Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Види платежів за природні ресурси

В Україні законодавство передбачає плату за природні ресурси у вигляді таких платежів:

–         плата за спеціальне використання природних ресурсів;

–          плата за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок);

–         плата за погіршення якості природних ресурсів.

Плата за спеціальне використання природних ресурсів встановлю­ється на основі нормативів плати і лімітів їх використання, що затверджуються

Кабінетом Міністрів України.

Нормативи плати за спеціальне вико­ристання природних ресурсів відповідно до законодавства України повинні враховувати такі характеристики природних ресурсів:

–         якість;

–          поширеність;

–          можливість відтворення;

–          доступність;

–          комплексність;

–          продуктивність;

–          місцезнаходження;

–          можливість переробки та утилізації.

В    Україні    за    спеціальне    використання    природних    ресурсів справляються такі платежі:

•   плата за використання корисних копалин;

•   плата за забір свіжої води з відкритих і закритих водних басейнів;

•   плата за використання тваринних і рослинних ресурсів;

•  плата за використання атмосферного  повітря для виробництва продукції і послуг (з 1 січня 1995 року);

•  плата за використання рекреаційних ресурсів (мінеральних вод, лікувальних грязей, лісу);

•  плата за оренду об’єктів природи;

•  плата за землю (земельний податок);

•   компенсаційна плата за вилучення земель.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища включає плату за викиди і скиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні басейни, а також за розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та ін. виробництв. Плату за забруднення навколишнього природного середовища називають екологічним податком.

Плата за погіршення якості природних ресурсів справляється з підприємств і організацій, які допустили в процесі володіння або користування ними погіршення якісних та кількісних характеристик природних об’єктів, що призвело до зниження родючості грунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водних басейнів тощо. Близькими до платежів за природні ресурси є економічні санкції, які передбачають міру економічного покарання за порушення встановленого порядку природокористування. У зв’язку з тим, що вони виконують лише функцію стримування нераціонального природокористування, їх доцільно розглядати окремо як специфічний економіко-правовий важіль.

Економічні санкції - це сукупність економічно-правових методів впливу на виробничо-господарську та іншу діяльність юридичних і фі­зичних осіб з метою попередження небажаних економічних, екологічних та соціальних наслідків. У галузі природокористування економічні санкції застосовуються з метою попередження небажаних екологічних змін у навколишньому   природному   середовищі.   Вони   виконують   основну функцію   –   попередження   (стримування)   безгосподарності.   У   галузі охорони навколишнього природного середовища економічні санкції спря­мовані   на   попередження   нераціонального   використання   природних ресурсів і поліпшення екологічної безпеки. Економічні санкції доцільно розглядати  в тісному взаємозв’язку з екологічними  стандартами,  що визначають поняття і терміни в галузі охорони навколишнього природного середовища, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров’я людей і погіршення стану природних об’єктів, їх доцільно   застосовувати   у   випадках,   коли   виробничо-господарська діяльність або бездіяльність призводить до екологічних втрат.

Необхідно мати на увазі, що в умовах ринкової економіки значне поси­лення економічних санкцій в галузі природокористування не завжди дає бажані результати. При застосуванні жорстких економічних санкцій бізнес стає ризикованим, а капітал переміщається в галузі, які є’менш ризикова­ними для підприємницької діяльності. Необгрунтоване посилення економі­чних санкцій щодо нераціонального природокористування може негативно відбитися на всій системі матеріального виробництва, оскільки може при­звести до зменшення об’ємів добування сировини для обробних галузей. В умовах ринкової економіки надають перевагу методам економічного впливу, ”  що стимулюють охорону навколишнього середовища. Фірмам, які досягай успіхів в охороні природи і зменшенні шкідливих викидів, надається фінансова допомога (премії). На природоохоронні заходи видаються позики на пільгових умовах. Передбачаються інші пільги. Слід враховувати, що ; послаблення економічних санкцій в умовах відсутності досконалої ринкової інфраструктури і економічних відносин, властивих ринковій економіці, може   призвести   до   погіршення   стану   навколишнього   природного середовища і послаблення екологічної безпеки. У зв’язку з цим економічні санкції як економіко-правовий метод впливу на інтереси підприємств-виробників повинен бути постійно в полі зору економістів.

Система економічних санкцій у галузі природокористування передбачає застосування таких методів економічного покарання: грошові стягнення за порушення встановленого порядку користування природними ресурсами; застосування підвищених ставок екологічного податку за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища; гро­шові стягнення за зниження якості природних ресурсів.

Грошові стягнення за порушення встановленого порядку користування природними ресурсами у випадках самовільної заготівлі природних ресурсів (без спеціального дозволу), неповного використання природних ресурсів (за наявності втрат у процесі добування і транспортування), пошкодження супутніх компонентів природи (рослинності, тваринного світу, землі тощо), несвоєчасного освоєння компонентів природи, відведених для використання та інших порушень.

До методів економічного покарання також належить плата за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища, оскільки вона виконує лише функцію економічного покарання. Водночас до них неправомірно відносити плату за лімітне забруднення навколиш­нього природного середовища, яку на відміну від попередньої доцільно розглядати як екологічний податок, за допомогою якого накопичуються кошти на усунення негативних наслідків нераціонального природокорис­тування. Головна функція плати за лімітне забруднення – не покарання за нераціональне природокористування, а відшкодування екологічної шкоди, якщо така має місце в процесі виробничо-господарської діяльності, за умови, що вона здійснюється в рамках вимог екологічних стандартів.

Плату за погіршення якості природних об’єктів доцільно також роз­глядати як метод економічного покарання за виробничо-господарську діяльність (або бездіяльність), що призводить до погіршення стану природних об’єктів. Це новий економічний важіль, що уведений Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Платежі за погіршення стану природних об’єктів доцільно встановлювати на рівні еколого-економічної шкоди, що має місце в результаті зниження якості навколишнього природного середовища.

Контрольні запитання

/. Що таке економічне стимулювання? г ,

2. Основні проблеми формування фінансово-кредитного механізму природокористування.

3. Основні складові ринку екологічних послуг.

4. За які природні ресурси доцільно справляти плату?

5. Які функції виконує плата за природні ресурси?

6. Які     види     платежів     за     природні     ресурси     передбачає законодавство України?

7. Як   можна   організувати   ліцензування   шкідливих   викидів   у навколишнє природне середовище?

загрузка...