Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Загальні та регіональні тенденції природокористування

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується зростанням споживання природних ресурсів і впливу антропогенної діяльності на навколишнє середовище. Високий рівень сучасної технічної озброєності праці дозволяє людству в стислі строки здійснювати в природі зміни, для чого у минулих століттях необхідні були десятиліття. З одного боку, такий високий рівень розвитку продуктивних сил забезпечує більш повне задоволення суспільних потреб матеріальним достатком, з другого – очевидні негативні наслідки, оскільки зростають забруднення навколишнього природного середовища, деградація земних ландшафтів і виснаження багатьох видів природних ресурсів.

У зв’язку із зростаючими обсягами промислового виробництва та нега­тивного впливу антропогенної діяльності на навколишнє середовище на земній кулі відбуваються негативні екологічні зміни глобального й локаль­ного характеру. В усіх країнах світу зростає використання технологій, що сприяють накопиченню в навколишньому середовищі токсичних речовин, що призведе до забруднення повітряного й водного басейнів, ґрунтів тощо. У багатьох випадках кількісне нарощування небажаних екологічних змін може з часом ( через десятки років) призвести до небажаних якісних зру­шень з негативними економічними і соціальними наслідками. Зокрема, ба­гато відомих учених висловлюють занепокоєння в зв’язку з руйнуванням озонового прошарку у верхній частині атмосфери, зменшенням лісистості окремих районів земної кулі, зростанням забруднення Світового океану нафтопродуктами, промисловими відходами та іншим, що може призвести до суттєвих змін клімату (зокрема, до його потепління), зниження продуктивності Світового океану, а у кінцевому рахунку – до зниження ефективності світової економіки. Тому навіть незначне забруднення навколишнього природного середовища, якщо воно охоплює велику територію земної кулі і має тенденцію до накопичення, повинно бути об’єктом пильної уваги вчених і фахівців, які розробляють заходи протидії.

Поряд із глобальними проблемами природокористування багато країн стикається з проблемами локального характеру, що вирішуються в межах національної економіки. Це, насамперед, висока забрудненість повітря більшості великих міст, річок і озер, низька забезпеченість лісом тощо. У сукупності вони негативно впливають на економічний і соціальний розвиток окремих регіонів. Попередження цих небажаних екологічних наслідків, особливо в соціальній сфері, є завданням особливої державної ваги. “Економічні цілі завжди були дороговказівною зіркою людства. Та всім людям хочеться жити, і жити в здоровому середовищі. Які б не були важливі економічні цілі, вони никнуть перед екологічними потребами. До недавнього часу економічні намагання не були обмежені нічим. Історично зовсім недавно заговорили про екологічні обмеження економічного росту. Нині можна сформулювати нову суспільну мету – екологічну з економіч­ними обмеженнями”.

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується тим, що подальше нарощування виробництва товарів споживання за рахунок деструктивного природокористування стало неможливим. Подальше зростання забруднення навколишнього природного середовища в окремих регіонах земної кулі призводить до деградації природи, зростання рівня смертності, погіршення здоров’я населення. Завдання в тому, щоб розв’язувати проблеми розвитку економіки в рамках екологічних вимог. Неврахування цього призведе до зниження ефективності суспільної праці (тепер або в майбутньому), погіршення якості навколишнього природного середовища і небажаних соціальних наслідків. З метою попередження небажаних екологічних змін необхідно домагатися, щоб сучасна система природокористування, технологічні процеси галузей матеріального виробництва забезпечували економію як живої й уречевленої, так і майбутньої праці, нарощування обсягів виробництва без погіршення якості навколишнього середовища. Нові технологічні процеси повинні бути не лише економічними, а й повністю відповідати екологічним вимогам.

Досліджуючи тенденції природокористування, проф. Ю.Туниця дійшов до висновку, що однією з них є зростання суспільно-необхідних витрат на охорону навколишнього середовища. Ця тенденція особливо проявляється в умовах науково-технічного прогресу. Вона породжує багато протиріч, що за правильної екологічної політики можна успішно вирішити. Насамперед, протиріччя виникають між об’єктивною необхідністю витрат суспільної праці на охорону навколишнього природного середовища (включаючи організацію комплексного природо­користування в інтересах сьогоднішнього і майбутнього покоління) і необхідністю її використання на соціальний та економічний розвиток країни в теперішній час, а також між народногосподарською необхідністю комплексного освоєння природних ресурсів та індивідуальними інтересами підприємств добувних галузей промисловості.

Тенденцію зростання суспільне необхідних витрат на охорону природи й протиріччя, які виникають у зв’язку з дією, особливо необхідно враховувати в умовах зростаючої кризи в економіці, що має місце в Україні. Намагання виправити складну економічну ситуацію за рахунок економії на природоохоронних заходах призведе до поглиблення екологічної кризи, що в кінцевому рахунку ще більш ускладнить розв’язання економічних проблем, оскільки, як справедливо стверджують науковці, економіка і екологія є колесами одного воза.

До дуже небезпечної тенденції в природокористуванні доцільно віднести зниження екологічної безпеки населення, що відбувається під впливом зростаючого забруднення навколишнього природного середовища і кількості екологічних катастроф. Екологічна безпека населення земної кулі погіршується у зв’язку з руйнуванням озонового шару атмосфери, аваріями на атомних електростанціях і хімічних заводах тощо. Населення України протягом багатьох століть відчуватиме негативні наслідки Чорнобильської катастрофи. На жаль, конструктори атомних електростанцій, які діють на території України, не гарантують, що подібні катастрофи не повторяться на інших атомних електростанціях.

Незважаючи на тенденцію зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та пересув­ними засобами (табл.1), в окремих регіонах України складна екологічна ситуація, особливо в Дніпропетровську, Кривому Розі, Донецьку та ін. Гостра екологічна криза охопила понад двох третин території України. За оцінками зарубіжних спеціалістів, у результаті нераціонального природокористування Україна втрачає від 15 до 20 відсотків національного доходу.

Таблиця 1 Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря України

стаціонарними джерелами забруднення, пересувними засобами •та їх уловлення

Показники Рівень показників за роками
1985 1990 1991
Викиди шкідливих речовин
стаціонарними джерелами
забруднення, тис.т 12163 9439 8775
Викиди шкідливих речовин
пересувними засобами, тис. т 6614 6110 5541
Уловлено шкідливих речовин,
тис.т 34700 30800 29400
Утилізовано шкідливих речовин,
тис.т 15100 16100 14300
загрузка...