Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Земельне право України

Земельне право – підгалузь екологічного права, що регулює суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядженням землею.                             Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Основними джерелами земельного права є Конституція України (ст. 13) та Земельний кодекс від 25 жовтня 2001 року, ЗУ «Про селянське (фермерське господарство)» від 20 грудня 1991 р., ( в редакції від 22 червня1993 р.), ЗУ «Про плату за землю» в редакції від 19 вересня 1996 р., ЗУ «Про оренду землі» від 6 жовтня1998 р. та ін.

Землі України за цільовим призначенням поділяють на такі категорії:

  • землі с\г призначення;
  • землі житлової та громадської забудови;
  • землі природно – заповідного та іншого природоохоронного призначення;
  • землі оздоровчого призначення;
  • рекреаційного призначення;
  • історико – культурного призначення;
  • лісового фонду;
  • водного фонду;
  • промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та ін.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Земельні ділянки можуть знаходитися в запасі.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом:

  • передачі землі у власність,
  • надання їх у користування.

Безоплатно передаються ділянки у разі:

  • приватизації земельної ділянки, яка перебуває у власності громадян;
  • одержання ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних с/г підприємств, установ, організацій;
  • одержання ділянок з державної і комунальної власності в таких розмірах:

1)    для ведення фермерських господарств – у розмірі земельної частки (паю), визначених для них місцевою владою;

2)    для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

3)    для ведення садівництва – не більше 0,12 га;

4)    для будівництва та обслуговування жилого будинку  в селах – 0,25 га, селищах – 0,15 га, містах – 0,10 га;

5)    для дачного будівництва – 0,10 га;

6)    будівництва гаражів – 0,01 га.

Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів ( збирання, оброблення,  передавання інформації про стан земель).

Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно – кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників та землекористувачів.

Державний земельний кадастр включає:

  1. кадастрове зонування;
  2. кадастрові зйомки;
  3. бонітування ґрунтів;
  4. економічну оцінку земель;
  5. грошову оцінку;
  6. державну реєстрацію земель;
  7. облік кількості та якості земель.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність с /г культур, вирощуваних у конкретним природнокліматичних умовах.

Питання для самоконтролю:

  1. Охарактеризуйте джерела екологічного права.
  2. У чому полягають обов’язки громадян у галузі екології.
  3. Визначте поняття і джерела аграрного права.
  4. Які види земель передбачені законодавством.
  5. Дайте визначення державного земельного кадастру.
загрузка...