Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Загальні поняття та види правочинів

Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин – це завжди правомірна дія, тобто вона відповідає вимогам закону щодо форми, суб’єктного, складу, змісту.

Правочини можуть бути:

1)                      односторонніми, дво- чи багатосторонніми;

2)                      оплатними і безоплатними;

3)                      реальними та консенсуальними;

4)                      строковими і безстроковими;

5)                      абстрактними і казуальними.

Правочин повинен відповідати певним вимогам:

–   зміст п. не може суперечити ЦКУ та ін.законодавству;

–   учасники повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

–   вільне волевиявлення учасників;

–   п.вчиняється у встановленій законом формі;

–   має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

–   п., що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам дітей.

Правочин  є правомірним, якщо його недійсність прямо не доведена законом.

Недійсні правочини можна поділити на групи:

–   правочини з вадами суб’єктного складу;

–    з вадами волі;

–   з вадами форми;

–   з вадами змісту.

Фіктивний правочин – це п., вчинений без наміру створити юридичні наслідки.

Удаваний правочин – це п., укладений з метою приховання іншого правочину.

Нікчемними (абсолютно недійсними) визнаються правочини, недійсність яких прямо встановлена законом.

загрузка...