Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Визнання та види зобов’язань

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 «Зобов’язання».

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, котра виникла внаслідок минулих подій і погашення котрої, як очікується, приз­веде до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі еко­номічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути до­стовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вихід у майбутньому внаслідок його погашення.

Погашення зобов’язання може здійснюватися шляхом сплати грошима, відвантаження готової продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг тощо.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на:

— довгострокові;

— поточні;

— забезпечення;

— непередбачені зобов’язання;

— доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать такі зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл, якщо він становить більш як 12 місяців. Довгостроковими зобов’язаннями є:

— довгострокові кредити банків;

— інші довгострокові фінансові зобов’язання;

— відстрочені податкові зобов’язання;

— інші довгострокові зобов’язання.

П(С)БО 11 «Зобов’язання» передбачає, що зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зо­бов’язання, якщо первинний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позико­давця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довго­строковим, якщо:

— позикодавець до затвердження фінансової звітності пого­дився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

— не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

До поточних зобов’язань належать:

– короткострокові кредити банків;

– поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

– короткострокові векселі видані;

– кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

– поточна заборгованість за розрахунками з одержаних аван­сів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оп­лати праці, з учасниками, внутрішніх розрахунків;

– інші поточні зобов’язання.

Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою пога­шення.

Зобов’язання виникають при виконанні контрактів. Розрізня­ють звичайний і обтяжливий контракт.

Обтяжливий контракт – контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані еко­номічні вигоди від цього контракту.

Окремим видом зобов’язань є забезпечення. Вони не мають чітко визначеного терміну. Сума їх на дату балансу може бути ви­значена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок.

П(С)БО 11 «Зобов’язання» передбачає, що забезпечення мо­жуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

– виплату відпусток працівникам;

– додаткове пенсійне забезпечення;

– виконання гарантійних зобов’язань;

– реструктуризацію;

– виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами. Заборо­няється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів, необхідних для погашення відпо­відного зобов’язання на дату балансу.

Забезпечення використовується для відшкодування витрат на реконструкцію створюється при наявності затвердженого на підприємстві плану реконструкції з конкретними заходами, термінами їх виконання та сумою витрат на їх здійснення.

До зобов’язань відносять також суми цільового фінансування, які отримані підприємством для виконання конкретних цільових програм. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено. Залишок забезпе­чення переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби ко­ригується (збільшується або зменшується).

Окрему групу становлять непередбачені зобов’язання. До них належать:

— зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій, але лише тоді, коли в майбутньому відбудеться або не відбудеться подія, над якою підприємство не має повного контролю. Наприк­лад, підприємство видало гарантійне зобов’язання банку щодо по­гашення кредиту іншим підприємством. Якщо кредит не буде по­гашено ним через неспроможність сплати, то підприємство-гарант погашає цей кредит за власні кошти;

— теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається в даний час через те, що воно є мало­ймовірним. Наприклад, підприємству пред’явлено судовий позов, але результат розгляду справи на час складання балансу ще не відомий.

Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансо­вих рахунках: 03 «Контрактні зобов’язання», 04 «Непередбачені активи й зобов’язання», 05 «Гарантії та забезпечення надані».

Одержані доходи майбутніх періодів відносять до зобов’язань, які мають бути погашені в майбутньому.

Для відображення зобов’язань у пасиві балансу використову­ють чотири розділи:

— розділ II «Забезпечення наступних витрат і платежів»; ‘

— розділ III «Довгострокові зобов’язання»;

— розділ IV «Поточні зобов’язання»; *'”

— розділ V «Доходи майбутніх періодів». в Тобто пасив балансу включає власний капітал і зобов’язанні” Нагадаємо рівняння балансу, яке виражене наступною формулою! Активи = Власний капітал + Зобов’язання                ~ Для обліку зобов’язань призначені три класи рахунків:

— клас 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань»;

— клас 5 «Довгострокові зобов’язання»;

— клас 6 «Поточні зобов’язання».

Для обліку кожного виду зобов’язань є відповідні рахунки. Ці рахунки пасивні. По дебету в них відображають виконання (змен­шення) зобов’язань, а по кредиту утворення (збільшення) зо­бов’язань.

Заборгованість з оплати праці становить зобов’язання перед працівниками підприємства. Враховуючи значний обсяг і спе­цифічність цих зобов’язань, облік розрахунків з оплати праці розглядається в окремому розділі посібника.

загрузка...