи структури. Вільне волевиявлення виборців і таємність голосування забезпечуються встановленням адміністративної і кримінальної відповідальності за їх порушення.

Під виборчими системами розуміють системи правовідносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів. У світовій практиці застосовується велика кількість різновидів виборчих систем. Умовно їх можна поділити на три основні групи — мажоритарні, пропорційні та змішані виборчі системи.

Мажоритарна система (від франц. majorite — більшість) — це обрання депутата в територіальному виборчому окрузі, коли перемігшим визнається депутат, який набрав більше голосів, ніж його суперники. За мажоритарною системою виборець голосує за конкретну особу або проти неї. На практиці застосовуються три різновиди цієї системи, а саме: мажоритарна система абсолютної більшості, відносної більшості та кваліфікованої більшості. За мажоритарною системою абсолютної більшості обраним вважається той, хто набрав абсолютну (або просту) більшість голосів, тобто більше половини (50 % + 1 голос) від загальної кількості поданих і визнаних дійсними голосів виборців. Враховуючи, що одержати абсолютну більшість голосів досить важко, ця система передбачає проведення другого туру голосування.

Сутність пропорційної виборчої системи полягає у тому, що вона вимагає розподіляти депутатські мандати між виборчими об’єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів, поданих за кожний список. На виборах, що проводяться за цією системою, кандидати в депутати висуваються виключно політичними партіями у вигляді партійних списків, і виборці голосують не за окремих депутатів, а за той чи інший партійний список у цілому Конституція України (ст. 176) встановлює кількісний конституційний склад Верховної Ради — 450 народних депутатів України і визначає порядок їх обрання.

Виборча кампанія в Україні має дві стадії:

1) підготовка виборів (здійснення заходів щодо створення необхідних умов для реалізації виборцями свого волевиявлення під час голосування);

2) проведення виборів (проведення голосування громадянами та встановлення результатів виборів відповідними виборчими комісіями).

Підготовка до виборів має кілька етапів:

висування до списків кандидатів у депутати. Таке право висувати кандидатів у народні депутати України надається такому колу суб’єктів, а саме:

а) окремим політичним партіям;

б) виборчим блокам партій, тобто об’єднанню декількох партій, які на основі низки загальних для них політичних цілей дійшли згоди висунути у зазначеній виборчій кампанії єдиний список кандидатів у народні депутати;

е)  утворення виборчих дільниць.

Виборча дільниця — первинна територіальна одиниця на виборах. Для виборців, що проживають тут, організується голосування в одному приміщенні. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21-річного віку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Народним депутатом не може бути обраний громадянин, що має судимість за вчинення умисного злочину, не погашену і не зняту в установленому законом порядку.

Друга стадія виборчої кампанії — проведення виборів —складається з таких етапів:

—проведення голосування. Виборець на виборчій дільниці пред’являє члену виборчої комісії паспорт або інше посвідчення особи. Одержавши виборчий бюлетень, громадянин заходить в кабіну, де й заповнює його;

—підрахунок голосів на виборчих дільницях, встановлення результатів виборів.

Референдум (від лат. referendumus — те, що повинно бути повідомлено) — форма безпосередньої демократії, голосування усього населення держави (загальнодержавний референдум) або певної його частини (місцевий референдум) з метою вирішення важливих питань державного або суспільного життя. Залежно від тих чи інших ознак розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов’язковий референдуми.

Імперативний і консультативний референдуми різняться юридичною силою їх результатів. Акт, прийнятий імперативним референдумом, набуває найвищої юридичної сили і не потребує будь-якого затвердження. А метою консультативного референдуму є виявлення точки зору населення щодо певного питання, яке не має обов’язкової юридичної сили для державних органів. Цей вид референдуму називається ще всенародним опитуванням.

Конституційний референдум вирішує питання, пов’язані з прийняттям конституції чи внесенням до неї поправок. Шляхом законодавчого референдуму приймаються закони, спрямовані на регулювання важливих проблем суспільного і державного життя.

Обов’язковий референдум проводиться з питань, які можуть бути вирішені лише за його допомогою (так, за Конституцією України — це питання щодо зміни території України, за Конституцією Швейцарії — розв’язання суперечностей між палатами парламенту тощо).

Ініціювати проведення референдумів в Україні згідно з Конституцією України, Законом України “Про всеукраїнський та місцевий референдуми” та іншими нормативно-правовими актами мають право:

1) народ України — не менш як 3 мільйони громадян України, які мають право голосу. Цей референдум призначається Президентом України за умов, що підписи громадян на підтримку референдуму були зібрані не менш як у 2/3 областей України і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній із них;

2) Верховна Рада України — щодо зміни території України — конституційною більшістю від її складу (226 голосів), щодо внесення зміни до розділів Конституції “Загальні засади”, “Вибори. Референдум” і “Внесення змін до Конституції України” ;

3) громадяни, що проживають на відповідній території і мають право голосу (не менш як 1/10 частина їх), сільські, селищні та міські ради; сільські, селищні та міські голови. Ці місцеві референдуми проводяться з питань, які вирішують проблеми місцевого значення.

Проведення нового всеукраїнського референдуму з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути здійснене не раніш як через 5 років, а місцевого — не раніш як через 1 рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Питання для перевірки та самоконтролю:

  1. Чому конституційне право є провідною галуззю права?
  2. Дайте характеристику джерел конституційного права.
  3. Охарактеризуйте основні засади конституційного ладу держави.
  4. Які обов’язки людини і громадянина Ви знаєте?
  5. Чому Конституція України є Основним законом держави?
  6. Дайте характеристику виборчої системи України.

7.   Назвіть умови набуття громадянства України.

загрузка...