Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Заробітна плата: поняття, види та форми

Згідно Закону про оплату праці заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Згідно законодавства основою організації оплати праці є тарифна система. Застосування тарифної системи оплати праці забезпечує диференціацію та регулювання рівня заробітної плати залежно від кваліфікації працюючих, складності робіт і функцій, які використовуються ними, інтенсивності, характеру й умов праці, галузі виробництва, форм оплати праці, що їх застосовують.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). В Україні Єдині тарифно-кваліфікаційні довідники та інші нормативні документи з питань нормування праці (норми часу, виробітку, чисельності, обслуговування) розробляє Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України. Тарифна сітка – це шкала коефіцієнтів, що визначають співвідношення тарифних ставок працівників різних видів розрядів. Тарифну сітку формують на основі тарифної ставки робітника першого розряду, розмір якої повинен перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, форми і системи оплати праці тощо встановлюються безпосередньо на підприємстві та оформляються як невід’ємна складова частина колективного договору або у формі додатків до нього (положення про оплату праці, положення про преміювання тощо). Колективний договір затверджується власником або уповноваженим ним органом та погоджується з профспілковим комітетом (чи іншим органом, уповноваженим представляти трудовий колектив).

На кожному підприємстві повинен бути розроблений штатний розпис, в якому вказуються посадовий і кількісний склад підприємства з вказівкою фонду заробітної плати.

84

Отже, в сучасних умовах господарювання розмір заробітної плати залежить, в першу чергу, від фінансових можливостей підприємства та принципу матеріального заохочення кожного працюючого. Але державою встановлюються мінімальні гарантії на оплату праці (мінімальна заробітна плата з 01.01.03. – 185грн.. з 01.01.04. – 205 грн.). Слід врахувати, що згідно Закону України «Про оплату праці» до мінімальної заробітної плати включаються всі передбачені умовами оплати праці доплати, надбавки, премії та інші виплати, крім доплат за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога.

Види заробітної плати:

1 . основна;

2 . додаткова;

3 . та інші заохочувальні і компенсаційні витрати.

Основна  заробітна  плата - це  винагорода за виконану роботу  відповідно  до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це виплати, у формі винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і положеннями; компенсаційні виплати та інші грошові і матеріальні виплати; які не передбачені актами діючого законодавства або які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми.

Форми оплати праці

В Україні традиційно використовують дві форми оплати праці: погодинну й відрядну.

При використанні першої з них оплачують відпрацьований час згідно тарифної ставки чи посадового окладу, другої – виконаний обсяг роботи. Кожна з вказаних форм має свої системи.

Системи погодинної форми оплати праці:

  1. Проста  погодинна (згідно погодинних тарифних ставок,  місячних  посадових окладів за фактично відпрацьований час).

85

2. Погодинно-преміальна (крім основної заробітної плати + премія).

Системи відрядної форми оплати праці:

1 Пряма  відрядна (оплата за вироблену продукцію  (виконані роботи,  надані  послуги) за незмінною відрядною розцінкою).

2 Відрядно-преміальна (оплата за вироблену продукцію за незмінною розцінкою + премія).

3 Відрядно-прогресивна (згідно прогресивно зростаючих розцінок).

4 Непряма відрядна (використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від   заробітку  основних,   яких   вони   обслуговують,   що   стимулює   продуктивність   праці допоміжного персоналу).

5 Акордна (передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час).

6 Колективно-відрядна (заключається  в  розподілі  загальної  суми   заробітку  між  членами бригади).

В економічно розвинених країнах широко застосовують, наприклад, відрядно-регресивну форму оплати праці, при якій вироблений понад план обсяг продукції оплачують за ставками, що зменшуються. Тому для працівників гонитва за кількістю на шкоду якості стає невигідною.

2.Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

Облік особового складу організується відділом кадрів (або іншою особою, що уповноважена на вести таку роботу).

Міністерством статистики затверджені типові форми первинного обліку особового складу, до яких відносяться:

  • Наказ (розпорядження) про прийом на роботу;
  • Особова картка;
  • Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;
  • Наказ (розпорядження) про надання відпустки;
  • та інші.

Зарахування працівника на роботу оформляється Наказом про прийом на роботу, про що роблять запис в трудову книжку.

Кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється табельний номер та заводиться особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані працівника, зміни, які з ним відбуваються під час роботи на даному підприємстві тощо.

Табельні номери вказуються в усіх первинних і зведених документах з обліку праці і нарахування заробітної плати, у розрахункових листках працівників підприємства, особових рахунках тощо.

86

При обліку робочого  часу слід враховувати , що згідно законодавства тривалість нормального робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Облік робочого часу - це табельний облік, який заклечається  в щоденній реєстрації явки працівників на роботу, всіх випадків запізнення і неявок (з вказівкою причини), а також часу простоїв, понаднормової роботи тощо.

Облік робочого часу ведуть, як правило, в табелях обліку робочого часу.

Табель ведеться в одному екземплярі табельником, бригадиром або іншою призначеною особою у кожному структурному підрозділі та щомісяця передається до бухгалтерії для нарахування працюючим заробітної плати.

Табель ведеться лінійним способом у розрізі працівників. З початку місяця до табеля записують прізвище ім’я по батькові працівника його табельний номер, а також щоденно умовними позначеннями записують кількість відпрацьованих годин, невідпрацьованих годин тощо.

В залежності від типу виробництва, технологій, системи організації праці і її оплати використовують різні форми первинних документів для обліку виробітку. До таких форм відносять:

  1. рапорт про виробіток;
  2. маршрутні листи;

З    відомості обліку виробітку;

4. наряди (на одного робітника чи бригадні);

5. інші документи.

Для обліку оплати праці в зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи оформляють: листи на доплату, листи про простої, відомості про брак тощо.

загрузка...