Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Зобов’язання: сутність, види, оцінка

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Зобов’язання - це заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно   П(С)БО   11   «Зобов’язання»   з   метою   бухгалтерського      обліку      зобов’язання поділяються на:-

– поточні;

-довгострокові;

-забезпечення;

-непередбачені зобов’язання;

-доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов’язання – зобов’язання які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточні зобов’язання включають:

– короткострокові кредити банків;

– поточну заборгованість за довгостроковими  зобов’язаннями; -короткострокові  векселі видані;

– кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

– поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за

74

розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; інші поточні зобов’язання.

Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення. Сума погашення – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Довгострокові зобов’язання – всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями. До довгострокових зобов’язань належать:

  • довгострокові кредити банків;
  • інші довгострокові фінансові зобов’язання;
  • відстрочені податкові зобов’язання;
  • інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке  нараховуються  відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати    як    довгострокове    зобов’язання,    якщо первісний термін   погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

позикодавець до затвердження фінансової     звітності     погодився  не  вимагати  погашення зобов’язання внаслідок порушення;

не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання.

Забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних зобов’язань:

75

реструктуризацію;

виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування  витрат на реструктуризацію  створюється        у разі   наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов’язані з діяльністю підприємства, що триває.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та. у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань сума такого   забезпечення підлягає сторнуванню.

Непередбачене зобов’язання – це:

1)зобов’язання,  що може виникнути  внаслідок минулих  подій та  існування  якого буде
підтверджено лише тоді,   коли відбудеться або не   відбудеться   одна чи більше невизначених
майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

2)теперішнє зобов’язання,    що    виникає    внаслідок    минулих подій,    але    не    визнається,
оскільки малоймовірно, що для врегулювання   зобов’язання потрібно буде використати ресурси,
які втілюють у собі економічні вигоди,    або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно
визначити.  Непередбачені       зобов’язання      відображаються на позабалансових рахунках
підприємства за обліковою оцінкою.

загрузка...