Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ВСТУП

Сільськогосподарське виробництво України за останні роки зазнало великих змін. Загальна соціально-економічна криза спричинила значне зменшення обсягів виробництва у всіх га­лузях народного господарства. У важких економічних умовах опинилося і аграрне виробництво. Низькі  ціни на продукцію га­лузі, фінансовий крах більшої частини сільськогосподарських підприємств не дали можливості їм отримувати ті обсяги ви­робництва, які складалися десятиліттями. Відбулися процеси деінтенсифікації виробництва, примітивізації технологій.

Реформування земельних і майнових відносин в аграрному секторі України передбачає створення законодавчих та право­вих передумов забезпечення рівноправного розвитку різних форм господарювання, підвищення зацікавленості сільських працівників у високопродуктивній праці, поліпшенні вико­ристання землі і матеріальних ресурсів. На канві цього ви­никла необхідність докорінної перебудови аграрного сектору, виходу його з кризового стану. Вихід з цієї складної ситуації можливий при поєднанні зусиль держави, наукових закладів, керівників і спеціалістів, працівників підприємств усіх форм власності і господарювання. На реалізацію цих проблем і направлений історичний Указ Президента України “Про невід­кладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року.

Прийняті за останні роки Верховною Радою України Зако­ни “Про власність”, “Про підприємства”, “Про селянське (фер­мерське) господарство”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про оренду землі”, “Про фермерське господарство”, “Про особисте селянсь­ке господарство”, Земельний Кодекс України, Постанови про земельну реформу та інші законодавчі акти створюють реальні можливості для докорінних перетворень у системі агропромисло­вого виробництва в Україні, зокрема в сільському господарстві. Отже, в аграрному секторі створено законодавчі та правові пере­думови забезпечення рівноправного розвитку різних форм госпо­дарювання, підвищення зацікавленості сільських працівників у високопродуктивній праці, поліпшенні використання землі, ви­робничого потенціалу і матеріальних ресурсів.

Особливого значення у подальшому розвитку сільського господарства має Указ Президента України “Про невідклад­ні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (1999р.), відповідно до якого в процесі реформуван­ня існуючих колективних підприємств створено приватні (приватно-орендні) підприємства, (фермерські) господарства, гос­подарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб’єкти господарювання, засновані на приватній власності.

В ринкових умовах неефективні види виробництв, до яких в нашій країні належать галузі сільського господарства, звужу­ються до тих пір, поки на ринку не залишаться лише ті виробни­ки, які здатні виживати за жорсткої конкуренції. Однак низький попит, неплатоспроможність більшої частини населення не доз­воляють цінам на продукцію сільського господарства досягти того рівня, при якому могла б забезпечуватись рентабельність у добре керованих господарствах. З іншого боку, половинчастий характер аграрної реформи, недоліки в організації виробництва не дозволяють створити ресурсоощадний тип виробництва.

Проблема розвитку сільського господарства і формування ринку його продуктів в умовах перехідної економіки перестає бути чисто технологічною чи економічною. Це також проблема соціальна. Вона пов’язана з удосконаленням виробничих від­носин, формування нового типу працівника-власника, а також формуванням життєвого рівня, добробуту як працівників га­лузі, так і всіх громадян країни.

Вирішення поставлених питань автори навчального посіб­ника пропонують у викладі питань тем навчальної дисципліни “Організація виробництва в аграрних формуваннях”.

Вирішення даних проблем, запровадження раціональної ор­ганізації виробництва в новостворених оргструктурах в значній мірі залежатиме від рівня підготовки керівників і спеціалістів, працівників підприємств усіх форм власності і господарюван­ня. Тому велике значення має підготовка фахівців економічного профілю, яка б поєднувала високі професійні знання з навика­ми організаторської діяльності. Важливим методичним засобом підготовки фахівців є використання різноманітних форм унаоч­нення навчального матеріалу. З цією метою широко застосову­ють схеми та коментарі до них. Вони дозволяють легко зрозуміти та збагнути суть суспільних явищ, їх взаємозв’язок та розвиток у часі і просторі. З їх допомогою студентам легше усвідомлювати цілісну картину явищ і процесів, зрозуміти співвідношення між окремими суспільними явищами, виявити взаємозв’язки і взає­мозалежності між ними.

загрузка...