Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Значення овочів

Овочами називають різні соковиті органи або частини органів трав’янистих рослин (корені, бульби, стебла, квітки, листки, плоди, кореневища), які використовуються для спожи­вання людиною.

Овочеві культури містять багато вуглеводів, вітамінів, міне­ральних речовин. Часник, цибуля та інші овочі містять ще й особливі речовини — фітонциди, що допомагають людині боротись з різними хворобами. На білки та жири овочі бідні в зв язку з чим калорійність їх у 4—5 разів нижча від калорій­ності хліба. Середня річна норма споживання овочів на 1 людину становить 146 кг.

Коротка агроботанічна характеристика овочевих культур

В Україні вирощують близько 70 видів овочевих культур. Найважливіші овочеві культури належать до 12 ботанічних родин, основні з яких хрестоцвіті, пасльонові, гарбузові, зонтичні, лободові та інші. У виробництві поширено багато сортів та гібридів овочевих культур.

За тривалістю життя розрізняють:

однорічні овочеві культури, що утворюють насіння в рік висівання;                       – дворічні — у перший рік дають овочевий продукт, а на другий рік — насіння;

багаторічні дають овочевий продукт і насіння протягом кількох років.

Біологічні особливості основних овочевих культур.

  • Однорічні: помідори, баклажани, перець — пасльонові;
  • огірки, гарбузи, кабачки — гарбузові;
  • горох, квасоля, боби — бобові;
  • редиска — хрестоцвіті;
  • кріп — зонтичні;
  • салат — складноцвіті.

* Дворічні: капуста, редька, бруква, ріпа — хрестоцвіті;

* буряки — лободові;

* цибуля, часник — лілійні;

* морква, пас­тернак, селера, петрушка — зонтичні.

Багаторічні: щавель, ревінь — гречкові; хрін — хрестоцвіті; спаржа — лілійні; естрагон — складноцвіті.

Холодостійкими є всі багаторічні овочі, а також цибуля, часник, капуста, морква, буряк, кріп, салат.

До теплолюбних відносяться помідори, перець, баклажани, огірки, квасоля, кабачки, гарбузи. Ці культури гинуть від приморозків і найкраще розвиваються при температурі 20— 25° тепла.

Вимоги овочевих культур до вологи грунту зумовлюються характером розвитку кореневої системи і інтенсивністю витрати вологи рослиною.   Особливо вимогливі до вологи капуста, огірки, салат, редиска, ріпа, селера. Вони потребують достатньої кількості вологи протягом всього періоду вегетації. Цибуля-ріпка вимоглива до вологи в першій половині вегетації, а перезволоження в другий період вегетації може спричинити її загнивання. Багато вологи потрібно для набубнявіння насіння. Так, насіння капусти і огірків потребує для цього вологи близько 50%, насіння зонтичних культур — 100, бобових — 150% їх маси.

У зв’язку з високою потребою у воді овочеві культури, як правило, вирощують на низинних зволожених угіддях або на зрошуваних землях.

Всі овочеві дуже вимогливі до родючості грунту, оскільки витрати поживних речовин у них значно більші ніж у польових культур, а коренева система менш розвинена. Кислі та лужні грунти для більшості овочевих культур непридатні. Перші треба вапнувати, а лужні — гіпсувати.

Овочеві рослини дуже різняться тривалістю вегетації. Наприклад, технічна стиглість редиски, зеленої цибулі, салату настає через 20—30 днів, головки ранньої капусти та плоди помідорів утворюються через 100—120, а головки пізньої капусти — через 180 днів.

Світлова стадія у овочевих рослин також неоднакова. Так, огірки і квасоля — культури короткого світлового дня (11— 13 годин). Редиска, салат, кріп, цибуля, морква, буряки, капуста є рослинами довгого дня (14—15 годин). Тому при короткому світловому дні утворення квітконосів у редиски та салату затримується, що сприяє наростанню коренеплоду у першого та листків у другого, тобто тих органів, які вико­ристовують як їжу.

Велике значення має повітряний режим грунту у зв’язку з високою вимогливістю овочевих культур до вологи. Ось чому кількість обробітків грунту під овочеві, як правило, більша ніж під польові культури.

загрузка...